Рішення № 104259395, 09.05.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2022 Справа №607/5144/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Бублінської О. Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу м.Тернополі заправилами спрощеногопозовного провадженняадміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив досуду позовдо відповідачаГоловного управлінняНаціональної поліціїв Тернопільськійобластіпроскасування постановипро накладенняадміністративного стягненняу сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серії ЕАО №5335103 від 19 лютого 2022 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., та закриття провадження у справі. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки жодного правопорушення він не вчиняв, транспортним засобом за обставин вказаних у постанові не керував, ніяких доказів на підтвердження зворотнього та вчинення ним правопорушення не надано. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, працівниками йому не були роз`яснені його права передбачені ст. 268 КУпАП, Конституцією України та проігнороване його клопотання про надання йому для ознайомлення доказів на підтвердження вчиненого правопорушення. Також, просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 тисяч гривень.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву у якому зазначає, що наведені позивачем доводи є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, оскільки позивач ОСОБА_1 19 лютого 2022 близько 18:20 по вул. Шептицького у с. Петриків керував транспортним засобом марки CHERY EASTAR номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог пунктів 19.1, 2.3 Правил дорожнього руху,в темну пору доби без увімкненого світла ближніх фар та не користувався ременем пасивної безпеки, тому вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. За вказане порушення поліцейськими на місці події було складено постанову про притягнення позивача до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Також, просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правничу допомого в розмірі 12 тисяч гривень, як необгрунтованих та не підтверджених жодними доказами.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим до суду не прибув, подав письмову заяву про проведення судового розгляду за його відсутності. Вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує та просив задоволити їх у повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилася, однак у поданому на позов відзиві клопотала про проведення судового розгляду адміністративної справи за відсутності представника відповідача.

За даних обставин суд вважає, що розгляд справи слід провести у письмовому провадженні, відповідно до частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити в частині скасування спірної постанови і закриття провадження у справі, та відмовити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду на наступне:

згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5335103 від 19 лютого 20022 року, ОСОБА_1 19 лютого 2022 року о 18 год. 20 хв. вулицею Шептицького у с. Петриків керував транспортним засобом марки CHERY EASTAR номерний знак НОМЕР_1 , в порушення вимог 19.1, 2.3 Правил дорожнього руху, в темну пору доби без увімкненого світла ближніх фар та не користувався ременем пасивної безпеки.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма частина 2 ст. 77 КАС України,а томусаме вонапідлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Однак, жодного доказу на підтвердження порушення позивачем ОСОБА_1 вимог пунктів19.1,2.3 Правилдорожнього рухуПравил дорожньогоруху під часкеруваннятранспортнимзасобом заобставин,що викладенів оскаржуванійпостанові представником відповідача до суду не надано.

При цьому позов ОСОБА_1 ґрунтується як на запереченні вчинення правопорушення так і на порушенні працівником поліції норм процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме: нероз`яснення йому процесуальних прав визначених вимогами ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України, та ненадання для ознайомлення доказів, які б підтверджували факт ним порушення ПДР.

На спростування й цих тверджень позивача сторона відповідача також не надала доказів, хоча такий обов`язок покладений на нього згідно із вимогами частини 2 ст. 77 КАС України.

При цьому слід зазначити, що пунктом 4 розділу ІV Інструкції

з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі Інструкція) визначено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

За відсутності доказів дотримання поліцейським вказаних вимог Інструкції (наприклад записів з нагрудної камери працівника поліції, котрий розглядав справу про адміністративне правопорушення), суд вважає, що доводи позивача і в цій частині є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Таким чином спірна постанова складена з численними порушеннями вимог процесуального закону та Інструкції, що вплинуло на повноту та об`єктивність викладених у ній даних, а тому вона підлягає скасуванню.

За даних обставин суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно із вимогами частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю.

Що стосується заявлених вимог ОСОБА_1 в частині стягнення 12 тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне:

відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Натомість позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвокату.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат, враховуючи відсутність будь-яких доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є недоведеним, тому заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення 12 тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 132,139, 143, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопільі, код ЄДРОПОУ 40108720) про скасуванняпостанови пронакладення адміністративногостягнення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5335103 від 19 лютого 2022 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду складено та підписано 09 травня 2022 року.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка