Рішення № 10426076, 14.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2010Справа №2-28/3141-2010

За позовом – Закритого акціонерного товариства “Камиш-Бурун”, м. Керч (98310, м. Керч, вул. Орджонікідзе, буд. 1В)

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Керченське рудоуправління”, м. Керч (98300, м. Керч, вул. Пролетарська, буд. 12)

Про стягнення 67917,42 грн.

Суддя С.О.Лукачов

представники:

Від позивача – Ралєнко М.Ю., представник, довіреність від 30.06.2010р.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Закрите акціонерне товариство “Камиш-Бурун” звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Керченське рудоуправління” про стягнення 67917,42 грн., з яких 753,93 грн. - пеня за договором № 13-Д, 19645,91 грн. - пеня за договором № 14 Д/ЖД, 4378,73 грн. - збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції за договором № 13-Д, 35400,00 грн. - збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції за договором № 14 Д/ЖД, 223,54 грн. - 3% річних від суми основного боргу за договором № 13-Д від 23.04.2007р., 7515,31 грн. - 3% річних від суми основного боргу за договором № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р.

Позовні вимоги мотивовані не належним виконанням відповідачем договірних зобов’язань по своєчасної оплаті за договорами № 13-Д від 23.04.2007р. та № 14Д/ЖД від 23.04.2007р.

Представник відповідача у засідання суду двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд -

встановив :

23.04.2007р. між Закритим акціонерним товариством “Камиш-Бурун” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Керченське Рудоуправління” було укладено договір № 14 Д/ЖД, відповідно до якого позивач надає послуги по перевезенню вантажу власним залізничним транспортом. До комплексу послуг входить: подача і збирання вагонів, послуги маневрові та комплекс послуг по зважуванню вантажу.

За надані послуги позивачем були виставлені рахунки на загальну суму 165073,25 грн, розрахунок по яким відповідач не здійснив.

Також між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 13-Д від 23.04.2007р. Відповідно до умов якого, позивач надає послуги у відповідності з Додатком № 1 до договору, до складу яких входять: послуги по усередненню шлаків (продукту железистого) – робота портального крана «Кіровець» та використання території Технопарку.

Прийняті на себе зобов'язання по Договору № 13-Д від 23.04.2007р. відповідач належним чином також не виконав у зв’язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 6841,96 грн.

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р. в розмірі 165073,25 грн. та за Договором № 13Д від 23.04.2007р. в розмірі 6841,96 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 15.04.2010р. по справі № 2-23/1470-2010, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ТОВ «Керченське Рудоуправління» на користь ЗАТ «Камиш-Бурун» 171915,21 грн. основного боргу.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Таким чином, факти встановлені господарським судом АР Крим у справі № 2-23/1470-2010 відносно правомірності стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 171915,21 грн. за договорами № 13-Д від 23.04.2007р. та № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р. не підлягають доказуванню.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню за договором № 13-Д від 23.04.2007р. у розмірі 753,93 грн. та пеню за договором № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р. у розмірі 19645,91 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчинюється у письмовій формі.

Умовами п. 4.3. договору № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р. встановлена відповідальність відповідача, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до п.4.2. договору №13-Д від 23.04.2007р. у випадку прострочки оплати по договору відповідач повинен виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені за договорами № 13-Д та № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р., наданий позивачем, та вважає його вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором № 13-Д від 23.04.2007р. збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції з 01.01.2009р. по 01.05.2010р. складають 4378,73 грн., а за договором № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р. з 01.11.2008р. по 01.05.2010р. – 35400,00 грн.

Також позивач просить стягнути 3% річних від суми основного боргу за договором № 13-Д за період з 01.02.2009р. по 28.05.2010р. у розмірі 223,54 грн. та за договором № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р. за період з 01.11.2008р. по 28.05.2010р. у розмірі 7515,31 грн.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач не представив суду контррозрахунок суми позову, а також не надав доказів сплати пені, збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3% річних, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті держмита в сумі 679,18 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд –

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Керченське рудоуправління” (98300, м. Керч, вул. Пролетарська, буд. 12, код ЄДРПО України 32993108) на користь Закритого акціонерного товариства “Камиш-Бурун” (98310, м. Керч, вул. Орджонікідзе, буд. 1В, код ЄДРПО України 30411181) 753,93 грн. пені за договором № 13-Д, 19645,91 грн. пені за договором № 14 Д/ЖД, 4378,73 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції за договором № 13-Д, 35400,00 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції за договором № 14 Д/ЖД, 223,54 грн. 3% річних від суми основного боргу за договором № 13-Д від 23.04.2007р., 7515,31 грн. 3% річних від суми основного боргу за договором № 14 Д/ЖД від 23.04.2007р., 679,18 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.