Рішення № 104234845, 10.05.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2975/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Слободянюка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправними дії щодо призначення та проведення перевірки та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо призначення та проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_2 , гаражів літери «Р» та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 13.01.2022 року №01-13/21ДАБК;

визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.01.2022 року № 046/22.

Ухвалою від 10.02.2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 10.02.2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

07.04.2022 року (вх. №ЕП/9480/22) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками позапланової перевірки, відповідачем складено акт №000055 від 31.01.2022 року, яким встановлено порушення п.1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України №466 та прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №046/22. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, в тому числі зазначивши, що останній взагалі не є суб`єктом господарської (підприємницької) діяльності.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах довідки, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі засобами електронного зв`язку 21.03.2022р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до договору дарування р. 15-426 від 18.04.1996 року, посвідченого державним нотаріусом Першох державної нотаріальної контори Фуфаєвою О.О., ОСОБА_2 є власником 63/500 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі звернення фізичної особи ОСОБА_3 , відповідачем видано наказ від 13.01.2022 року №01-13/21ДАБК, яким доручено провести позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою:м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123, гаражів літери «Р» (№№ 12-28 та 12-29).

За наслідками позапланової перевірки, відповідачем складено акт №000055 від 31.01.2022 року, яким встановлено порушення п.1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України №466 та прийнято припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №046/22.

Також, 31.01.2022 року за наслідками перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення за чинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд керується такими нормативно-правовими актами.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України в даній справі суд застосовує положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ (надалі, також - Закон №3038-VІ), Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 №208/94-ВР (надалі, також - Закон №208/94-ВР), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (надалі, також - Порядок №553) а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, у відповідних редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Перевіряючи дії відповідача щодо наявності підстав та правомірності проведення перевірки, суд виходить із таких підстав та мотивів.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 4 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 за №3038-VІ, а саме статтею 41 визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 6 Закону №3038-VІ встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до приписів частини третьої статті 6 Закону №3038-VІ до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №294 від 09.07.2014 визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю регулюється постановою Кабвінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю".

Відповідно до пунктів 5-6 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 цього ж Порядку встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Однією з підстав для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Абзацом 11 цього ж пункту Порядку №553 передбачено, що під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та надати копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Разом з цим, згідно з частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Водночас, згідно Положення з Положенням про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженим Рішенням Одеської міської ради № 3043-VII від 21.03.2018 року, основними завданнями Управління є здійснення на території м. Одеси відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ № 553 від 23.05.2011 року, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, абзацом 11 пункту 7 Порядку №553 та частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено вичерпний перелік документів, що підлягають пред`явленню посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю. До таких документів законодавцем віднесено посвідчення та копію направлення для проведення позапланової перевірки.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки визначені частиною третьою статті 41 Закону №3038-VI, положення якої також кореспондуються з пунктом 11 Порядку № 533, зокрема, передбачено право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото, аудіо- та відеотехніки.

Відповідно до пунктів 16, 17, 21 Порядку №533 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Як встановлено під час розгляду справи, відповідачем під час проведення перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011р., а саме: виконання будівельні роботи з капітального ремонту гаражів літери «Р» №№ 12-28 та 12-29 розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська,123.

При цьому, як зазначив позивач, відповідачем не було дотримано порядку, передбаченого п. 7-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Поряду здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», що послугувало не повідомленням позивача для надання пояснень.

При цьому, позивач наголосив на тому, що останній взагалі не є суб`єктом господарської діяльності.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року № 553 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Поняття замовника визначено у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", де вказано, що це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

На підставі системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється щодо суб`єктів містобудування, якими, зокрема, є замовники. Після проведення перевірки контролюючий орган, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складає протокол разом з приписом. Виконання цього припису покладається на суб`єкта містобудування.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 464/2858/17, від 24 липня 2018 року у справі № 804/2418/16, від 20 листопада 2018 року у справі № 804/2455/16 та від 23 листопада 2018 року у справі № 804/1844/16.

Абзацом 4 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації:

-об`єктів I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат;

-об`єктів II категорії складності - у розмірі сорока п`яти мінімальних заробітних плат;

-об`єктів III категорії складності - у розмірі дев`яноста мінімальних заробітних плат;

-об`єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат;

-об`єктів V категорії складності - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.

Отже аналіз вищенаведеної норми чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що суб`єктом зазначеного правопорушення може бути лише суб`єкт містобудування, який є замовником будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або той, що виконує функції замовника і підрядника одночасно.

Водночас, в даному випадку, позивач не є суб`єктом правопорушення, яке встановлено відповідачем, оскільки він не є замовником будівництва об`єкту. При цьому, відповідачем будь-яких доказів протилежного судам не надано.

Також, вказані обставини підтверджуються наявної в матеріалах справи постанови Управління ДАБК ОМР від 22.02.2022 року №080/22 про закриття справи про адміністративне правопорушення у діях ОСОБА_1 , якою встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів на підтвердження здійснення позивачем виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлового приміщення горища над квартирою АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою шляхом улаштування мансардного поверху в горищному просторі загального користування, без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача про порушення позивачем п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 13 постанови Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 р.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано спростовуючих доказів та аргументів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправними дії щодо призначення та проведення перевірки та зобов`язання вчинити певні ді - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо призначення та проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_2 , гаражів літери «Р» та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 13.01.2022 року №01-13/21ДАБК.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 31.01.2022 року № 046/22.

Стягнути з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.05.2022р.

СуддяО.М. Тарасишина