Ухвала суду № 104255414, 11.05.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6525/22

УХВАЛА

11 травня 2022 року м. Одеса

суддя Одеського окружного адміністративного суду, Бжассо Н.В., дослідив адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі (посаді) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

- визначити протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління МВС України в Одеській області генерал-майора міліції Лорткіпанідзе Г.Г. від 04.11.2015 № 1313о/с, про звільнення ОСОБА_1 , майора міліції (М-184687), старшого оперуповноваженого сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського РВ ОМУ ГУМВС України в області, згідно з п.10 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів);

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Одеського Районного Управління Поліції № 1 ГУНП в Одеській області;

- стягнути з Головного Управління Національної Поліції в Одеській області (ЄДРПОУ 40108740) юридична адреса: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 15-А на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по день фактичного поновлення на службі;

- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Одеського Районного Управління Поліції № 1 ГУНП в Одеській області, а також в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України)

Суд зазначає, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі №560/1942/19, від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 30.09.2019 у справі № 340/685/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а.

Із аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

З урахуванням заявлених позовних вимог, до спірних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин пропуску.

Суд зазначає, що позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено, що позивач ознайомився із оскаржуваним наказом лише 31.03.2022. До вказаної дати позивач зазначає, що не мав відповідних документів та йому постійно відмовляли в їх отриманні.

Суд наголошує, що оскаржуваний позивачем наказ про звільнення прийнято 04.11.2015 року, а з позовом до суду позивач звернувся 03.05.2022 року, тобто більше ніж через шість років.

Позивач у позові не зазначає, що не знав про своє звільнення, а просто стверджує, що не отримував наказ про звільнення.

Служба в органах МВС має публічних характер та передбачає доведення до особи під особистий підпис наказів, зокрема і наказу про звільнення.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поважні причини пропуску строку це обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що позивач мав обставини об`єктивно непереборні, які не залежали від його волевиявлення для подачі позову.

Також, в підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій на отримання оскаржуваного наказу протягом шести років з моменту звільнення, а саме з 04.11.2015 року, окрім заяви позивача від 28.03.2022 року позивачем не надано.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, а подана позивачем заява про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої заяви.

Крім того, згідно з п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте вказана позовна заява такого підтвердження не містить.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із наведеними обґрунтованими обставинами, відмінними від тих, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, що надана позивачем; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Керуючись ст.ст. 160,161, 169 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Залишити без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі (посаді) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Повідомити позивача про необхідність у термін протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення адміністративного позову без руху усунути недоліки та роз`яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду не належить до оскарження.

Суддя Н.В. Бжассо