Ухвала суду № 104228140, 06.05.2022, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5224/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого

судді : Орчелоти А.В.,

суддів Каліуш О.В.,

Левчук О.О.,

за

участю

секретаря Ульянцевої С.О.,

прокурора Калініч Т.А.,

захисника Коваленко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в рамках окремої процесуальної дії, клопотання щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021052380000508 від 17 серпня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернулась до суду з письмовим клопотанням про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повне та всебічне розслідування кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, оскільки, в зв`язку із введенням в країні військового стану він має бажання прийняти участь у військовій операції щодо визволення держави.

Захисник Коваленко В.В. заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, підтримав думку свого підзахисного.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 травня 2022 року включно.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 259/2022 від 18 квітня 2022 року продовжено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 був етапований з ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», його доставка конвоєм до суду в теперішній час є неможливою, в зв`язку з чим було постановлено ухвалу про його участь в судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції з ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження та зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , суд вважає, що на час розгляду справи, не зникли існуючи ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує й особу обвинуваченого, разом із тим, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.115КК України, яке відповідно до вимог ст.12КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів з санкцією від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п.5 ч.2 ст.183КПК України.

Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищезгаданим ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Разом з тим, й не має підстав для задоволення потреб сторони захисту у зміні запобіжного заходу на особисте зобов`язання, оскільки мета обвинуваченого ним належно необґрунтована, невмотивована та не підтверджується тими доказами, що можуть бути прийняті судом більш пріоритетними, а ніж ті підстави та вимоги, які зазначені у клопотанні сторони обвинувачення.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності зазначених ризиків не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , судом на теперішній час не встановлено.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч.1 ст.177КПК України, вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

З урахуванням положень ч.4 ст.183КПК України, зокрема із обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, відсутні підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 331КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.4 ч.2 ст.115КК України, на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до 04 липня 2022 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 тримати під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)».

Копію ухвали направити сторонам, а також начальнику в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» для виконання та вручення обвинуваченому.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий

Судді