Рішення № 104252527, 11.05.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року Справа № 160/9430/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про стягнення компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (далі ТУ ДБР у м.Мелітополі, відповідач) , в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 №33 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого Другого слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, а за відсутності такої посади - на іншій рівнозначній посаді в цьому (або іншому) державному органі, з аналогічними функціональними обов`язками;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 266 368 грн. (двісті шістдесят шість тисяч триста шістдесят вісім гривень) - сума компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року роз`єднано позовні вимоги у справі №160/4410/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і компенсації.

В самостійне провадження №160/9430/21 виділено позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі про стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі на користь ОСОБА_1 266 368 грн.- компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

В обгрунтування позову про стягнення компенсації ОСОБА_1 зазначив, що обіймав посаду державної служби слідчого другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі та наказом відповідача від 26.02.2021 №33 о/с позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби відповідно до пункту 1 частини 1, частини 4 статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу». Відповідно до графіків чергування керівництва та працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі позивач залучався до чергувань у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час. Проте, за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно сума компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час позивачу виплачена не була. 22.02.2021 з відповідною заявою про виплату суми компенсації позивач звертався до відповідача, проте отримав відповідь про відсутність підстав для такої виплати, оскільки в табелях обліку використання робочого часу відсутня інформація щодо виконання позивачем роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а також надурочно.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року позовну заяву у справі №160/9430/21 повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі №160/9430/21 скасовано. Справу № 160/9430/21 направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 16.10.2021 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.11.2021 року представником відповідача було подано відзив на позов, у якому останній у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що підставою для залучення до роботи працівника понад установлену тривалість робочого дня, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні та у нічний час є наказ керівника, а не графік чергувань. Надані позивачем копії графіки чергувань працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі не є допустимими та достовірними доказами, оскільки відсутні у відповідача.

На підставі ухвали від 29.12.2021 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та зобов`язав Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі надати суду докази.

18.01.2022 року за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче засідання на 03.02.2022 року.

03.02.2022 року за клопотанням представника відповідача відкладено підготовче засідання на 17.02.2022 року.

Ухвалою суду від 17.02.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2022 року.

15.03.2022 року відкладено судове засідання на 28.04.2022 року.

В судове засідання 28.04.2022 року учасники справи не з`явились. До суду повернулись конверти з повістками про виклик сторін з відмітками поштової установи про повернення «за закінченням терміну зберігання» та «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення».

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин, учасники справи вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення засідання.

Враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи по суті, учасники справи не з`явилися у судове засідання, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта у справі, суд 28.04.2022 року ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 28.11.2018 року № 23 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, як обраного за конкурсом з випробувальним терміном строком 2 місяців.

27.11.2018 року позивач склав присягу державного службовця.

Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 28.11.2018 року № 25 о/с ОСОБА_1 переведено за його згодою на посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі з випробувальним строком 1 місяць.

Наказом Директора ДБР від 17.01.2019 року №5-ос позивачу присвоєно 7 (сьомий) ранг державного службовця; наказом Директора ДБР від 13.02.2019 року №17-ос позивачу присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця.

Відповідно до графіку чергування керівництва та працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі з 29.11.2018 до 26.12.2018, затвердженого в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_2 від 29.11.2018, позивач здійснював чергування у вихідний день: 02.12.2018.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.03.2019 до 31.03.2019, затвердженого директором ТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 27.02.2019 позивач здійснював чергування 04.03.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.04.2019 до 30.04.2019, затвердженого директором ТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 29.03.2019 позивач здійснював чергування 22.04.2019 в надурочний час, та у вихідні дні: 27.04.2019, 28.04.2019, 29.04.2019.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.05.2019 до 31.05.2019, затвердженого директором ТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 25.04.2019 позивач здійснював чергування 23.05.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.07.2019 до 31.07.2019, затвердженого в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі Чегілем Б.І. від 26.06.2019 позивач здійснював чергування 31.07.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.08.2019 до 31.08.2019, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 31.07.2019 позивач здійснював чергування 30.08.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.09.2019 до 30.09.2019, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 30.08.2019 позивач здійснював чергування 24.09.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.10.2019 до 31.10.2019, затвердженого в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі Чегілем Б.І. від 30.09.2019 позивач здійснював чергування 24.10.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.11.2019 до 31.11.2019, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 31.10.2019 позивач здійснював чергування 26.11.2019 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.02.2020 до 29.02.2020, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 31.01.2020 позивач здійснював чергування 18.02.2020 в надурочний час та у вихідні дні: 22.02.2020, 23.02.2020.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.03.2020 до 31.03.2020, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 27.02.2020 позивач здійснював чергування 24.03.2020 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.04.2020 до 30.04.2020, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 31.03.2020 позивач здійснював чергування 27.04.2020 в надурочний час.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.05.2020 до 31.05.2020, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 30.04.2020 позивач здійснював чергування 09.05.2020 у святковий день.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.06.2020 до 30.06.2020, затвердженогодиректоромТУ ДБР у м. Мелітополі Керманом Д.Ю. від 29.05.2020 позивач здійснював чергування у такі вихідні та святкові дні: 27.06.2020, 28.06.2020.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.08.2020 до 31.08.2020, затвердженого в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі Булашевим Р.Л. від 31.07.2020 позивач здійснював чергування 22.08.2020 у вихідний день.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.09.2020 до 30.09.2020, затвердженого в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі Солохою Ю.В. від 31.08.2020 позивач здійснював чергування 19.09.2020 у вихідний день.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.10.2020 до 31.10.2020, затвердженого директором ТУ ДБР у м. Мелітополі Гаврилюком І.Д. від 30.09.2020 позивач здійснював чергування у такі вихідні та святкові дні: 10.10.2020, 14.10.2020.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.11.2020 до 30.11.2020, затвердженого директором ТУ ДБР у м. Мелітополі Гаврилюком І.Д. від 26.10.2020 позивач здійснював чергування 28.11.2020 у вихідний день.

Відповідно до графіку чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.12.2020 до 31.12.2020, затвердженого директором ТУ ДБР у м. Мелітополі Гаврилюком І.Д. від 29.11.2020 позивач і здійснював чергування у такі вихідні дні: 05.12.2020, 06.12.2020.

Долучені до матеріалів справи табелі обліку використання робочого часу щодо ОСОБА_1 за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно не містять інформації щодо роботи позивача у вихідні, святкові дні та понаднормово.

Позивачем 22.02.2021 направлено відповідного листа до відповідача щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за роботу у вихідні, святкові дні та понаднормово.

Наказом т.в.о. ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 року № 33-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу», керуючись п.п.2, 5 ч.3 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань, позивача звільнено з посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби.

Матеріали справи свідчать, що при звільненні позивача і проведенні з ним остаточного розрахунку, позивачу не було виплачено грошову компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь ОСОБА_1 компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно у сумі 266 368 грн. позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частинами 1-2 статті 56 Закону №889-VIII визначено, що тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень; для державних службовців установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

На підставі частини 4 статті 56 Закону №889-VIII для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов`язані з`явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі; оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 73 КЗпП України встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік, 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня - День захисників і захисниць України; робота також не провадиться в дні релігійних свят: 7 січня і 25 грудня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця.

Згідно з частиною 3 статті 73 КЗпП України, робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

На підставі статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Пунктами 1-3 розділу ІІІ «Робочий час і час відпочинку державного службовця Правил внутрішнього службового розпорядку Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі (далі Правила) встановлено таке.

Тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень.

У Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі встановлено п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю роботи по днях: понеділок, вівторок, середа, четвер - по 08 годин 15 хвилин, п`ятниця - 7 годин; вихідні дні - субота і неділя.

Робочий час державних службовців Територіального управління починається - о 09 годині ранку.

Тривалість перерви для відпочинку і харчування становить 45 хвилин - з 13 години до 13 години 45 хвилин. Перерва не включається в робочий час, і державний службовець ТУ ДБР у м. Мелітополі може використовувати її на свій розсуд.

Кінець робочого дня о 18 годині, у п`ятницю о 16 годині 45 хвилин.

Відповідно до пунктів 1-2, 5 розділу V «Перебування державного службовця у Територіального управління у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу» Правил, для виконання невідкладних завдань державний службовець ТУ ДБР у м. Мелітополі може залучатись до роботи понад встановлену тривалість робочого дня за наказом Директора Територіального управління, в тому числі у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства.

Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час для кожного державного службовця не повинна перевищувати чотири години протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Директор Територіального управління за потреби може залучати державних службовців Територіального управління до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні.

Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється Сектором кадрової роботи та державної служби або іншим уповноваженим самостійним структурним підрозділом і затверджується Директором Територіального управління, заступником Директора начальником слідчого управління Територіального управління, відповідно до розподілу повноважень.

У разі залучення державного службовця до роботи понад установлену тривалість робочого дня у Територіальному управлінні ведеться підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала норми тривалості робочого часу.

За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.

Пунктами 1, 2 розділу «Прикінцеві положення» Правил встановлено, що письмові та усні вказівки Директора Територіального управління надані, в межах повноважень, державним службовцям Територіального управління з питань правил внутрішнього трудового розпорядку, є обов`язковими для виконання.

Недотримання вимог правил внутрішнього службового розпорядку є підставою для притягнення державного службовця до відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що позивач, перебуваючи на посаді державної служби мав право на компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час в порядку, визначеному КЗпП України.

Досліджені судом графіки чергування керівництва та слідчих ТУ ДБР у м. Мелітополі, затверджені уповноваженими особами ТУ ДБР у м. Мелітополі підтверджують, що позивача було залучено до роботи у вихідні, святкові, неробочі дні та понаднормово: 02.12.2018, 04.03.2019, 22.04.2019, 27.04.2019, 28.04.2019, 29.04.2019, 23.05.2019, 31.07.2019, 30.08.2019, 24.09.2019, 24.10.2019, 26.11.2019, 18.02.2020 22.02.2020, 23.02.2020, 24.03.2020, 27.04.2020, 09.05.2020, 27.06.2020, 28.06.2020, 22.08.2020, 19.09.2020, 10.10.2020, 14.10.2020, 28.11.2020, 05.12.2020, 06.12.2020.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на неналежність таких доказів, оскільки відповідність долучених до справи копій графіків чергування засвідчена у встановлено порядку позивачем.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування дійсності долучених до справи копій графіків чергування.

Здійснення чергування саме на підставі затверджених графіків чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні в ТУ ДБР у м. Мелітополі передбачено пунктом 5 розділу V «Перебування державного службовця у Територіального управління у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу» Правил.

Ненадання суду відповідачем наказів про залучення позивача до роботи понад встановлену тривалість робочого часу не спростовує факт виконання позивачем роботи у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого часу на підставі відповідних графіків.

На підтвердження того, що позивач здійснював чергування у вихідні, святкові, неробочі дні та понаднормово згідно досліджених графіків свідчить і та обставина, що позивача не було притягнуто до відповідальності за недотримання вимог Правил.

Як було встановлено судом, у табелях обліку використання робочого часу ОСОБА_1 не було відображено роботу позивача у вихідні, святкові, неробочі дні та понаднормово.

Проте, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність даних про роботу позивача у вихідні, святкові та неробочі дні у табелі обліку робочого часу не може бути підставою для відмови працівнику надати компенсацію за роботу у зазначені дні. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.01.2019 року у справі №389/1299/17.

Також, стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пунктах 21, 24 Рішення у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року, Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецеденте тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стретч проти Сполучного Королівства» (Рішення від 24.04.2003 року).

Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач має законні підстави на отримання грошової компенсації у визначених законодавством розмірі та порядку за роботу в надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні за період роботи на посаді слідчого Другого слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача конкретної суми компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно у розмірі 266 368 грн., суд зазначає, що стягнення конкретних складових грошового забезпечення можливе лише в разі нарахування таких сум та протиправної їх невиплати.

Разом з тим, за встановленими у даній справі обставинами, відповідачем не було проведено компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час, а тому належним способом поновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації за період з квітня 2018 року по квітень 2021 року та зобов`язання відповідача нарахувати та здійснити виплату вказаної складової грошового забезпечення позивача.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, враховуючи наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та відновити порушене право позивача шляхом зобов`язання ТУ ДБР, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатить ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

На підставі частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом статті 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі (адреса: 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 89; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42348993) про стягнення компенсації задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

Зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі нарахувати та виплатить ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, а також в надурочний час за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року включно.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар