Ухвала суду № 104226116, 04.05.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/27519/20

Провадження № 1-кс/947/3571/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2022 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Федосєєвої Є.О., прокурора Антощука Є.М., захисника підозрюваного - адвоката Шевиріна А.О., розглянувши в судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області Ноздрачова О.В., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000000999 від 10.09.2020 року відносно

ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.362 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадження старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області Ноздрачова О.В., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з клопотання, Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за № 12018160000000257 від 16.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 4 ст.358, ч.ч.1, 2 ст. 364, ч.ч.3, 4 ст.190, ч.1 ст.15 ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.362, ч.1 ст.365-2 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження відповідно до положень ст.217 КПК України за наявною інформацію щодо переховування ОСОБА_1 від правоохоронних органів, матеріали виділені в окреме провадження за №12020160000000999.

Так, під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 (далі - Закон) державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону передбачено, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до положень Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав. Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі в тому числі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та цим Порядком.

В свою чергу, відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються іменем України та є обов`язковими до виконання.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов`язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень.

У разі відсутності рішення суду, що є підставою для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор обов`язково запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду.

Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відповідно до пункту 25 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 державний реєстратор зобов`язаний долучити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скановані копії запитів та відповідей, надісланих ним у випадках передбачених законом.

Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» від 06.10.2016 № 1666-VIII встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом, а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненнями заявника.

В ході досудового розслідування встановлено, що за Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» податковий номер 02583780 на приватній власності перебував Санаторій «Красні зорі», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь (на теперішній час нова назва вул. Бернардацці), 4/6, про що 31.03.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 прийнято рішення №29046919 та проведено державну реєстрацію права власності у формі приватна на Санаторій «Красні зорі», відкривши розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна за №891918951101 та здійснивши в даному розділі запис про право власності №13985918.

Встановлено, що вартість будівель, споруд, а також інших основних засобів, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь (на теперішній час нова назва вул. Бернардацці) 4/6 становить 9 380 600 грн.

ОСОБА_1 , згідно розпорядження голови Покровської районної державної адміністрації №50-к-16 від 07.10.2016, призначеним з 10.10.2016 на посаду начальника відділу державної реєстрації райдержадміністрації - державного реєстратора Покровської райдержадміністрації та, згідно посадової інструкції, затвердженої 05.09.2016, будучи уповноваженим здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також на виконання організаційно-розпорядчих функцій, а саме:

- здійснювати безпосереднє керівництво відділом і персонально відповідати за виконання покладених на відділ завдань;

- планувати роботу відділу і забезпечувати виконання перспективних і поточних планів його роботи;

- визначати завдання і розподіляти обов`язки між працівниками відділу, контролювати їх діяльність, аналізувати результати роботи, вживати заходів щодо підвищення ефективності їх діяльності;

- розробляти посадові інструкції працівників відділу, забезпечувати дотримання ними правил внутрішнього трудового розпорядку;

- здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону;

- здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

- забезпечувати опрацювання і підготовку документів з питань, віднесених до компетенції відділу;

- забезпечувати прийом документів, поданих для державної реєстрації та інших реєстраційних дій;

- забезпечувати проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій;

- забезпечувати ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього;

- забезпечувати ведення реєстраційних справ та тимчасовий доступ до документів з реєстраційних справ в порядку, визначеному законом та нормативними актами;

- здійснювати контроль за дотриманням у відділі правил діловодства;

- контролювати та забезпечувати представництво відділу у судових установах з питань, що відносяться до компетенції відділу,

тобто являючись державним реєстратором, діючи умисно, вчинив несанкціоновані зміни інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, мають доступ до неї при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_1 , 22.11.2017, протягом дня, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося, перебуваючи за місцем своєї роботи, а саме у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , та виконуючи обов`язки державного реєстратора, прийняв заяву від 22.11.2017 за реєстраційним номером 25362780, від ОСОБА_3 щодо скасування запису про скасування державної реєстрації - розділу в Державному реєстрі прав за номером 891918951101 та запис про право власності №1395918 на підставі неіснуючого рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2017 по справі №202/8993/17, провадження №2/202/4793/2017, яке відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У подальшому, ОСОБА_1 маючи доступ до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не дотримуючись вимог ст. ст. 10, 18, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 та п. п. 10, 12, 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, якими передбачено, що державний реєстратор у разі відсутності рішення суду, що є підставою для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор обов`язково запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду, необхідне для такої реєстрації, та у разі, коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви, маючи сумнів щодо поданої завіреної копії судового рішення, будучи достовірно обізнаним про порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, не витребував із суду копію рішення судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.11.2017 по справі №202/8993/17, провадження №2/202/4793/2017, та не зупинив розгляд заяви, натомість, ОСОБА_1 , цього ж дня, о 14 годині 41 хвилині, діючи із порушенням вищевказаних норм законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, за відсутності вичерпних правових підстав прийнявши рішення № 38279500 по заяві № 25362780 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, здійснив дії пов`язані зі зміною та внесенням інформації, яка оброблюється в автоматизованій системі, а саме маючи доступ до Реєстру, вчинив протиправну реєстраційну дію в ньому, скасувавши запис про право власності за номером №13985918 від 25.03.2016 та розділ за номером 891918951101, чим фактично позбавив права власності Приватне акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ» на Санаторій «Красні Зорі», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Красних Зорь (на теперішній час нова назва вул. Бернардацці) 4/6, завдавши збитки останнім в розмірі 9 380 600 гривень, що більше ніж в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значною шкодою, передбаченою ч. 3 ст. 362 КК України.

Так, 15.05.2020 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України, яке вручено у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_4 , витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, листом Індустріального суду м. Дніпропетровськ від 05.02.2019 та від 24.05.2019, довідкою про спричинену майнову шкоду Приватному акціонерному товариству Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ», реєстраційною справою №891918951101, наявними відомості в Державно реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та іншими матеріалами кримінального провадження в цілому.

Підозрюваний ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_1 являється обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017041560000065 від 22.08.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, підтримання державного обвинувачення якого здійснює Покровський відділ Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.

До цього, ОСОБА_1 будучи ознайомлений зі своїми правами та обов`язками як підозрюваного, будучи усвідомленим про необхідність в участі у розгляді клопотання про продовження строку досудового розслідування до 6-ти місяців, та з метою уникнення розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 42018040000000015 від 10 січня 2018 року, розслідування кримінального провадження якого здійснюється СУ ГУНП в Дніпропетровської області, 08.09.2020 о 12 годині 02 хвилин через місто Запоріжжя ОСОБА_1 використовуючи закордонний паспорт НОМЕР_1 здійснив виїзд за територію України на повітряному транспорту до Туреччини.

В ході досудового розслідування встановити місце знаходження підозрюваного ОСОБА_1 не надалося можливим.

Таким чином, ОСОБА_1 , достеменно обізнаний про здійснення досудового розслідування стосовно нього правоохоронними органами Одеської області у даному кримінальному провадженні, але він свідомо ухиляється від органів досудового розслідування та суду.

Згідно обліків Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , 08.09.2020 перетнув державний кордон України в пункті перетину «Запоріжжя». Відомості про його повернення на територію України з 08.09.2020 року по теперішній час відсутні.

Слідчий звертається з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 посилаючись на наявність ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України

Так, враховуючи, що на теперішній час не всі учасники злочинної організації, встановлені, ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєні злочини, може незаконно впливати на таких осіб, у тому числі перебуваючи за межами України, а також може незаконно впливати на осіб, допитаних у кримінальному провадженні у якості свідків, та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, через невстановлених осіб може знищити речі та документи, які на даний час не встановлені слідством, однак мають суттєве значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень та свідчать про злочинну діяльність членів злочинної організації.

З метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний ОСОБА_1 має можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні №12020160000000999.

Також, існує ризик того, що ОСОБА_1 , хоча і перебуває за межами України, але за допомогою інших осіб може знищити речі та документи, які на даний час не встановлені слідством, однак мають суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання, посилаючись на викладені в ньому доводи та наявність ризиків і обґрунтованої підозри.

Захисник в судовому засіданні заперечував, щодо клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що органом досудового розслідування надано доказів, що підозрюваний перебуває в міжнародному розшуку. Просив відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13.05.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.362 КК України та вручено особисто 15.05.2020 року.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, розгляд клопотання у відсутності підозрюваного можливе лише у випадку, коли буде доведено, що підозрюваний оголошений в міжнародний розшук.

Згідно з роз`ясненням Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва НПУ відповідно до статті 84 Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2011-RES-07, публікацію циркулярного розшукового повідомлення про міжнародний розшук особи з метою її арешту та подальшої екстрадиції має бути погоджено з центральним органом щодо видачі (екстрадиції) та Генеральному секретаріату Інтерполу мають бути надані чіткі та прямі гарантії, що тимчасовий арешт і видачу (екстрадицію) особи буде запитано у випадку її арешту (затримання) на території країн-членів МОКП-Інтерпол у порядку передбаченому чинним законодавством.

На дев`яносто дев`ятій сесії (27.02-03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвало рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 Правил Організації.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.

21.04.2022 року старшим слідчим СУ ГУНП в Одеській області Ноздрачовим О.В. винесено постанову про оголошення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у міжнародний розшук.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.362 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.362 КК України та на теперішній час його місце знаходження невідоме, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 вважаю, що ці обставини свідчать про можливість з боку останнього переховуватися від органів досудового розслідування.

В зв`язку з викладеним, вважаю ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, доведеними.

Враховуючи наведені правові норми та в результаті дослідження матеріалів провадження за клопотанням слідчого, зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.362 КК України,та наявність відповідно оформленої постанови слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, слідчий суддя вважає доведеним факт оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в міжнародний розшук, що в сукупності з наявним ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України, являється підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності в порядку ч.6 ст.193 КПК України.

При цьому слідчий суддя враховує, виходячи із досліджених матеріалів, що вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості його тримання під вартою.

Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не має.

Разом з цим, слідчий суддя при постановленні ухвали враховує положення абз.7 ч.4 ст.183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області Ноздрачова О.В., погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Антощуком Є.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000000999 від 10.09.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

За відсутності підозрюваного обрати відносно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», в порядку ч.6 ст.193 КПК України.

Після затримання ОСОБА_1 і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місяця кримінального провадження доставити ОСОБА_1 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.