Рішення № 104251003, 05.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2022 Справа № 914/3496/21

За позовом: Фізичної особи-підприємця Полив`яного Володимира Григоровича, с. Оріхівка Лубенського району Полтавської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Компані, с.Косівець Городоцького району Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ГРАВЕ Україна, м.Київ,

про стягнення 38'250,80 грн матеріальної шкоди та 192'000,00 грн упущеної вигоди,

Суддя Яворський Б.І.,

при секретарі Муравець О.М.

Представники сторін:

від позивача: Жага Е.Г.,

від відповідача: Гіщинський І.Ю.,

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Полив`яного Володимира Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю Транс Компані про стягнення 61'253,98 грн матеріальної шкоди та 192'000,00 грн упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема таким. У результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 21.05.2021, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ТзОВ «Транс Компані» була застрахована в ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна». ПрАТ СК «ГРАВЕ Україна» виплатила страхове відшкодування позивачу в сумі 130'000,00 грн. Згідно Аварійного сертифікату №19-0/90/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 03.07.2021, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 191'253,98 грн. Тому відповідач зобов`язаний відшкодувати у порядку регресу збитки у розмірі 191'253,98 грн. - 130'000,00 грн. = 61'253,98 грн. Крім того, в результаті ДТП завдано шкоди у вигляді упущеної вигоди, оскільки транспортний засіб позивача використовувався ним в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Однак через завдані технічні пошкодження автомобіль до 5 жовтня 2021 року знаходився у несправному стані і позивачем недоотримано дохід (упущена вигода) внаслідок простою транспортного засобу за 5 місяців в сумі 192'000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.11.2021 справу № 914/3496/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено ПрАТ СК Граве Україна до участі у справі в якості третьої особи та призначено підготовче засідання на 16.12.2021, суд встановив строк для реалізації учасниками своїх процесуальних прав та обов`язків. Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

29.12.2021 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що ПрАТ СК «Граве Україна» додатково виплатила йому страхове відшкодування у сумі 23'003,18 грн., тому він зменшує позовні вимоги і просить стягнути з ТзОВ «Транс Компані» на користь ФОП Полив`яного В.Г. матеріальну шкоду в розмірі 38'250,80 грн. та упущену вигоду, понесену внаслідок ДТП, в сумі 192'000,00 грн.

12.01.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому відзначається на наступне. Станом на дату настання ДТП 21.05.2021 відповідальність водія автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 за спричинену шкоду майну, здоров`ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у ПрАТ СК "Граве Україна" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4512766 від 01.10.2020, який діяв на момент настання ДТП. Відповідно до вказаного договору обов`язкового страхування ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, складає 130'000,00 грн. Також відповідальність водія автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №101062015 від 29.09.2020, який діяв на момент настання ДТП. Згідно п.1.6.1.1 договору №101062015 від 29.09.2020 якщо по відношенню до ТЗ відповідно до ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» повинен бути наявний чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик несе відповідальність в частині збитку, що перевищує розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих за договором ОСЦПВВНТЗ згідно ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» на дату укладення договору, але не більше страхової суми, вказаної в п. 1.6.1 100'000,00 грн. ПрАТ СК «Граве Україна» виплатила страхове відшкодування за договором ОСЦПВВНТЗ 130'000,00 грн., згодом ще 23'003,18 грн. Однак такі розрахунки страхової компанії є невірними, так як умови договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розповсюджуються тільки на відносини, які врегульовані зазначеним договором та не застосовуються до відносин, які виникають за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір обов`язкового та/або добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, враховуючи, що максимальний розмір страхового відшкодування за договором обов`язкового та добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 230'000,00 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 191'253,98 грн, саме ПрАТ СК «Граве Україна» зобов`язана компенсувати завдану відповідачем шкоду у повному обсязі, а не ТзОВ «Транс Компані». Щодо упущеної вигоди, то позивач не довів факт її заподіяння та розмір, а тому у задоволенні позові слід відмовити.

У підготовчому засіданні 10.02.2022 суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті. У судове засідання 21.04.2022 представник позивача не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи та просив проводити наступне засідання в режимі відео конференції з Миргородським міськрайонним судом Полтавської області. Ухвалою від 21.04.2022 суд задоволив клопотання позивача та призначив судове засідання на 05.05.2022 в режимі відео конференції.

У судове засідання 05.05.2022 представник позивача з`явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.05.2022 проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

Третя особа участі представника у судових засіданнях не забезпечувала, позицію щодо спору не висловлювала.

У судовому засіданні 05.05.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

29 вересня 2020 року між ПрАТ «Граве Україна» та ТзОВ «Транс Компані» було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №101062015. Застрахований ТЗ DAF FT XF 105.460, днз НОМЕР_1 . Страховим випадком за цим договором є факт настання цивільно-правової відповідальності страхувальника чи особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, в результаті нанесення шкоди майну потерпілої особи внаслідок ДТП за участю зазначеного в цьому договорі страхування ТЗ (п.1.5 договору). Згідно п. 1.6.1.1. договору якщо по відношенню до ТЗ відповідно до ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» повинен бути наявний чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик несе відповідальність в частині збитку, що перевищує розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих за договором ОСЦПВВНТЗ згідно ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» на дату укладення договору, але не більше страхової суми, вказаної в п.1.6.1 (100'000,00 грн.). Безумовна франшиза - 0%. Договір діє з 25.10.2020 по 24.10.2021.

01 жовтня 2020 року між ПрАТ «Граве Україна» та ТзОВ «Транс Компані» було укладено договір обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №АР/4512766. Застрахований ТЗ DAF FT XF 105.460, днз НОМЕР_1 . Відповідно до п.4 вказаного договору обов`язкового страхування ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого, складає 130'000,00 грн. Розмір франшизи 0 грн. Строк дії договору з 25.10.2020 до 24.10.2021.

21.05.2021 в м. Олександрія по Кременчуцькому Шосе 8 відбулося зіткнення автомобілів DAF FTXF 105.460 Polkon NW-192, д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля DAF FTXF 105.460 Koegel AWE 18, д.н.з. НОМЕР_3 з причіпом д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_2 та яким керував ОСОБА_3 . У результаті ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження.

Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18.06.2021 по справі №398/2560/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку Аварійного сертифікату №19-0/90/3 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 03.07.2021 вартість (розмір) матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин, величина втрати товарної вартості КТЗ (ВТВ) становить 0,0 грн. відповідно до вимог та неврахована згідно договору: 191'253,98 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу в розмірі 191'253,98 грн. вказана з врахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали.

25.08.2021 ПрАТ СК «Граве Україна» виплатила ОСОБА_2 130'000,00 грн. страхового відшкодування по акту №10.90041056/1/КОS, а 09.12.2021 ще 23'003,18 грн.

У матеріалах справи міститься копія договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 28.04.2021, укладеному між ФОП Полив`яним В.Г. (перевізник) та ФОП Малина-Полив`яна С.І. (замовник). Згідно п.1.1 договору замовник зобов`язується надавати для перевезення вантажі, а перевізник приймати їх. Перевізник зобов`язаний виконувати перевезення, а замовник має забезпечити приймання та відпуск вантажів щодня протягом 5 робочих днів тижня (п.1.3 договору). Договірна орієнтовна вартість транспортних послуг за цим договором становитиме 1 робочий день 2'000,00 грн. (п.1.5 договору). Розмір плати за перевезення вантажів та операції і послуги, пов`язані з перевезенням, а також строки розрахунків визначаються сторонами угодою довільної форми (п.3.1 договору). Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені угодою строки (п.3.2). Термін дії договору з 28.04.2021 до 31.12.2021

28.10.2021 ФОП Полив`яний В.Г. видав довідку про те, що ТЗ DAF FTXF 105.460 Koegel AWE 18, д.н.з. НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками у ДТП, яка сталася 21.05.2021. У зв`язку з цим даний ТЗ від 21.05.2021 по даний час знаходиться у технічно несправному стані та жодного разу не виїжджав на маршрут.

Згідно розрахунку недоотриманий дохід за період з 21.05.2021 по 05.10.2021 ТЗ DAF FTXF 105.460 Koegel AWE 18 становить 192'000,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відносини, що є предметом спору, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та договором добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст.980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.983 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст.18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ч.1 ст.10 наведеного Закону страхувальник вносить страховику певну плату згідно договором страхування, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією).

Згідно п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник (ст.9 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 3 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно з ст. 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (ст.22 ЗУ «Про ОСЦПВВТЗ»).

У даному випадку відповідач застрахував відповідальність водія свого транспортного засобу за двома договорами - договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №101062015 від 29.09.2020 та договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №АР/4512766 від 01.10.2020. За даними договорами відповідальність водія за шкоду, завдану майну потерпілого, застрахована на 100'000,00 грн. та 130'000,00 грн. відповідно. Загальна страхова сума становить 230'000,00 грн. і саме у межах даної суми страховик (ПрАТ «СК «Граве Україна») відшкодовує шкоду, заподіяну водієм відповідного ТЗ майну потерпілого.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ позивача з урахуванням фізичного зносу становить 191'253,98 грн. і дана сума не виходить за межі страхової суми за зазначеними вище договорами страхування.

Велика Палата ВС у постанові від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц відзначила таке. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України). Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 45 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. У даному випадку позивач не скористався правом залучення у справу співвідповідача чи заміни відповідача, а суд позбавлений права це робити самостійно.

Враховуючи наведене, оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу не перевищує загальної страхової суми, стягувати відповідні кошти із страхувальника немає підстав.

Щодо упущеної вигоди суд відзначає таке.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною (ст.225 ГК України).

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 по справі №910/9278/18 відзначив, що упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

У постанові від 06.12.2019 по справі №908/2486/18 Верховний Суд наголосив, що «для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони. Враховуючи припис частини четвертої статті 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.»

На обґрунтування своїх вимог у вигляді упущеної вигоди, позивач подав договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, укладений між ФОП Полив`яним В.Г. (перевізник) і ФОП Малина-Полив`яна С.І. (замовник) та розрахунок недоотриманого доходу за період з 21.05.2021 по 05.10.2021, де вказаний дохід за 1 роб. день 2'000,00 грн.

Cуд не може погодитися з позивачем, що розмір упущеної вигоди є доведеним, адже вартість 2'000,00 грн/роб.день. - це, як вказано у п.1.5 договору, тільки орієнтовна вартість транспортних послуг і розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, що пов`язані з перевезенням, а строки розрахунків повинні визначатися сторонами угодою довільної форми (п.3.1 договору). Однак така угода, яка б передбачала чітку вартість послуг, у матеріалах справи відсутня.

Також суд звертає увагу позивача, що із 2'000,00 грн., які він за договором повинен отримувати від замовника, частина коштів повинна була б витрачатися ним на паливо для автомобіля та його технічне обслуговування (а такі розрахунки відсутні), тому всю цю суму визначати як упущену вигоду не можна.

Крім того, у договорі не вказано, що транспортні послуги надаватимуться автомобілем DAF FTXF 105.460 Koegel AWE 18, д.н.з. НОМЕР_3 . Натомість п.2.1.2. договору передбачає, що перевізник зобов`язаний забезпечити своєчасне подання автомобільного рухомого складу. Таким чином, пошкодження у ДТП автомобіля DAF FTXF 105.460 Koegel AWE 18, д.н.з. НОМЕР_3 не може однозначно свідчити про неможливість виконання договору про перевезення.

Позивачем визначено 05.10.2021 як кінцеву дату неотримання доходу, однак доказів того, що саме 06.10.2021 автомобіль уже був відремонтований він не надав.

Виходячи з викладеного вище, позивач не довів розмір упущеної вимоги, яку він просить стягнути з відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією від 15.11.2021 на суму 3'798,80 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.05.2022.

Суддя Яворський Б.І.