Ухвала суду № 104251011, 11.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.05.2022 Справа№914/521/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Фартушка Т.Б.,

розглянувши матеріали заяви: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/д б/н (вх. №1273/22 від 10.05.2022р.)

про: забезпечення позову

у справі №914/521/22 за позовом: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького, Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Комарнівської міської ради, Львівська область, Львівський район, м.Комарно;

про: витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники Учасників справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

02.03.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького від 23.02.2022р. вих. №100-30 (вх. №591) до Комарнівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає протиправне вибуття земельних ділянок кадастрові номери 4620985900:02:000:0003 та №4620985900:09:000:0004 з державної власності та права постійного користування Позивача до комунальної власності Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.03.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 29.03.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.03.2022р. у цій справі суд постановив в задоволенні клопотань Комарнівської міської ради Львівської області від 28.03.2022р. вх. №6804/22 та вх. №6807/22 про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження відмовити; відкласти підготовче судове засідання на 28.04.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2022р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 15 днів; відкласти підготовче судове засідання на 17.05.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

10.05.2022р. за вх. 1273/22 від Позивача до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява б/д б/н про забезпечення позову, у якій Заявник (Позивач) просить суд вжити забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу - Комарнівській міській раді Львівського району Львівської області вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зокрема будь-які юридично значимі дії щодо відчуження, розпаювання, передачі у користування тощо земель із земельних ділянок з кадастровими номерами 4620985900:02:000:0003 та 4620985900:09:000:0004 на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області.

В обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позову Заявник (Позивач) зазначає, що відповідно до ст.70 Закону України «Про вищу освіту» матеріально-технічна база вищих навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються вищими навчальними закладами відповідно до Земельного кодексу України. Земельні ділянки передаються закладам вищої освіти незалежно від форми власності у постійне користування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

В той же час, згідно доводів Заявника невірний облік державних земель призводить до порушення прав та інтересів Заявника, в користуванні якого перебувають ці земельні ділянки. Це, на думку Заявника, використовується для виправдання незаконної господарської діяльності на цій території.

Згідно доводів Заявника (Позивача) представники Відповідача неодноразово підтверджують, шо мешканці самовільно обробляють огороди на цих землях, просять місцеву владу передати їм у власність ділянки. Органи місцевої влади обіцяють місцевим мешканцям передати у власність земельні ділянки на території господарств ЛНУВМБ імені С.З. Ґжицького шляхом розпаювання земель учгоспу «Комарнівський», що й підтверджують у наданому суду Відзиві на позов університету. Відповідач неодноразово звертався до Кабінету Міністрів Україні, до міністерств (агро, освіти) для отримання погодження на вилучення і розпаювання земель учгоспу університету, однак не отримав такого дозволу, і незважаючи на це зареєстрував земельні ділянки університету - учгоспу «Комарнівський» за собою. Наступним кроком Відповідач має намір розпайовувати землі університету, передавати у власність окремим приватним особам.

Таким чином, на думку Заявника (Позивача) за участю місцевої влади відбулося захоплення державного майна двох земельних ділянок, чим завдано значної шкоди Заявнику (Позивачу), як її законному володільцю.

При цьому, Заявник звертає увагу на те, що згідно зі ст.150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться: землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України; погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної Київської і Севастопольської міських рад.

З підстав наведеного Заявник (Позивач) підсумовує, що діяльністю суб`єкта владних повноважень, суттєво порушено права та інтереси державного закладу, а відтак постала необхідність вжиття заходів по охороні державного майна. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист і поновлення порушених інтересів Університету, за захистом яких він звернувся до суду.

До заяви долучено Платіжне доручення від 29.04.2022р. №315 про сплату 1240,50грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову до господарського суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018р. у справі № 912/1616/18.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ЕТ8 №5 (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Таким чином. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі статтею 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19.

Відповідно до правового висновку Великої палати ВС, який наданий у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена, зокрема у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість в майбутньому чи припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011р. №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття зазначених Позивачем заходів забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій. Виконання рішення розуміє під собою сукупність дій, які спрямовані на досягнення результатів, що були поставлені Позивачем, а в подальшому, - судом при прийнятті рішення, задля відновлення того чи іншого охоронюваного законом права та/чи інтересу Позивача.

Поряд з цим слід відзначити, що вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи. Тобто, це заходи з припинення дій, які можуть утруднити виконання у майбутньому рішення суду чи зробити його виконання неможливим, а тому заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання судового рішення.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку, що в Заяві Заявником не наведено обґрунтування того, у чому саме полягає утруднення чи неможливість виконання судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння у разі задоволення позовних вимог, а також наявності зв`язку між заходом забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу вчинення дій, що стосуються предмета спору, зокрема будь-які юридично значимі дії щодо відчуження, розпаювання, передачі у користування тощо земель із земельних ділянок з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та 4620985900:09:000:0004 на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області і предметом позову про витребування майна з чужого незаконного володіння у разі, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, відтак, відповідності заходів забезпечення, які просить вжити Заявник.

Заявником, з врахуванням визначеного Заявником предмету позову не обґрунтовано, що невжиття заходу забезпечення, який просить вжити Заявник, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Заявника. Заявником також не обґрунтовано як саме може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння у разі у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу вчинення дій, що стосуються предмета спору, зокрема будь-які юридично значимі дії щодо відчуження, розпаювання, передачі у користування тощо земель із земельних ділянок з кадастровими номерами: 4620985900:02:000:0003 та 4620985900:09:000:0004 на території Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області.

Так, Заявник зазначає про ймовірність утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову з огляду на те, що Відповідач неодноразово звертався до Кабінету Міністрів Україні, до міністерств (агро, освіти) для отримання погодження на вилучення і розпаювання земель учгоспу університету, однак не отримав такого дозволу, і незважаючи на це зареєстрував земельні ділянки університету - учгоспу «Комарнівський» за собою, а наступним кроком Відповідач має намір «розпайовувати» землі університету, передавати у власність окремим приватним особам.

Щодо доводів Заявника про те, що органи місцевої влади обіцяють місцевим мешканцям передати у власність земельні ділянки на території господарств ЛНУВМБ імені С.З. Ґжицького шляхом розпаювання земель учгоспу «Комарнівський», що й підтверджують у наданому суду Відзиві на позов університету суд звертає увагу на те, що Відповідачем у поданому 25.03.2022р. за вх. №6716/22 Відзиві від 18.03.2022р. вих. №288 зазначено, що «… Тому незрозумілим виглядає той факт, що Університет, у складі якого перебуває господарство, яке практично на межі виживання і не може раціонально використовувати ті землі і ресурси, що перебувають у його користуванні, витребовує ще й дві спірні земельні ділянки, які в такий нелегкий час є суттєвою підтримкою у господарствах мешканців громади, тим більше перебувають у їх користуванні вже більше двадцяти років….».

В судовому засіданні 28.04.2022р. представник Відповідача на запитання суду зазначив, що громадяни користуються земельними ділянками, які входять до складу земельних ділянок, витребування яких є предметом позову у цій справі, без підтверджуючих документів впродовж більш, ніж 15 років.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власність зобов`язує.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що вказані доводи Заявника (Позивача) не свідчать про вчинення саме Відповідачем дій, спрямованих на відчуження всіх або частини земельних ділянок, витребування яких з чужого незаконного володіння є предметом спору у цій справі.

Наведене свідчить і про необґрунтованість Заявником (Позивачем) припущення, що майнові інтереси та/або права Позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій, а відтак, необґрунтованість доцільності вжиття зазначених Заявником заходів забезпечення позову.

Також Позивачем не наведено переконливих аргументів щодо адекватності обраного виду забезпечення позову до позовних вимог, з якими він звернувся.

Окрім того, Заявником до заяви про забезпечення позову не подано жодних належних, достатніх та допустимих доказів існування фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів до забезпечення позову, зокрема вчинення Відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову.

Крім того, Заявником не наведено жодного припущення, в тому числі обґрунтування такого, щодо будь-яких можливих дій Відповідача, спрямованих на утруднення (чи унеможливлення) виконання судового рішення, в тому числі щодо наміру чи вчинення дій, спрямованих на відчуження, зменшення вартості майна тощо.

Відтак, Заявником не обґрунтовано існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/д б/н (вх. №1273/22 від 10.05.2022р.) про забезпечення позову, відтак, вказану заяву слід відхилити, а в забезпеченні позову відмовити.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відхиляючи заяву Заявника про вжиття заходів до забезпечення позову суд також відзначає, що заява про забезпечення позову, яку раніше було відхилено повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Ґжицького б/д б/н (вх. №1273/22 від 10.05.2022р.) про забезпечення позову відхилити.

2.В забезпеченні позову відмовити.

3.Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Фартушок Т.Б.