Рішення № 104233029, 23.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року Справа № 160/22736/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 року Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» пеню в розмірі - 35 010,57 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» 3% річних в розмірі - 861 572,96 грн. за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» інфляційних витрат в розмірі - 2 169 074,31 грн. за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі №804/9952/15, яка набрала законної сили, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.08.2015 року №0000234202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11 898 378 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 5 949 189 грн. На дату набрання рішенням законної сили, контролюючий орган, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, на наступний робочий день після отримання відповідного рішення, зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. Разом з тим, узгоджена сума бюджетного відшкодування контролюючим органом так і не була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України не відшкодована у строки встановлені Податковим кодексом України. Відповідні суми були відшкодовано позивачеві лише 15.03.2021 року, у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України має право на нарахування та відповідно стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, 3% річних за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість та інфляційних витрат за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22736/21. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

21.12.2021 представником Державної податкової служби України надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» просив відмовити з огляду на їх необґрунтованість.

17.01.22 представником Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» надано відповідь на відзив, за змістом якої останній просив заявлені позовні вимоги задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та наданій відповіді на відзив.

19.01.2022 представником Державної казначейської служби України надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін у судове засідання, що призначене на 23.02.2022 року, не прибули, були повідомлені своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представником позивача було надано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» (ідентифікаційний код 05393056) є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та перебуває на обліку як платник податків.

Державною податковою службою України, в особі відокремленого підрозділу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, який є правонаступником всіх прав і обов`язків Офісу великих платників податків Державної податкової служби (з 30.09.2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №893 від 30.09.2020 року), та який є правонаступником всіх прав та обов`язків Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, на підставі акту №35/28- 01-42-02-05393056 від 17.07.2015 року, винесено податкове повідомлення - рішення № 0000234202 від 04.08.2015 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 898 378,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) у розмірі - 5 949 189,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішення, позивач звернувся з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за захистом порушеного права.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі №804/9952/15 адміністративний позов ПрАТ «ДМЗ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000234202 від 04.08.2015 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 898 378,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) у розмірі - 5 949 189,00 грн.

Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом 10.05.2016 року прийнято ухвалу у справі № 804/9952/15, якою апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який є правонаступником всіх прав та обов`язків Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі № 804/9952/15 - залишено без змін.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 року у справі №804/9952/15 набрала законної сили 10.05.2016 року відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 року.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Після закінчення процедури судового оскарження, контролюючим органом самостійно не внесено до Реєстру заяви про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування за звітний період квітень 2015 року.

Позивач звернувся до Офісу великих платників податків ДФС з заявою № 107/3428 від 04.06.2018 року про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника відповідно до пункту 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України суми в розмірі - 11 898 378,00 грн. за звітний період квітень 2015 року, за який подано декларацію на рахунок в банку.

На адресу позивача надійшов лист Офісу великих платників податків ДФС від 09.07.2018 № 29043/10/28-10-46-12 «Щодо повернення сум бюджетного відшкодування», в якому зазначено, що на сьогоднішній день чинним законодавством не встановлено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру та структуру такого реєстру.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.01.2019 року прийнято рішення у справі № 160/7378/18 про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) у розмірі 11 898 378,00 грн. за звітний період квітень 2015 року, за яким подано декларацію, на рахунок № НОМЕР_1 ПАТ «СІТІ БАНК», МФО 300584.

Зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС, Державну фіскальну службу України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 05393056) у розмірі 11 898 378,00 грн. за звітний період квітень 2015 року, за яким подано декларацію, на рахунок № НОМЕР_1 ПАТ «СІТІ БАНК», МФО 300584.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року у даній справі набрало законної сили 10.04.2019 року відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДПС.

У серпні 2019 контролюючим органом повторно подано апеляційну скаргу та 19.09.2019 року Третім апеляційним адміністративним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року залишено без змін.

15.03.2021 року позивачу здійснено повернення суми бюджетного відшкодування, у тому числі і за квітень 2015 року, шляхом повернення на електронний рахунок в Системі електронного адміністрування ПДВ.

Таким чином, оскільки, на думку позивача, в строки встановлені Податковим кодексом України контролюючим органом суму бюджетного відшкодування в розмірі 11 898 378,00 грн. за звітний період квітень 2015 року, за який подано декларацію (справа №804/9952/15) відшкодовано з порушенням строків встановлених п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, а отже відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, товариство має право на нарахування та відповідно стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, а саме з 17.10.2018 року по 15.03.2021 та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакцій, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону (пункт 200.8 статті 200 ПК України).

У відповідності до пункту 200.10 статті 20 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

В силу підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (в чинній редакції) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки; б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки; г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення; ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 ПК України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв проповернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом № 1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (надалі по тексту - Порядок № 26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

При цьому, Постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Суд зазначає, що процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000234202 від 04.08.2015, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 898 378,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) у розмірі - 5 949 189,00 грн. закінчена у день набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 у справі №804/9952/15, у зв`язку з прийняттям ухвали від 10.05.2016 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

У зв`язку з чим сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою та на наступний робочий день після отримання відповідного рішення контролюючий орган був зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Між тим, доказів своєчасного внесення ДПС України до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про повернення позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування за спірний період, відповідачами в ході розгляду справи суду не надано.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз викладених норм свідчить, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Відтак, позивач набув право на отримання відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України пені на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачу відшкодовано відповідну суму бюджетного відшкодування 15.03.2021 року шляхом повернення на електронний рахунок в Системі електронного адміністрування ПДВ, а тому, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України за період з дати узгодження за рішенням суду до дати погашення.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку сума пені по деклараціям з ПДВ за квітень 2015 року на суми підтвердженого та не відшкодованого бюджетного відшкодування становить 35 010,57 грн., яка нарахована за період з 02.03.2021 року по 15.03.2021 року.

Суд зауважує, що розрахунок пені в сумі 35 010,57 грн. проведений позивачем відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Натомість, відповідачем, заперечуючи наведений розрахунок, не надано жодного доказу у спростування такого розрахунку, у зв`язку з чим, суд погоджується із таким розрахунком.

З огляду на встановлені судом обставини, частина позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» пені в розмірі - 35 010,57 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків контролюючий орган у відзиві на позовну заяву зазначає, що податковим законодавством не передбачено такого виду відповідальності за непогашення бюджетної заборгованості.

При цьому, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В силу положення статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Аналіз наведених норм свідчить, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Таку ж природу має і неустойка. Зокрема, пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Водночас, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Наведену позицію підтримує Велика палата Верховного Суду у справі № 910/4590/19 від 07.04.2020 року.

При цьому, суд звертає увагу, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

В свою чергу, відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в даному випадку, підлягають застосування вимоги Податкового кодексу України, якими зокрема встановлено право на отримання відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України пені на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

В той час як норми Цивільного кодексу України, щодо відповідальності боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання та на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, до відповідача суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки останній не має статусу боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, відносини між сторонами засновані на владному підпорядкуванні, а не на юридичній рівності, вільному волевиявленні, та майновій самостійності їх учасників та не відносяться до цивільних.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» 3% річних в розмірі - 861 572, 96 грн. за прострочення строку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року та стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» інфляційних витрат в розмірі - 2 169 074, 31 грн. за знецінення узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В якості відповідачів у справі позивачем зазначено Державну казначейську службу України та Державну податкову службу України.

Зважаючи на те, що Державною казначейською службою України не допущено стосовно позивача протиправної бездіяльності щодо відшкодування сум заборгованості і дії Казначейства є похідними від дій податкового органу, суд вважає, що судові витрати має понести Державна податкова служба України.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, у сумі 22700,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №362274 від 16.11.2021.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 258,78 грн. підлягає стягненню з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255, 370, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» пеню в розмірі - 35 010,57 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» (49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3, код ЄДРПОУ 05393056) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 258,78 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська