Рішення № 104255438, 11.05.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2273/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 01 лютого 2022 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500000/2021/000012/2 від 30.12.2021 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА500100/2021/000883 від 30.12.2021 р., прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

Ухвалою від 04 лютого 2022 року позов залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 17 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» в повній мірі не погоджується з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів № UА500000/2021/000012/2 від 30.12.2021 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500100/2021/000883 від 30.12.2021 р. з мотивів їх протиправності та безпідставності. Позивач вважає такі рішення і картку відмови необґрунтованими та такими, що винесені протиправно. В порушення вимог пунктів 1 та 10 частини 2 статті 2 КАС України, оскаржуване рішення, та похідна від нього картка відмови, прийняті не на підставах та не у спосіб, які визначені законами України, а також несвоєчасно - поза межами строку, імперативно встановленого та обмеженого чотирма робочими годинами, відповідно до вимог ч. 1 ст.255 МК України. Вказує, що надані позивачем документи містять усі необхідні числові показники, а також є достатніми аби достовірно стверджувати про законність договірних відносин сторін та достовірність задекларованих позивачем відомостей згідно з відповідними документами. Вказує, що інформацію про те, що Позивач дійсно, в межах підписаного контракту № 1205 від 05.06.2020 р. та специфікації №1205/18, придбав у продавця, компанії КОRЕА МОТОRS 2018, два транспортні засоби HYUNDAI SONATA, 2018 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341DВКА521764, країна виробника - S. Когеа, вартістю саме 4900 дол. США, та HYUNDAI SONATA, 2017 року виготовлення (виробництва), КМНЕ341DВJА438017, країна виробника - S. Когеа, вартістю саме 3300 дол. США, письмово підтвердив сам продавець - згідно з листом від 21.01.2022 р., у тексті якого також окремо наголошено про факт 100% оплати вказаних сум (4900 дол. США і 3300 дол. США), без жодних інших оплат третім особам, а також про факт 100% оплати вартості цих автомобілів до моменту їх прибуття в порт митного оформлення в режимі імпорту. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню. Поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вказує, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару № UА500000/2021/000012/2 від 30.12.2021 р. на відомості з баз даних ЄАІС не можуть бути доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

До суду від Одеської митниці надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що декларантом додатково надано специфікація від 12.05.2021 № 1205/18 та платіжні доручення від 26.08.21 № 95, від 06.09.2021 №97 та від 09.11.2021 №98. Вартість КТЗ по платіжним дорученням значно більше ніж по специфікації. Зазначене свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів. Листом від 29.12.2021 № б/н декларант повідомив, що більше ніякі додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості подаватися не будуть. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Таким чином, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову позивача.

До суду 31.03.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує щодо доводів відповідача, а від відповідача заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 05.06.2020 між компанією KOREA MOTORS SP. (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» (покупець) укладено контракт №1205 та специфікацію №1205/18 від 12.05.2021, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти у власність від продавця транспортні засоби. Асортимент, кількість, ціна а одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки товару визначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту (п.1). Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок продавця (п.2.5). Оплата кожної партії товару згідно специфікації товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Валюта платежу долари США. Умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії поставки товару (п.3.1).

Згідно специфікації оплата товару здійснюється в розмірі 100% від загальної вартості, що складає 226250,00 доларів США.

Так, позивам було придбано зокрема автомобілі:

- HYUNDAI SONATA, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 , робочий об`єм циліндрів 1999 см3, колісна формула 4х2, тип кузова седан, 2017 рік виготовлення (календарний), 2018 рік виготовлення (модельний), а саме 3300,00 доларів США;

- HYUNDAI SONATA, ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 , робочий об`єм циліндрів 1999 см3, колісна формула 4х2, тип кузова седан, 2018 рік виготовлення (календарний), 2019 рік виготовлення (модельний), а саме 4900,00 доларів США.

З метою митного оформлення товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці 28.12.2021 була подана електронна митна декларація № UA500100/2021/217425, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту № 1205 від 05.06.2020.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500100/2021/217425 декларант надав наступні документи:

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № UA-43817 від 27.09.2021 та №UA-521764 від 27.09.2021;

- коносамент (Bill of lading) №GMTMASCHR21I001 від 09.10.2021;

- домашній коносамент (House bill of lading) №СIGSMACR2110SP01 від 09.10.2021;

- загальну декларацію прибуття №21UA141001810213Z4 від 25.11.2021;

- свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів №2828-202109-002150 та №2828-202109-002153 від 13.09.2021;

- платіжні доручення від 29.12.2021;

- висновки про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №3091/21 та №3094/21 від 30.11.2021;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № 1205 від 05.06.2020;

- висновки експерта №3091/1 та №3094/21 від 30.11.2021;

- довідки №2021-36927 та №2021-36929 від 30.11.2021;

- фізичний огляд від 30.11.2021;

- копії митної декларації країни відправлення №2021163603693 та №2021163603696 від 28.09.2021.

При цьому, відповідно до листа №2611/501 від 29.11.2021, також наданого позивачем до митного органу, ним підтверджується факт 100% оплати вартості товару згідно специфікації №1205/18 від 12.05.2021 в сумі 4900 доларів США та 3300 доларів США до прибуття товару в порт поставки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500100/2021/000883.

Також відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500000/2021/000012/2 від 30.12.2021, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:

1) зовнішньоекономічним договором від 05.06.2020 № 1205 передбачено розрахунок за товар, проте зазначені документи до митного оформлення не подано;

2) копії митних декларацій країни відправлення надано без перекладу на українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування ст. 254 МКУ;

3) копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу на українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування ст. 254 МКУ.

Декларанту запропоновано відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що зовнішньоекономічним договором від 05.06.2020 № 1205 передбачено розрахунок за товар, проте зазначені документи до митного оформлення не подано, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 (адміністративне провадження № К/9901/31148/19) за позовом ТОВ «Фескор» до Львівської митниці ДФС, зробив такий висновок: «Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що у розумінні статті 53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару.; тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

… Висновки судів попередніх інстанцій, є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із нею, оскільки така оцінка судами попередніх інстанцій дана з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів».

Отже, документи про оплату товару є обов`язковими доказами, що підтверджують митну вартість товару лише за умови, якщо така оплата товару була проведена на час митного оформлення товару.

Суд зазначає, що позивачем відповідачу надавався лист генерального директора KOREA MOTORS SP. №2611/501 від 29.11.2021, яким підтверджується факт 100% оплати позивачем вартості товару згідно специфікації №1205/18 від 12.05.2021 зокрема в сумі 4900 доларів США та 3300 доларів США до прибуття товару в порт поставки.

Також позивачем до митного органу та до суду надано копії платіжних доручень №95 від 26.08.2021 на суму 50000,00 доларів США, №97 від 06.09.2021 на суму 50000,00 доларів США та №98 від 09.11.2021 на суму 135000,00 доларів США.

При цьому, загальна вартість товару згідно специфікації №1205/18 від 12.05.2021 становить 226250,00 доларів США.

Вказане свідчить про оплату позивачем товару згідно специфікації №1205/18 від 12.05.2021, в том числі автомобілів, які декларувались позивачем у митній декларації № UA500100/2021/217425.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на те, що вартість КТЗ по платіжним дорученням значно більше ніж по специфікації та що це свідчить про можливо наявні ознаки підробки поданих до митного оформлення документів, оскільки вказані доводи відповідача є його припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що копії митних декларацій країни відправлення та копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу на українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування ст. 254 Митного кодексу України, суд не приймає з огляду на правове регулювання та навантаження норми цієї статті.

Вказана норма права визначає, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відтак, вимога митного органу про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №160/7049/19 та від 25.11.2020 у справі №640/4941/19.

Відповідно до п.7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказ Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД ( za140-07, 910а-2007-п ) (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності). У випадках необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення ТЗ, класифікації ТЗ згідно з УКТЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14), митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати деякі чи всі з перелічених документів: митні документи країни придбання ТЗ; сервісну книжку; експертний висновок; фотографії; технічну документацію.

Отже, під час митного оформлення транспортних засобів документами, які обов`язково подаються є також зокрема реєстраційні (технічні) документи на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом.

Позивачем під час митного оформлення автомобілів за митною декларацією №UA500100/2021/217425 подано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та митних декларацій країни відправлення корейською мовою без їх офіційного перекладу українською, а враховуючи те, що Україна не входить митні союзи, де офіційною мовою є корейська, а також те, що корейська мова не є мовою міжнародного спілкування, відтак позивач повинен був при митному оформленні автомобілів надати переклад українською мовою чи мовою міжнародного спілкування копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів №2828-202109-002150 та №2828-202109-002153 від 13.09.2021 та митних декларацій країни відправлення №2021163603693 та №2021163603696 від 28.09.2021.

Одеська митниця засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Водночас, відповідач під час митного оформлення товарів позивача не вимагав у нього у відповідності до ст. 254 Митного кодексу України надати переклад українською мовою чи мовою міжнародного спілкування свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів №2828-202109-002150 та №2828-202109-002153 від 13.09.2021 та копій митних декларацій країни відправлення №2021163603693 та №2021163603696 від 28.09.2021.

Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем митному органу та до суду копій документів суд вважає такі недоліки несуттєвими, оскільки з них можна встановити митну вартість ввезених позивачем на територію України транспортних засобів.

Також суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Судом встановлено, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару (№UA500100/2021/217795 від 29.12.2021 7901,00 доларів США, №UA500100/2021/217753 від 29.12.2021 8601,00 доларів США) митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Також, згідно наданих відповідачем копій митних декларацій, на які наявні посилання в оскаржуваному рішенні, вбачається:

- №UA500100/2021/217795 від 29.12.2021 - вартість автомобіля HYUNDAI SONATA, об`єм двигуна 1999 см3, колісна формула 4х2, тип кузова седан, 2017 рік виготовлення (календарний), 2018 рік виготовлення (модельний), а саме 3100,00 доларів США;

- №UA500100/2021/217753 від 29.12.2021 - вартість автомобіля HYUNDAI SONATA, об`єм двигуна 1999 см3, колісна формула 4х2, тип кузова седан, 2018 рік виготовлення (календарний), 2019 рік виготовлення (модельний), а саме 5050,00 доларів США.

Отже, судом встановлено розбіжності у зазначеній у оскаржуваному рішенні вартості автомобілів за митними деклараціями №UA500100/2021/217795 та №UA500100/2021/217753 від 29.12.2021 (з урахуванням яких застосовано резервний метод) та між фактичною їх ціною, зазначеною у таких митних деклараціях.

Відповідно, у відповідача не було жодних підстав коригувати митну вартість ввезених позивачем на митну територію України автомобілів з 3300,00 доларів США до 7900,00 доларів США та з 4900,00 доларів США до 8601,00 доларів США.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного сплачено 2794,36 грн. судового збору .

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» судового збору у розмірі 2794,36 грн.

Також позивачем до суду подано клопотання про стягнення в тому числі витрат на правничу допомогу 20000,00 грн.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) договір №123 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22.01.2022, який укладено між адвокатським об`єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС» та ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» (Клієнт) та додаткову угоду №1 від 22.01.2022, згідно яких розмір правової допомоги, наданої позивачу у даній справі становить 20000,00 грн;

2) акт-рахунок №1 від 22.01.2022 про сплату 50% гонорару;

3) платіжне доручення №672 від 24.01.2022:

4) акт приймання-передачі наданої АО «СІ.ЕЛ.ЕС.» професійної правничої (правової) допомоги від 02.04.2022;

5) детальний опис робіт від 02.04.2022, відповідно до якої позивачу надано наступну правову допомогу:

- проведення зустрічі з Клієнтом (в особі представника та керівника) з приводу обговорення спірних правовідносин між ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» та Одеською митницею, як ВП ДМСУ. Попереднє ознайомлення з первинною документацією, яка стосується спірних правовідносин;

- аналіз та дослідження наданих Клієнтом документів по взаємовідносинам між ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» та Одеською митницею, як ВП ДМСУ, з приводу митного оформлення товару за митною декларацією №UА500100/2021/217425. Запитування у Клієнта додаткових документів;

- зустріч з Клієнтом (в особі представника та керівника) з приводу проведення консультації з питань найбільш ефективного способу захисту його порушених прав та інтересів. Визначення, обговорення та затвердження обраного способу захисту порушених прав та інтересів Клієнта. Обговорення та погодження необхідності звернення до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, як ВП ДМСУ, про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- складання та направлення адвокатського запиту № 320 від 24.01.2022 р. на адресу Одеської митниці, як ВП ДМСУ (включені поштові витрати);

- підготовка позовної заяви ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - загалом більше 32 роб. годин. Підготовка та засвідчення копій документів відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 для подачі в якості документального підтвердження наведених у позовній заяві посилань та тверджень ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО»;

- підготовка та подання заяви ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» до Одеського окружного адміністративного суду про приєднання доказу оплати судового збору за пред`явлення адміністративного позову з метою усунення недоліків позовної заяви;

- аналіз (вивчення) відзиву Одеської митниці, отриманого в дату 14.03.2022 р., загалом - 2 год;

- підготовка (складання) відповіді ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» на відзив Одеської митниці - 4 год. Направлення копії відповіді на відзив на адресу Одеської митниці (включені поштові витрати).

- аналіз (вивчення) заперечень Одеської митниці, отриманих у дату 31.03.2022 р., загалом - 1 год;

- підготовка (складання) клопотання про подання (приєднання) додаткових доказів та розподіл судових витрат у справі - 3 год.

При цьому, відповідачем до суду подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій вказує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі, не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Дослідивши вищезазначені заяву, заперечення та докази, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У частині третій статті 132 КАС України наведено вичерпний перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи. Докладніше кожна з категорій цих витрат конкретизована у статті 134, 135, 137, 138 КАС України, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу (стаття 134 КАС України); витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду (стаття 135 КАС України); витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (стаття 137 КАС України); витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, вчиненням інших процесуальних дій, підготовкою справи до розгляду (стаття 138 КАС України).

Вжитий у статті 138 КАС України термін «інших процесуальних дій» стосується вчинення учасниками справи, або особами, які не є учасником судового процесу, дій пов`язаних саме з процесом доказування (збір доказів, їх огляд та забезпечення) у справі.

Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом.

Так, суд зазначає, що такі витрати на послуги адвоката як поштові витрати на направлення адвокатського запиту та копії відповіді на відзив відповідачу не відносяться до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки КАС України не передбачає їх відшкодування.

Вказані висновки узгоджуються з висновкам, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі №440/7120/20.

Також суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає заяву представника позивача частково обґрунтованою та що її слід задовольнити в частині стягнення з Державного бюро розслідувань за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500000/2021/000012/2 від 30.12.2021.

Визнати протиправним та скасувати та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UА500100/2021/000883 від 30.12.2021.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» судовий збір у розмірі 2794,36 грн та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕДАНТА-АГРО» (вул.Приморська, 6В, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40611066);

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя О.А. Вовченко