Рішення № 104213672, 13.04.2022, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1160/20

Провадження № 2/375/111/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року смт Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Чорненької О.І.

при секретарі судового засідання Киричок В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, в залі суду в смт Рокитне, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним і відповідачкою, та визначити місце проживання дітей за його місцем проживання.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що вони з відповідачкою перебувають у зареєстрованому шлюбі, який укладено 01 березня 2013 року та зареєстровановідділом державної реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області 01 березня 2013 року, про що зроблено відповідний актовий запис №12 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.032.2013 року).

Від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, їх сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Постійно між ними виникають сварки, свідком яких нерідко стають діти, що тяжким чином впливає на їхній психічний стан та кожен раз спричиняє їм душевні страждання.

Відповідачка не здатна підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. На даний момент ними припинено ведення спільного господарства та сумісне проживання, за глибоким переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.

Крім того, більше двох років вони не проживають разом і діти увесь цей час, за домовленістю обох батьків, проживють разом ним та знаходяться на його утриманні. Це призвело до формування стійких звичок дітей, кола їхнього оточення та стабільності повсякденного життя. Відповідачка бачиться з дітьми два рази в місяць.

Тому вважає за доцільне визначити у судовому порядку місце проживання синів з ним. Діти відносять його до кола своєї сімї та за його місцем проживання створені всі умови для гармонійного розвитку дітей.

Відповідачка подала до суду заяву, відповідно до якої визнає заявлені позовні вимоги та просить розірвати шлюб укладений між нею та позивачем. Крім того просить визначити місце проживання їх дітей за місцем проживання позивача.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Рокитнянського районного суду Київської області 11 вересня 2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 11 січня 2021 року зазначена справа передана у провадження судді Чорненької О.І.

На виконання вимог частини 6 статті 187 ЦПК України, 25 лютого 2021 року подано запит органу реєстрації Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

03 березня 2021 року надійшла інформація про те, що відповідач зареєстрована за адресою зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 19 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачені строк для усунення виявлених недоліків.

У визначений судом строк позивечем виявлені недоліки були усунені.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 07 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Підготовче судове засідання призначено на 13 годину 00 хвилин 26 травня 2021 року.

Зазначена ухвала поштовим зв`язком направлена сторонам у справі. Відповідачеві разом з ухвалою направлено копію позовної заяви з доданими документами. Одночасно відповідачеві роз`яснено її право подати відзив на позов.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 26 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрите та справу призначено до судового розгляду на 14 годину 16 липня 2021 року.

За клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, розгляд справи відкладено на 15 годину 05 листопада 2021 року.

У зв`язку з хворобою судді справа була знята з розгляду та призначена до слухання на 09 годину 13 квітня 2022 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Однак, через канцелярію суду, подав заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримує повністю та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленоюм про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. Однак через канцелярію суду подала заяву, відповідно до якої не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 до неї про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей за місцем проживання батька - ОСОБА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області свого представника у судове засідання не направила. Разом з тим через канцелярію суду від представника Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Служби, керуючись висновком органу опіки та піклування - рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27 липня 2021 року №542 "Про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору між батьками про визнання місця проживання їх дітей".

При винесенні остаточного рішення по справі просять першочергово керуватись інтересами дітей, враховуючи норми Закону україни "Про охорону дитинства" та Конвенції ООН "Про права дитини", у якій встановлено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За таких обставин суд розглядає справу за наявними письмовими матеріалами.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

З позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який укладено 01 березня 2013 року та зареєстровановідділом державної реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області 01 березня 2013 року, про що зроблено відповідний актовий запис №12 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.032.2013 року).

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, їх сімейне життя поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з них має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Постійно між ними виникають сварки, свідком яких нерідко стають діти, що тяжким чином впливає на їхній психічний стан та кожен раз спричиняє їм душевні страждання.

На даний час сторонами припинено ведення спільного господарства та сумісне проживання. За переконанням позивача подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.

Крім того, більше двох років подружжя не проживає разом і діти увесь цей час, за домовленістю обох батьків, проживють разом з позивачем та знаходяться на його утриманні. Це призвело до формування стійких звичок дітей, кола їхнього оточення та стабільності повсякденного життя. Відповідачка бачиться з дітьми два рази в місяць.

Тому позивач вважає за доцільне визначити у судовому порядку місце проживання синів з ним. Діти відносять до нього як до кола своєї сім`ї та за його місцем проживання створені всі умови для гармонійного розвитку дітей.

Відповідачка подала до суду заяву, відповідно до якої визнає заявлені позовні вимоги та просить розірвати шлюб укладений між нею та позивачем. Крім того не заперечує проти визначення місця проживання дітей за місцем проживання позивача.

Відповідно до рішеня виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27 липня 2021 року №542 "Про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору між батьками про визнання місця проживання їх дітей", вважається доцільним і таким, що відповідає інтересам дітей, проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком ОСОБА_1 .

У вказаному рішенні, зокрема, зазначено що виконавчий комітет міської ради розглянув пояснювальну записку служби у справах дітей Білоцерківської міської ради від 14 липня 2021 року № 1034/04-25 до проекту рішення «Про надання до суду висновку щодо вирішення судового спору між батьками про визначення місця проживання їх дітей» та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради з цього питання (протокол від 14 липня 2021 року № 12).

В ході розгляду документів, наданих до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, встановлено, що сторони у цій справі з 01 березня 2013 року перебувають у шлюбі (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції у Київської області). Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично

проживає разом зі своїми синами, співмешканкою та її малолітньою дочкою в орендованій

двокімнатній квартирі за адресою:

АДРЕСА_2 . Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей Білоцерківської міської ради 12 липня 2021 року, у помешканні створені належні умови для проживання дітей. Згідно з довідкою від 07 липня 2020 року № 07-16/84, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Маревен Фуд Європа», ОСОБА_1 працює на цьому підприємстві на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції та має достатній рівень матеріального забезпечення. ОСОБА_1 у ході співбесіди з працівником служби у справах дітей Білоцерківської міської ради повідомив, що фактично з 2019 року він не проживає однією сім`єю з матір`ю дітей, весь цей час діти проживають з ним, тому він вважає за доцільне визначити їх місце проживання разом із ним в судовому порядку.

Мати малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Документів, які б підтвердили наявність у неї самостійного доходу та житла, до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради не надано. Згідно з листом від 25 червня 2021 року, наданим Центром соціальних служб Рокитнянської селищної ради Білоцерківського району Київської області на запит служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, стало відомо, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає, тому оцінку потреб матері дітей не проведено. ОСОБА_2 подала до Рокитнянського районного суду заяву від 26 травня 2021 року (вхідний № 3223/21 від 26 травня 2021 року), відповідно до якої вона визнає заявлені ОСОБА_1 вимоги щодо визначення місця проживання їх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом із ним.

Відповідно до частини першої статті 160 Сімейного кодексу України малолітні ОСОБА_3 , якому наразі виповнилося 7 років, та ОСОБА_4 , якому наразі виповнилося 5 років, не досягли такого віку та рівня розвитку, щоб могли висловити свою згоду, з ким із батьків вони хочуть проживати.

Білоцерківським міським центром соціальних служб було проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_1 , яка тривала з 23 червня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 . За результатами оцінювання встановлено, що складні життєві обставини відсутні, для дітей створені належні умови проживання, батько дітей належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

14 липня 2021 року це питання розглядалося комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради у присутності батька малолітніх. Мати дітей була відсутня, хоча повідомлена належним чином про дату засідання. Комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх батьком ОСОБА_1 .

Зазначеного висновку орган опіки та піклування - виконавчий комітет

Білоцерківської міської ради дійшов керуючись інтересами малолітніх дітей та на підставі статей 17, 19, 141, 150, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, статей 11, 12, Закону України «Про охорону дитинства», статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами).

Указані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статтей 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою «чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання».

Суд вважає зазначити, що шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім`ї. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Як встановлено в судовому засіданні вільна згода на спільне проживання між сторонами по справі відсутня.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з підстав припинення шлюбу є його розірвання.

Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Частиною 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до статті 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись.

Відповідно до статті 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотні значення.

Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до вимог статті 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до частини 2 статті 114 Сімейного Кодексу України, моментом припинення шлюбу у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Частиною 2 статті 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, судом встановлено, що сім`я сторін остаточно перестала існувати, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя та їх дітей і тому суд приходить до висновку про розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до статтей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення частини 1 статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини, частин 2 і 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Визначення місця проживання дітей разом з батьком не суперечитиме інтересам дітей, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, тому суд приходить до висновку про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Щодо судових витрат Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1681,60 грн., сплачений ним при поданні позовної заяви, що підтверджується квитанцією № 2077-5778-1274-3012 від 08 вересня 2021 року.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 21, 24, 56, 104, 110, 112, 113, 114, 115, 161 Сімейного кодексу України, статтями 2, 5, 13,133, 263, 264, 265, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Розірвати шлюб укладений 01 березня 2013 року та зареєстровановідділом державної реєстрації актів цивільного стану Рокитнянського районного управління юстиції у Київській області 01 березня 2013 року, про що зроблено відповідний актовий запис №12 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.03.2013 року).

Визнати місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок, відповідно до квитанції № 2077-5778-1274-3012 від 08 вересня 2021 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Рокитнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та внесення відмітки в актовому записі про розірвання шлюбу.

Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2022 року.

Повне найменування сторін

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Тетіївським РВ УДМС України в Київській області 09 грудня 2009 року, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_5 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, код ЄДРПОУ 35615529, місце знаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Прешотравнева, 8, ел. адреса:ssd@bc-rada.gov.ua.

Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА