Рішення № 104218029, 04.05.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2022 Справа № 914/177/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс, м. Львів

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 60 155,14 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мельник О.С. адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000205 від 30.06.2017 р.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Акціонерного товариства Укртрансгаз до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс про стягнення штрафних санкцій в розмірі 60 155,14 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2022 р., позовну заяву Акціонерного товариства Укртрансгаз до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс про стягнення штрафних санкцій в розмірі 60 155,14 грн., залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме, 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.01.2022 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2022 р. про залишення позовної заяви без руху, направлено на адресу суду заяву про виконання вимог ухвали суду від 24.01.2022 р. з додатками, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації Господарського суду Львівської області за вх. № 2691/22 від 01.02.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 07.02.2022 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 09.03.2022.

28.02.2022 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 5184/22, відповідно до якого відповідач просить суд зменшити заявлений позивачем розмір штрафних санкцій до 50%.

28.02.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 5268/22.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 09.03.2022 розгляд справи по суті призначено на 04.05.2022, з врахуванням ухвали суду про виправлення описки від 17.03.2022 р.

09.03.2022 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву за вх. № 5724/22, в якій позивач просив суд забезпечити проведення судового засідання, яке призначено на 04.05.2022 на 13:15 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 10.03.2022 р., судом постановлено, заяву представника Акціонерного товариства Укртрансгаз за вх. № 5724/22 від 09.03.2022 р. про проведення судового засідання 04.05.2022 р. у справі № 914/177/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволити. Проведення судового засідання 04.05.2022 здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EаsyCon (https:/easycon.com.ua/).

04.05.2022 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 5268/22 від 28.02.2022 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях

04.05.2022 р. відповідач в судове засідання з розгляду справи по суті не забезпечив явки свого представника, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79018, м. Львів, вул. О. Степанівни, 45А, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ Укрпошта, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414481488, ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.03.2022, якою виправлено дату описки проведення судового засідання на 04.05.2022 на 13:15, відповідачем отримано 25.03.2022 р. (докази містяться в матеріалах справи).

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/177/22.

В судовому засіданні 04.05.2022 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 22.06.2021 р. між АТ Укртрансгаз та ТзОВ Смарт Фабрікс укладено договір про закупівлю товарів від 22.06.2021 № 2106000080 (надалі - Договір), ідентифікатор закупівлі UА -2021-05-14-003679-с. Строки поставки товару сторони погодили у специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, та такий становить 60 календарних днів з дати укладення Договору.

Позивач зазначає про те, що оскільки датою укладення Договору є 22.06.2021 р., 60-денний строк на поставку Товарів розпочався з наступного дня після укладення Договору - з 23.06.2021 р., а закінчився 21.08.2021 р.

Відповідачем, 25.10.2021 здійснено поставку Товарів згідно зі Специфікацією за Договором, які були прийняті Покупцем за кількістю та якістю.

Проте, на думку позивача, мало місце неналежне виконання ТОВ «Смарт Фабрікс» умов Договору в частині поставки Товарів, яку він зобов`язувався провести протягом 60 днів після підписання Договору, натомість, такий строк не було дотримано Постачальником, так як поставка відбулась 25.10.2021 р., тобто з простроченням понад 30 днів (всього 60 днів прострочення), що є підставою для застосування до Відповідача пені та штрафу, передбачених умовами Договору.

Обов`язок з оплати Позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 16120 від 09.12.2021 на загальну суму 375 969,90 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 17.11.2021 №1001ВИХ-21-8764 про сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору, яка була залишена відповідачем без відповіді.

За прострочення поставки Товарів, Відповідачу нараховано пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого було прострочено, у розмірі 22 558,18 грн., окрім цього, за прострочення поставки понад 30 днів позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від вартості товарів, щодо яких було прострочено поставку - у розмірі 37 596,96 грн. Розрахунки позивачем приведені і містяться в матеріалах справи.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 558,18 грн. пені та 37 596,96 грн. штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

В судові засідання у справі відповідач явки свого представника не забезпечив.

У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 5184/22 від 28.02.2022 р., відповідач посилається на те, що за результатами проведених електронних торгів UA-2021-05-14-003679-с, 22.06.2021 р., між ТзОВ Смарт Фабрікс та АТ Укртрансгаз було укладено договір про закупівлю №210600080 від 22. 06.2021 року, на поставку Код ДК 021:2015: 18310000-5 Спідня білизна (Білизна настільна зимова 3 Тн).

Згідно п.13.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки Товарів по 30 жовтня 2021 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Згідно інформації публічної закупівлі UА-2021-05-14-003679-c, вбачається, що доставка товару до 30 жовтня 2021 року.

14.05.2021 року, у електронній системі публічних закупівель, Позивачем було оприлюднено оголошення про проведення торгів на вищевказану закупівлю. Ідентифікатор закупівлі в електронній системі публічних закупівель UА-2021-05-14-003679-c. Очікувана вартість закупівлі 415 536,00 грн. без ПДВ. 26.05.2021 року, ознайомившись з вимогами тендерної документації, в тому числі з умовами п.13.1. Додатку №3 тендерної документації (проект договору), інформацією розміщеною в електронній системі закупівель щодо строку поставки товару (до 30.10.2021 року), ТОВ «Смарт Фабрікс» було подано тендерну пропозицію.

22.06.2021 року, за результатами проведених електронних торгів UА-2021-05-14-003679-с, між ТОВ «Смарт Фабрікс» та АТ «Укртрансгаз», було укладено договір про закупівлю №210600080 від 22.06.2021 року, на поставку Код ДК 021:2015: 18310000-5 Спідня білизна (Білизна натільна зимова 3 Тн). Відповідач зазначає про те, що швидкий перебіг подій щодо розгляду тендерних пропозицій та прийняття рішення про намір укласти договір, зумовив виникнення колізії в інформації тендерної документації щодо строку поставки товару до 30.10.2021 року та Специфікації №1 щодо поставки товару протягом 60 днів з моменту підписання договору про закупівлю. 25.10.2021 року, на виконання вимог договору про закупівлю №210600080 від 22.06.2021 року, ТОВ «Смарт Фабрікс» було здійснено постачання обумовленого договором товару. Зважаючи, що приймаючи участь у публічній закупівлі UА-2021-05-14-003679-с, подаючи свою тендерну пропозицію, ТОВ «Смарт Фабрікс» добросовісно розраховував на запропонований строк поставки товарів, викладений в Додатку №3 тендерної документації та наявній інформації, розмішеною в електронній системі закупівель, тобто, 30.10.2021 року.

Як зазначає відповідач, під час виконання умов договору про закупівлю №210600080 від 22.06.2021 року, ТзОВ «Смарт Фабрікс» стикнувся із непередбачуваними факторами, продовження карантинних обмежень та заборон, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що унеможливило залучення працівників ТзОВ «Смарт Фабрікс» до роботи у дві зміни. Незважаючи на обмеження та їх посилення, ТОВ «Смарт Фабрікс» здійснювало усі можливі заходи, щоб виконати умови договору про закупівлю в найкоротші строки.

Вказує, що станом на 25.10.2021 року, договір про закупівлю №210600080 від 22.06.2021 року виконано в повному обсязі, що підтверджує добросовісну поведінку Відповідача.

Відповідач у поданому відзиві просить суд зменшити заявлений позивачем розмір штрафних санкцій до 50%, оскільки неустойка має на меті, насамперед, на його думку, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

22.06.2021 р. між АТ Укртрансгаз (покупець за договором, позивач у справі) та ТзОВ Смарт Фабрікс (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю товарів № 2106000080 (надалі - Договір), ідентифікатор закупівлі UА -2021-05-14-003679-с. Загальна сума Договору становить 375 969,60 грн. з ПДВ (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця « 183100000-5 Спідня білизна (Білизна натільна)», (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Згідно з п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною (п.5.6 Договору).

Приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (п.5.7 Договору).

Відповідно до п.5.8.1 Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього Договору та передача Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів: Видаткової накладної; Оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника Товарів на кожну одиницю (або партію) товару; Документу про підтвердження строків придатності Товарів (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на Товар), Інструкції про застосування Товарів (або інший аналогічний документ у разі його складання виробником Товарів); Рахунку-фактури; Товарно-транспортної накладної.

Як передбачено умовами Договору, строки поставки Товарів сторони погодили у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, та такий становить 60 календарних днів з дати укладення Договору.

Відповідачем 25.10.2021 здійснено поставку Товарів згідно зі Специфікацією за Договором, які були прийняті Покупцем за кількістю та якістю.

Позивачем здійснено оплату товару на суму 375 969,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16120 від 09.12.2021, яке долучено позивачем до матеріалів справи.

За умовами п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товару понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Згідно зазначених вище умов укладеного між сторонами договору, за прострочення поставки Товарів Відповідачу нараховано пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару, поставку якого було прострочено, у розмірі 22 558,18 грн., окрім цього, за прострочення поставки понад 30 днів позивачем нараховано штраф у розмірі 10% від вартості товарів, щодо яких було прострочено поставку - у розмірі 37 596,96 грн. Розрахунки містяться в матеріалах справи.

Позивач звернувся до Постачальника з вимогою від 17.11.2021 №1001ВИХ-21-8764 про сплату штрафних санкцій за порушення умов Договору, яка була залишена відповідачем без відповіді.

У зв`язку із порушенням строків поставки товару, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 22 558,18 грн. пені, 37 596,96 грн. штрафу. Витрати зі сплати судового збору, позивач просить покласти на відповідача.

Оцінка суду.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 22.06.2021 р. між АТ Укртрансгаз (покупець за договором, позивач у справі) та ТзОВ Смарт Фабрікс (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю товарів № 2106000080, ідентифікатор закупівлі UА -2021-05-14-003679-с.

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця « 183100000-5 Спідня білизна (Білизна натільна)», (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі Товари.

Як передбачено умовами укладеного Договору, строки поставки Товарів сторони погодили у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору, та такий становить 60 календарних днів з дати укладення Договору.

Відповідачем, 25.10.2021 здійснено поставку Товарів згідно зі Специфікацією за Договором, які були прийняті Покупцем за кількістю та якістю, що підтверджується видатковою накладною № 684 від 25.10.2021 р. на суму 375 969,60 грн., яка долучена позивачем до матеріалів справи.

На виконання умов укладеного договору, позивачем здійснено оплату товару на суму 375 969,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16120 від 09.12.2021 р., яке долучено до матеріалів справи.

Таким чином, мало місце прострочення виконання зобов`язання відповідачем у справі, так як поставка товару відбулась тільки 25.10.2021 р., що вбачається із видаткової накладної № 684 від 25.10.2021 р. на суму 375 969,60 грн., що міститься в матеріалах справи.

Частина 1 ст.530 ЦК передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації.

Згідно з п.5.1 Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

У Специфікації, яка є додатком до договору про закупівлю товарів № 2106000080 від 22.06.2021, сторони погодили строки поставки товару - 60 календарних днів з дати укладення Договору.

Враховуючи те, що датою укладення Договору є 22.06.2021 р., 60-денний строк на поставку Товарів розпочався з наступного дня після укладення Договору - з 23.06.2021 р., а закінчився 21.08.2021 р.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем порушено зобов`язання щодо поставки товару у встановлені строки, визначеного в Договорі та Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи ч.2 ст.9 ЦК України та ч.2 ст.4 ГК України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень ч.3 ст.549 ЦК України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання, про що і було досягнуто домовленостей між позивачем та відповідачем у Договорі № 2106000080 від 22.06.2021 р.

За умовами п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.7.4. Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товару понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Позивачем, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язань за договором, на підставі п.7.1., п.7.4. Договору нараховано 22 558,18 грн. пені та 37 596,96 грн. штрафу.

Перевіривши правильність розрахунку пені та штрафу, суд зазначає, що такі здійснено позивачем вірно.

Враховуючи наведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання зобов`язання з поставки Товару, позов є підставним та обґрунтованим, а отже, підлягає задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 22 558,18 грн. пені та 37 596,96 грн. штрафу.

У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 5184/22 від 28.02.2022 р. відповідач просить суд зменшити заявлений розмір штрафних санкцій до 50%.

Стосовно вказаного клопотання відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд враховає правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.18 постанови від 19.03.2019р. у справі № 910/3652/18).

Суд звертає увагу на таке:

1) прострочення виконання відповідачем зобов`язань, яке є значним;

2) відсутність в матеріалах справи, а також те, що сторонами не подано будь-яких доказів наявності причини (причин) неналежного виконання та невиконання відповідачем, передбачених умовами Договору, зобов`язань;

3) відсутність можливості оцінити майновий стан обох сторін з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, підтверджуючих такий та відсутність доказів неспівмірності розміру відповідальності відповідача в порівнянні із спричиненими позивачу невиконанням Договору збитками, а також на те, що від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів;

4) те, що грошові суми, які позивач просить стягнути з відповідача, як неустойку за порушення останнім виконання зобов`язань, та, які у сумі становлять 16% від суми вартості Товару, зобов`язання щодо поставки якого виникли на підставі договору та спеціфікації, не є надмірними, а тому можливість стягнення таких не змінює дійсне правове призначення неустойки.

Крім того, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Застосований позивачем за неналежне виконання умов договору відповідачем розмір штрафних санкцій погоджений сторонами при укладенні договору про закупівлю товарів № 2106000080 від 22.06.2021 р. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи зазначене вище, а також те, що відповідачем жодним чином не підтверджено наявність підстав для зменшення розміру неустойки, а в матеріалах справи такі докази відсутні, даний випадок не є винятковим, а тому, зважаючи на інтереси обох сторін, а також те, що норми чинного законодавства про зменшення розміру штрафних санкцій не є імперативними та застосовуються за визначених вище умов на розсуд суду, підстави для зменшення розміру неустойки відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і відповідно, стягнення з відповідача на користь позивача 22 558,18 грн. пені та 37 596,96 грн. штрафу.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, ч.ч. 1, 3 ст. 202, 123, 129, ст.ст. 236-241, 252, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Смарт Фабрікс (79018, м. Львів, вул. О. Степанівни, 45А; код ЄДРПОУ № 39234237) на користь позивача: Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ №30019801) 22 558,18 грн. пені, 37 596,96 грн. штрафу та 2 481,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 09.05.2022 р.

Суддя Долінська О.З.