Ухвала суду № 104204797, 06.05.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/3013/20

Провадження № 1-кс/461/1507/22

УХВАЛА

06.05.2022 року місто Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б., заявника ОСОБА_1 , прокурора Пастушенка В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Мироненко Людмили Давидівни,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід головуючого судді Мироненко Людмили Давидівни від справи №461/3013/20 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.187,ч.1ст.263 КК України.

В обґрунтування заявленого відводу наводить допущені суддею, на його думку, процесуальні порушення в ході розгляду кримінального провадження, а також те, що головуюча у справі суддя Мироненко Л.Д. не може розглядати дану справу, оскільки вона вже її розглядала та у підготовчому судовому засіданні винесла ухвалу від 01.02.2021 про повернення обвинувального акту прокурору, відтак у неї вже є сформована думка, позиція щодо розгляду даного кримінального провадження.

Обвинувачений в судовому засіданні заяву підтримав, з мотивів наведених у ній.

Прокурор в ході розгляду заяви заперечив заявлений відвід, з мотивів безпідставності.

Статтею 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно ч.ч.1,2 ст.76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Заява про відвід має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши заяву та долучені до неї документи, приходжу до наступного висновку.

Заява про відвід за своїм змістом фактично зводиться до непогодження з процесуальними рішеннями судді Мироненко Л.Д. ухваленими під час провадження у справі, зокрема за результатами розгляду клопотання захисника Кісіль Р-В.В. про повернення обвинувального акту, яке було розглянуте 12.10.2021 року. Зокрема, заявник вказує, що головуючим суддею допущеного процесуальні порушення при розгляді згаданого клопотання. Мотиви заявника стосовно того, що у судді проявляється упереджене ставлення, ґрунтуються виключно на суб`єктивній думці самого заявника, яка ґрунтується на непогодженні з прийнятими суддею рішенням, однак вони не можуть бути беззаперечною підставою для усунення судді від участі у розгляді справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється", адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

У висновку N 3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосуваннязакону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.

Отже, прийняття процесуальних актів, а також дії суду під час розгляду справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження дій чи актів, що стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Правову оцінку дій суду під час розгляду справи, перевірку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень має виключно відповідний суд згідно процесуальним законодавством в межах провадження відповідної справи.

Щодо позиції заявника стосовно того, що головуюча суддя Мироненко Л.Д. не може розглядати дану справу, оскільки вже її розглядала та у підготовчому судовому засіданні винесла ухвалу від 01.02.2021 про повернення обвинувального акту прокурору, виходжу з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2018 по справі № 467/1131/16-к дійшов висновку, що рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору, яке не було скасоване, не є тією підставою, що забороняє судді, котрий ухвалив відповідне рішення, повторно брати участь у розгляді цього ж провадження в суді першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 21 КПК, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Вимога законності у кримінальному провадженні України поширюється не лише на законність суду, який уповноважений здійснювати судовий розгляд у кримінальних справах, а включає в себе й законність складу суду в конкретному судовому провадженні.

Законність складу суду спрямована на забезпечення права на справедливий суд, проголошеного в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень п. 1 ст. 6 Конвенції, про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Зокрема, ч. 2 ст. 76 КПК зазначає, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, за змістом цієї норми кримінального процесуального закону, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права повторно брати участь у новому провадженні виключно після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

З матеріалів справи встановлено, що ухвала Галицького районного суду міста Львова від 01.02.2021, відповідно до якої прийнято рішення про повернення обвинувального акту, у встановленому законом порядку скасована не була.

Таким чином, в ході розгляду заяви не встановлено підстав, які виключають участь головуючої судді Мироненко Л.Д. у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.187,ч.1ст.263 КК України.

Слід також відзначити, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її справи в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

Виходячи з вищенаведених доводів та мотивів, приходжу до висновку, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість або навести обставини, які в силу закону прямо виключають участь судді. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід повинні бути доведеними. Отже, відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Приймаючи до уваги вищенаведені мотиви, приходжу до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, оскільки в ході розгляду справи не здобуто належних доказів та не встановлено законних підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 8, 75, 76, 80, 81 КПК України,

постановив:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_1 про відвід судді Галицького районного суду м. Львова Мироненко Людмили Давидівни - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Стрельбицький В.В.