Постанова № 1041932, 11.10.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2007 № 31/298

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Студенця В.І.

За участю представників:

від позивача - Дашутіна А.В., Сатир Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2007

у справі № 31/298

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Лізинг"

до ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

про стягнення 45605,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «Оптіма-лізинг» звернулось в Господарський суд м. Києва з позовомпро стягнення з ЗАТ «Український мобільний зв’язок» 45 605,16 грн. збитків, завданих, завданих у зв’язку з пошкодженням автомобіля та у зв’язку із проведенням автотоварознавчої експертизи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2007 року позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 45325,16 грн. та 140,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ЗАТ «Український мобільний зв’язок» звернулось в Київський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.

При цьому апелянт посилається на те, що договором прямого (оперативного) лізингу № 20041106 від 30.11.2004 р. не встановлено зобов’язання відповідача вчинити виплату повної суми збитків, нанесених внаслідок ДТП.

Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечував, просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

30.11.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір прямого (оперативного) лізингу № 20041106.

Згідно з умовами даного договору позивач передав у тимчасове відплатне володіння і користування відповідача на умовах прямого (оперативного) лізингу майно – зокрема автомобіль, а відповідач зобов’язався своєчасно та належним чином сплачувати позивачу лізингові платежі та повернути автомобілі позивачу по закінченню обумовленого строку лізингу (п. 2.1 договору).

На викання умов даного договору позивач передав відповідачу автомобіль марки Volkswagen Caddy Combi, про що свідчить акт приймання-передачі № 2005/76 від 11.05.2005 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2006 р. сталась дорожньо-транспортна пригода за участю вищевказаного автомобіля. В наслідок ДТП автомобіль зазнав пошкоджень.

Винним у скоєнні ДТП визнано водія автомобіля Шлай В.М. (постанова Рівненського районного суду Рівненської області від 03.08.2006 р.).

На підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3092 від 06.07.2005 р. позивач звернувся до страховика – ЗАТ «СТ «Строй поліс» із заявою про виплату страхового відшкодування. Проте листом № 498 від 09.08.2006 р. страховик відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Спір у справі виник у зв’язку із тим, що позивач вважає, що на підставі п. 6.2 договору лізингу відповідач повинен відшкодувати йому матеріальні збитки, що були завдані у зв’язку із пошкодженням автомобіля. Відповідач проти цього заперечує.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на п. 6.5 договору лізингу.

У п. 6.5 договору лізингу сторони перебачили, що у разі використання автомобіля забороненим способом або з порушенням умов цього договору, відповідач відшкодовує позивачу прямі збитки, які були завдані позивачу неналежним використанням автомобіля.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, а також додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже вищенаведеними нормами чинного законодавства України визначено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною внаслідок порушення іншою стороною свого зобов’язання.

В якості доказу спричинення відповідачем збитків на суму 45325,16 грн. позивач посилається на звіт № 1743 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складений 29.06.2006 р. ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» на замовлення позивача.

Судова колегія вважає, що даний звіт не може вважатись належним доказом розміру понесених позивачем збитків з огляду на те, що сума, зазначена у ньому, не є реальними збитками позивача, оскільки вказана у звіті сума на момент розгляду даної справи не була сплачена позивачем за проведення ремонтних робіт пошкодженого автомобіля. Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують оплату позивачем робіт по ремонту пошкодженого автомобіля, а отже посилання позивача на те, що ним понесені збитки у розмірі 45325,16 грн. не підтверджені належними засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на те, що позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у розмірі 45325,16 грн., вимоги позивача про стягнення вказаної суми збитків з відповідача не підлягають задоволенню.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 280,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчої експертизи. При цьому судом береться до уваги те, що нормами чинного законодавства не передбачено покладення на іншу сторону витрат, що були зроблені стороною з метою підготовки доказів. Витрати, пов’язані з проведенням експертизи, присуджуються до стягнення з винної сторони лише у разі призначення експертизи судом. Оскільки судова експертиза у даній справі призначена не була, у суду відсутні правові підстави покладати витрати, пов’язані із наданням висновку спеціаліста, на відповідача.

Таким чином рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» підлягає скасуванню. В позові належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року у справі № 31/298 скасувати частково та прийняти нове рішення.

2. В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг»(м. Бровари, пер. Оболонський, 4, код 31033785) на користь Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв’язок»(м. Київ, вул. Лейпцігська, 15, код 14333937 ) 228,03 грн. державного мита за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя

Судді Студенець В.І.

16.10.07 (відправлено)