Рішення № 104233092, 15.04.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року Справа № 160/3674/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16.02.2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0019381810, складене 31.01.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» нараховано штраф (25%) у сумі 48659 грн. 96 коп. на підставі Акту «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2020 року, листопад 2020 року № 22365/04-36-18-10/36933901 від 20.09.2021 року.

Одночасно позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення від 31.01.2022 року за № 0019381810 форми «Ш» про нарахування штрафу у розмірі 25% за грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість у розмірі 48659,96 грн. на підставі висновків, викладених в акті № 22365/04-36-18-10/36933901 від 20.09.2021 року, який є противоправним, оскільки відсутні правові підстави для нарахування штрафу на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України через недоведеність умислу платника податку.

Ухвалою суду від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі № 160/3674/22 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у письмовому провадженні в порядкустатті 262 КАС України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Відповідачем отримано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі 16.03.2022 року, що підтверджується розпискою, однак у встановлений судом строк своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Натомість 19.04.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, обґрунтовуючи причину пропуску строку на подання відзиву, посилається на наказ від 24.02.2022 року № 243-о, яким встановлено простій працівників ДПС України та її територіальних органів через введення в Україні воєнного стану.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами відповідача про поважність причин пропуску строку, оскільки наказом від 10.03.2022 року № 168 припинено простій у роботі територіальних органів ДПС України з 11.03.2022 року, тоді як відзив на позовну заяву було подано відповідачем лише 19.04.2022 року, тобто з пропуском п`ятнадцятиденного строку навіть з дати припинення простою, з огляду на що суд не бере доводи, викладені у відзиві до уваги під час розгляду справи та вирішує справу за наявними матеріалами, як то передбачено ч. 6 ст. 162 КАС України.

Відповідно до ч. 1ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно зст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Головним управління ДПС у Дніпропетровської області була проведена камеральна перевірка ТОВ «Агрофірма «Орлівщина»(код ЄДРПОУ 39438945) з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2020 року, листопад 2020 року, за результатами якої було складено податкове повідомлення рішення від 31.01.2022№ 0019381810 форми «Ш» про нарахування штрафу у розмірі 25% за грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість у розмірі 48659,96 грн., яке й стало предметом позовних вимог.

Результатами камеральної перевірки було встановлено порушення п.50.1 статті 50 глави 4 розділу ІІ ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Згідно з висновками камеральної перевірки діяння позивача, що призвели до порушення правил сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, вважається вчиненим умисно, а отже відповідальність платника за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання передбачена п.124.2 ст. 124 ПК України.

Позивач не погоджується із застосуванням штрафу у розмірі 25% на підставі п.124.2 ст. 124 ПК України, адже зазначає, що відсутній умисел у його діянні.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України(далі ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Так, у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Звідси слідує, що у цілях застосування норм ПК України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як суб`єктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є:

1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України);

2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України);

3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи;

4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків;

5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків;

6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди.

Пунктом 109.3 ст.109 ПК України передбачено, що у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Згідно з п. 112.8 ст. 112 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: 112.8.1. сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення; 112.8.2. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, або до узагальнюючої податкової консультації та/або до висновку об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, від якого в подальшому було відступлено; 112.8.3. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, які в подальшому було змінено за наслідками перегляду Великою Палатою Верховного Суду; 112.8.4. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів; 112.8.5. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія (щодо податкових правопорушень, передбачених статтями 124 і 1251 цього Кодексу); 112.8.6. вчинення діяння (дії або бездіяльності) з вини оператора поштового зв`язку, інформація про якого міститься в Єдиному державному реєстрі операторів поштового зв`язку, за умови виконання обов`язку, визначеного абзацом другим пункту 49.6 статті 49 цього Кодексу; 112.8.7. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок виявлення в роботі електронного кабінету технічної та/або методологічної помилки чи технічного збою в роботі електронного кабінету і визнання такої помилки/збою технічним адміністратором та/або методологом електронного кабінету або згідно з повідомленням на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або підтвердження її/його існування рішенням суду, якщо порушення були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету. Ненарахування штрафів та/або пені за порушення, що були зумовлені виключно технічною та/або методологічною помилкою чи технічним збоєм у роботі електронного кабінету, закріплюється (реалізується) у програмному забезпеченні, яке застосовується для автоматичного розрахунку штрафів та/або пені за порушення податкового законодавства; 112.8.8. самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу). Невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п`ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, в частині самостійного нарахування та сплати штрафу, передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу відповідно до пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу; 112.8.9. вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору); 112.8.10. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальнюючої консультації, зокрема на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані; 112.8.11. вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла відповідно до наданого попереднього рішення митного органу про застосування окремих положень законодавства України з питань митної справи, у тому числі в разі, якщо таке рішення в подальшому було відкликано з причин, встановлених пунктами 2, 3 частини сьомої статті 23 Митного кодексу України; 112.8.12. інші випадки звільнення від фінансової відповідальності, передбачені цим Кодексом або Митним кодексом України.

Згідно зі ст.124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. (п.124.1 ст.124); Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. (п.124.2 ст.124); Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. (п.124.3 ст.124).

Звідси слідує, що відмінність між собою складів податкових правопорушень, окреслених законодавцем у п.124.1 ст.124 ПК України та у п.124.2 ст.124 ПК України полягає виключно в наявності або відсутності такого елементу як умисел платника податків, тобто вини (як суб`єктивної сторони складу протиправного діяння).

За визначенням п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом та змістом визначення п.1.24 ст.1 Закону України від 05.04.2001р. №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" правова категорія "сплата коштів" є тотожній правовій категорії "переказ коштів" як руху певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно з п.п."1" п.21.1 ст.21 Закону України від 05.04.2001р. №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України від 05.04.2001р. №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Зміст наведених норм права дозволяє суду дійти до висновку про те, що умисне діяння платника податків із несвоєчасної оплати податків (зборів) на користь Держави Україна може мати місце виключно у випадку неініціювання переказу коштів за обов`язкової умови:

1) фізичної наявності у власності платника безготівкових коштів на рахунку в установі банку (або фізичної наявності готівкових коштів у касі суб`єкта господарювання юридичної особи, володінні громадянина підприємця);

2) відсутності перешкод/перепон у визначенні юридичної долі цих коштів;

3) відсутності невиконаних грошових зобов`язань, котрі мають законодавчий пріоритет над податковим обов`язком (тобто усвідомлення фізичної змоги проведення платежу, усвідомлення потреби в ініціюванні переказу коштів та усвідомлення відсутності об`єктивних перешкод у передачі права власності на активи у вигляді коштів Державі Україна в особі компетентного суб`єкта права-органу публічної адміністрації, але неповажне та нерозумне ухилення від спрямування платіжного доручення до установи банку).

При цьому, у силу п.п.75.1.1 ст.75 та ст.76 ПК України перелічені юридично значимі фактори об`єктивно не можуть бути достеменно з`ясовані контролюючим органом у межах та обсязі такого заходу податкового контролю як камеральна перевірка.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що контролюючий орган сформулював викладені в тексті акту від 20.09.2021 року власні судження за результатами камеральної перевірки, а саме - що позивачем протягом вересня 2020-березня 2021 року здійснювалась фінансово-господарська діяльність та на рахунок позивача надходили та були перераховані з такого рахунку кошти, а тому позивач удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, окрім як невиконання/неналежне виконання вимог, установлених ПК України. При цьому жодних мотивів встановлення в діях платника податку умислу не наведено.

Тобто відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п.124.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Окрім того, поза увагою контролюючого органу був залишений обсяг та характер грошових зобов`язань платника податків, строк виконання яких співпадав із проміжком часу, коли підлягав виконанню податковий обов`язок.

Допущена контролюючим органом у даному конкретному випадку неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером - нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни, котрий не може бути усунутий адміністративним судом з огляду на положення ст.ст.6, 8, 19, 124 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.2 ст.2, абз.2 ч.2 ст.77 КАС України (що зумовлює неможливість підміни судом у ході відправлення правосуддя досягнутих органом публічної адміністрації процедурних результатів функції контролю) та на неприпустимість зміни судом юридичних та фактичних мотивів вчинення управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації за рахунок іншої кваліфікації/перекваліфікації як складу податкового правопорушення, так і обставин скоєння протиправного діяння.

Окремо суд зважає, що застосування п. 124.2 ст. 124 ПК України у редакції Закону України від 16.01.2020 року №466-ІХ до тих податкових правопорушень, котрі були скоєні до 01.01.2021 року, прямо суперечить ст.58 Конституції України, адже одночасно і запроваджує новий склад протиправного діяння, і запроваджує посилену міру юридичної відповідальності.

Указана обставина є окремою, самостійною і цілком достатньою підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення рішення.

Відтак оскаржуване рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139,241-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Сонячна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 36933901) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0019381810, складене 31.01.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658), яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Сонячна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 36933901) нараховано штраф (25%) у сумі 48 659 грн. 96 коп. на підставі Акту «Про результати камеральної перевірки ТОВ «АГРОФІРМА «ОРЛІВЩИНА» (код 36933901) з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за вересень 2020 року, листопад 2020 року № 22365/04-36-18-10/36933901 від 20.09.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Орлівщина, вул. Сонячна, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 36933901) судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Наталія ЗАХАРЧУК-БОРИСЕНКО