Рішення № 104231796, 03.05.2022, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03 травня 2022 року Справа № 926/956/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-АЛЬПІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд"

про стягнення боргу у сумі 46736,13 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Рогатинчук О.В.

Представники:

від позивача (в режимі ВКЗ) адвокат Погорілець Р.В.,

від відповідача не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК-АЛЬПІ" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" про стягнення боргу у сумі 46736,13 грн.

В обґрунтування поданої позовної заяви позивач вказує про те, що 01 листопада 2021 року позивач відвантажив відповідачу товар згідно видаткової накладної №141 на загальну суму 45105,18 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами на вказаній видатковій накладній. Однак, відповідач за відвантажений товар оплату не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 45105,18 грн. З огляду на те, що відповідач оплату не здійснив, на претензію відповіді не надав позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 45105,18 грн, інфляційні витрати в розмірі 1226,86 грн, 3% річних в розмірі 404,09 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 березня 2022 року, судову справу № 926/956/22 передано на розгляд судді Тинку О.С.

Ухвалою суду від 01 березня 2022 року прийнято справу № 926/956/22 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28 березня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 березня 2022 року відкладено підготовче засідання на 13 квітня 2022 року.

01 квітня 2022 року надійшла заява від представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 05 квітня 2022 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-АЛЬПІ" про розгляд справи 13 квітня 2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13 квітня 2022 року закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 03 травня 2022 року.

Відповідач явку належного представника в судове засідання 03 травня 2022 року не забезпечив, причини суду не відомі.

При цьому, 03 травня 2022 року відповідач подав до суду письмове клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Подане клопотання обґрунтовується відповідачем тим, що розмір витрат на правову допомогу не є співмірними із складністю розглянутої справи, обсягом наданих адвокатом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію реальності розрахованих витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу витрат. З огляду на викладене у клопотанні, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до розміру судового збору, а саме 2481,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 03 травня 2022 року просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Питання щодо стягнення витрат на правову допомогу розглянути в додатковому рішенні.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне

01 листопада 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК-АЛЬПІ" передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" товари на загальну суму 45105,18 грн, що підтверджується видатковою накладною №141 від 01 листопада 2021 року, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до видаткової накладної №141 від 01 листопада 2021 року, відповідач товар прийняв про що свідчить скріплення вказаної видаткової накладної печатками та підписами обох сторін. Проте, відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар, внаслідок чого заборгував позивачу кошти.

У зв`язку із не виконанням відповідачем обов`язку із сплати заборгованості, 18 січня 2022 року позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу, в якій просив оплатити заборгованість та повідомив відповідача, що у разі невиконання умов претензії позивач змушений буде звернутись до суду.

Однак, відповідач не відреагував на претензійні вимоги і кошти позивачу не перерахував. В матеріалах справи відсутня відповідь на вимогу про сплату боргу та/або докази сплати наявної у відповідача перед позивачем суми боргу.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1, 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу).

За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено форми правочину та способи волевиявлення. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За приписами частини 1 статті 206 Цивільного кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частини 2 статті 206 Цивільного кодексу).

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 181 Господарського кодексу України унормовано, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Наявність складеної і підписаної сторонами спору видаткової накладної, за змістом якої позивач є продавцем, а відповідач покупцем товару, засвідчує наявність між сторонами договірних відносин купівлі-продажу з оформленням їх у спрощеному вигляді шляхом складення накладної без укладення і підписання договору купівлі-продажу як окремого документа.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого йому товару.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно із нормами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина 1 статті 664 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин 1 і 2 статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд проаналізував наявні в матеріалах справи документи та констатує, що між сторонами не встановлені строки оплати за поставлений товар.

Норми статті 530 Цивільного кодексу України в даному випадку є нормами загальної дії, якщо договором купівлі продажу (поставки) не врегульовано термін оплати то підлягає застосуванню спеціальна норма статті 692 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відповідно позивач набув права вимоги на сплату відповідачем заборгованості.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною №141 від 01 листопада 2021 року. Так, позивачем було поставлено відповідачу товари на суму 45105,18 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача 45105,18 грн основного боргу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується з останнім та вважає його таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 404,09 грн 3% річних, 1226,86 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

В порядку статті 129 Господарського кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 197, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-АЛЬПІ" (02140, м. Київ, вул. С. Крушельницької, 5, код 37856624) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 259, кв. 55, код 39212408) про стягнення боргу у сумі 46736,13 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроінтербуд" (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 259, кв. 55, код 39212408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК-АЛЬПІ" (02140, м. Київ, вул. С. Крушельницької, 5, код 37856624) суму боргу у розмірі 45105,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 1226,86 грн, 3 % річних у розмірі 404,09 грн та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

У судовому засіданні 03 травня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 10 травня 2022 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя О.С. Тинок