Постанова № 1041833, 13.10.2007, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2007 р. Справа № 8/357-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом"якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Бериславському районі

до Відкритого акціонерного товариства "Бериславський хлібозавод"

Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв НТС”

про визнання недійсними правочинів купівлі-продажу

за участю представників сторін:

від позивача - зав. юр. сектором Канер С.В,, дов. №7739/10/01 від 26.09.07.

від відповідача-1 - представник Головатенко К.К., дов. від 17.09.07.

від відповідача-2 - не прибув

Державна податкова інспекція у Бериславському районі Херсонської області звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними правочинів купівлі-продажу мазуту, котла парового, запчастин у вересні 2005 року –січні 2006 року, які укладались між ВАТ „Бериславський хлібозавод та ТОВ „Миколаїв НТС”, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки правочини були укладені ТОВ „Миколаїв НТС” з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави у суспільства. Позивач посилається на те, що ТОВ „Миколаїв НТС” було зареєстровано шахрайським шляхом, засновник товариства - громадянка Панів Анна Іванівна ніякого відношення до діяльності товариства не мала, угод від імені товариства не укладала, документів від імені товариства не підписувала. Постановою Очаківського міського районного суду Миколаївської області від 01.12.06 по справі № 2-а-272-06 був задоволений позов Панів Анни Іванівни до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, визнаний недійсним Статут товариства, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаїв НТС”. Обставини, встановлені даною постановою, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини. На думку ДПІ, правочини укладалась з метою приховування доходів від оподаткування, що суперечить інтересам держави та суспільства, тому мають бути визнані недійсними на підставі ст. 207 Господарського кодексу України. При реалізації позивачу ТОВ «Миколаїв НТС»мазуту, котла парового, запчастин, позивач одержує від постачальника податкові накладні, які згідно п.7.2.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, на підставі цих податкових накладних ВАТ «Бериславський хлібозавод»набуває від'ємного значення по податку на додану вартість в розмірі 50332,15 гривень та в подальшому відносить ПДВ в сумі 50332,15 грн. до складу податкового кредиту. Правочини купівлі-продажу ТМЦ порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, вчинені з метою набуття від'ємного значення по податку на додану вартість та подальшого отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Позивач також просить застосувати наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст. 208 ГК України: стягнути з першого відповідача на користь держави “отримане за правочинами в загальній сумі 300189,30 грн.”, стягнути з другого відповідача на користь першого відповідача суму грошових коштів 300189,30 грн., сплачену за товарно-матеріальні цінності.

Клопотання про накладення арешту на майно першого відповідача, заявлене ДПІ у позові, суд вважає таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не конкретизовані індивідуальні ознаки майна (яке є предметом оспорюваних правочинів або інше) та не обґрунтована необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Державна податкова інспекція згідно з приписами Законів України “Про систему оподаткування”, “Про державну податкову службу в Україні”, Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є органом виконавчої влади, зокрема, здійснює контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків та зборів, стягують до бюджетів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій, отже, є суб’єктом владних повноважень. Згідно з п. 11 ст. 10 Закону “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав... Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, підвідомчі адміністративним судам. До початку діяльності адміністративних судів, адміністративні справи вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

ВАТ „Бериславський хлібозавод” проти позову заперечує, мотивуючи тим, що лише визнання судом недійсними установчих документів підприємства, скасування державної реєстрації не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами, до моменту його ліквідації та виключення його з державного реєстру. Визнання недійсними установчих документів не є належним доказом факту укладення договору з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, а факт отримання коштів сам по собі не свідчить про намір ухилення від сплати податків. Факт створення підприємства з порушенням законодавства не є доказом укладення оспорюваної угоди з метою ухилення від сплати податків. ДПІ не надано вироку відносно особи, яка діяла від імені ТОВ „Миколаїв НТС”. Немає доказів фіктивного підприємництва, факт якого може бути встановлено тільки у порядку кримінального судочинства.

ТОВ „Миколаїв НТС” (другий відповідач) відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

В ході проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ «Бериславський хлібозавод" за період з 01.07.05р. по 31.01.06р.( акт № 22/231/05510970 від 12.06.07р.) фахівцями ДПІ у Бериславському районі було виявлено факт взаємовідносин ВАТ «Бериславський хлібозавод»з ТОВ «Миколаїв НТС»по поставці мазуту, котла парового, запчастин без укладання письмового договору на загальну суму 282929,30грн. в т .ч ПДВ на суму 47455,49 грн., а саме:

- за под. накладною № 3 від 13.08.05 поставлено 1150 кг мазуту вартістю 5405 грн. ( в т.ч. ПДВ 900,83 грн.),

- за податковою накладною № 90 від 21.09.05 - запчастин вартістю 8395 грн. ( в т.ч. ПДВ 1399,77 грн.),

- № 277 від 26.12.05 8270 кг мазуту вартістю 13810,90 грн., (в т.ч. ПДВ -2301,82 грн.),

- № 278 від 27.12.05 13220 кг мазуту вартістю 22077 грн. 40 коп. (в т.ч. ПДВ 3679,57 грн.)

№ 282 від 30.12.05 12100 кг мазуту вартістю 20207 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3667,83 грн.)

№ 6 від 11.01.06 11550 кг мазуту 19288,5 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3214,75 грн.)

№ 9 від 13.01.06 11800 кг мазуту вартістю 19706 грн. (в т.ч. ПДВ - 3284,33 грн.)

№ 13 від 20.01.06 10000 кг мазуту вартістю 16700 грн. (2783,33 грн.)

№ 17 від 26.01.06 запчастини вартістю 10998,0 грн. (в т.ч. ПДВ -1833 грн.)

№ 29 від 30.01.06 16400 кг мазуту вартістю 27388 грн. ( в т.ч. ПДВ - 4564,67 грн.)

№ 31 від 30.01.06 30500 кг мазуту вартістю 50935 грн. ( в т.ч. ПДВ- 8489,17 грн.) Вартість одержаних цінностей повністю оплачена першим відповідачем, що підтверджується копіями платіжних доручень.

ТОВ „Миколаїв НТС»зареєстровано в травні 2005 року, за Статутом засновником та власником товариства є громадянка Панів Анна Іванівна. Постановою Очаківського міського районного суду Миколаївської області від 01.12.2006 року по справі № 2-а-272-06 був задоволений адміністративний позов Панів А.І. до державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання недійсними реєстраційних та установчих документів ТОВ «Миколаїв НТС». Судом визнано недійсними з моменту їх реєстрації: статут від 30.05.2005; свідоцтво про державну реєстрацію від 30.05.2005 року; свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість № 19059781 від 03.06.2005 року. Районним судом встановлено, що засновником товариства вказана у статуті підприємства громадянка Панів А.І. не була, свідоцтва про державну реєстрацію підприємства не отримувала, печатки не виготовляла, керівних дій не виконувала, підписів на документах, пов'язаних з діяльністю підприємства не ставила, що випливає з письмових пояснень самої громадянки та відзиву на позовну заяву ДПІ. Крім того, громадянка Панів А.І. мешкає за іншою адресою, ніж юридична адреса товариства.

Відповідно акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Миколаїв НТС", складеного ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва 29.01.07р. № 338/10/15-017, датою анулювання реєстрації є 03.06.05р.(дата реєстрації платником ПДВ).

На час розгляду спору судом, доказів ліквідації та виключення ТОВ з Єдиного державного реєстру підприємств не надано. Станом на 10.05.07 за повідомленням головного управління статистики у м. Києві товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаїв НТС” знаходилось в Єдиному Державному реєстрів підприємств, організацій, установ, відомості про припинення даного суб’єкта до ЄДРПОУ не надходили. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено змін. Враховуючи викладене, суд не виключає з числа відповідачів ТОВ «Миколаїв НТС».

Суду надано копію постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Миколаївській області Бросалина К.А. від 03.01.07 про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України. В постанові йде мова про незаконне заявлення ТОВ «Укртермобуд»до відшкодування з бюджету 166766 грн. податку на додану вартість за операцією з ТОВ «Миколаїв НТС». Про стан розслідування цієї кримінальної справи на день розгляду господарським судом позову ДПІ не повідомлено. Також позивач не надав відомостей про те, чи встановили правоохоронні органи осіб, які здійснювали господарську діяльність від імені другого відповідача, чи притягнули їх до передбаченої законом відповідальності, не надано пояснень, з яких причин не була притягнута до відповідальності громадянка Панів Анна Іванівна.. Податкова інспекція ніяким чином не обґрунтовує факт непричетності громадянки Панів А.І.. до реєстрації та діяльності товариства “Миколаїв НТС”. Протоколу допиту засновника та власника підприємства Панів А.І.. в межах кримінальної справи також суду не надано. Позивачем додано до позовної заяви пояснення громадянина Павленко Дениса Миколайовича, який мешкає за адресою м. Миколаїв, вул. 12 Повздовжня, 1а, кв. 21, що співпадає з юридичною адресою ТОВ “Миколаїв НТС”, з якого вбачається, що Павленко Д.І. визнає себе власником, директором та бухгалтером ТОВ “Миколаїв НТС”, але пояснює, що тільки оформив підприємство за винагороду, але не займався ніякою підприємницькою діяльністю, ніяких документів не підписував, податкову звітність не здавав, податкових накладних та інших документів товариства не підписував. Доказів притягнення до відповідальності гр-на Павленко Д.М. також не надано податковою інспекцією. Хто є “де-юре” засновником ТОВ “Миколаївс НТС” Панів А.І. чи Павленко Д.М. суду не пояснено.

Заявлені позивачем позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно зі ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами –в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі виявлення наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні. А одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Ознаками недійсності господарських зобов’язань, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є: а) наміри сторін (сторони) порушити вимоги закону при переслідуванні мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; б) наявність суб’єктивної сторони правопорушення в діях посадових осіб сторін (сторони) угоди; в) фактичне порушення інтересів держави і суспільства (порушення нормативних актів, які визначають соціально - економічні основи держави і суспільства) в результаті реалізації таких угод. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. До угод, які можуть визнаватися недійсними на підставі ст. 207 ГК України, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Проте, позивач не довів твердження про те, що оспорювані угоди вчинені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства –з метою приховування доходів від оподаткування, що мав зробити у відповідності з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В позові зазначено, що метою угод було одержання незаконного бюджетного відшкодування першим відповідачем. Але, з акту перевірки. вбачається, що перший відповідач не заявляв до відшкодування сум ПДВ, оскільки мав позитивне значення податкового зобов'язання з даного податку в спірних періодах. Доказів наміру другого відповідача на одержання бюджетного відшкодування позивач також не довів.

Безпосередньо самі правочини купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей за природою не є суперечними інтересам держави і суспільства. Продавець за угодами переслідував мету продати товари, а покупець –набути їх. Вони укладали угоди для отримання доходу, маючи за мету реалізацією унормованих відносин купівлі-продажу. ВАТ «Бериславський хлібозавод»відобразив в податковому та бухгалтерському обліку спірні господарські операції, що підтверджує намір сплачувати податки і не може бути доказом протилежного. Податкова інспекція не стверджує про безтоварність правочинів купівлі-продажу.

Саме по собі задоволення Очаківським міським районним судом Миколаївської області адміністративного позову Панів А.І. до державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання недійсними реєстраційних та установчих документів ТОВ «Миколаїв НТС»не є достатньою підставою для визнання вчинених цим підприємством з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки кожен учасник відносин має нести відповідальність лише за наявності вини. Постанова суду у адміністративній справі, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена ця постанова, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Накладні, податкові накладні від імені ТОВ «Миколаїв НТС», які були видані першому відповідачу, підписані фізичною особою, яка назвалась Кудрявцев С.В. Цей громадянин не розшуканий та не допитаний слідчими органами. Доказів того, такого керівника, гол. бухгалтера або іншої особи не було на даному підприємстві, або що підписи Кудрявцева С.В. сфальсифіковані немає. Тому, посилання позивача на те, що від імені підприємства вчиняли дії інші невідомі особи документально не підтверджені.

Відсутні належні докази того, хто саме одержував свідоцтво про державну реєстрацію підприємства, про реєстрацію платника ПДВ, хто виготовляв печатку. Відсутні відомості про те, чи звітувало товариство до ДПІ за місцем реєстрації за період здійснення продажу товару, та чи сплачувало задекларовані податкові зобов’язання до бюджету за цей період. Запис в акті позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ «Бериславський хлібозавод" про те, що ТОВ “Миколаїв НТС” не декларував та не сплачував ніяких зобов’язань з податку на додану вартість, не займався господарською діяльністю при відсутності належним чином оформлених доказів є непідтвердженим. Дана юридична особа не знаходиться на обліку в ДПІ у Бериславському районі, тому контролювати сплату податків ТОВ позивач не мав можливості. Суду не надано доказів офіційного повідомлення ДПІ за місцем реєстрації ТОВ “Миколаїв НТС” про діяльність товариства.

Доказів того, що перший відповідач - хлібозавод усвідомлював або повинний був усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства також немає.

Безпосередньо положення статей 207 та 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А тому органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення. Санкції нормативно передбачені за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Названі санкції, встановлені частиною 1 статті 208, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Ці санкції застосовуються лише судом, що відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, нормативно передбачені до стягнення за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 ГК України. Такі санкції можуть застосовуватись протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України. Товари за оспорюваними правочинами були продані в періоді липень 2005 року –січень 2006 року, позов пред'явлено 23 серпня 2007 року, отже, податкова інспекція пропустила строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Ще однією підставою неможливості задоволення вимог про визнання недійсними зобов’язань та двосторонньої реституції є таке. На стадії розгляду справи цілком очевидною є неможливість отримання (повернення) ВАТ «Бериславський хлібозавод»від ТОВ «Миколаїв НТС»вартості товарів за оспорюваними правочинами у зв’язку з відсутністю у першого, як у суб’єкта підприємницької діяльності, будь-яких адміністративних важелів та повноважень щодо розшуку осіб, які були фактичними представниками ТОВ «Миколаїв НТС»при вчиненні господарських зобов’язань. Позивач, посилаючись на пояснення двох громадян Панів А.І. або Павленко Д.М., які одночасно були «де-юре»власниками, керівниками та бухгалтерами товариства, стверджує про те, що підприємство не знаходилось за юридичною адресою, фактично реквізитами підприємства скористалися невстановлені особи, які використали невідомо як одержані установчі документи підприємства, печатку, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин, при застосуванні статті 208 ГК України особа, яка не мала умислу за угодами на порушення інтересів держави і суспільства (такий умисел ВАТ «Бериславсьикй хлібозавод»позивач не довів) була б у відмінності від невстановленої особи, що діяла від імені ТОВ «Миколаїв НТС», і про умисел якої стверджує позивач, двічі покараною матеріальною відповідальністю: по-перше, з неї було б стягнуто до бюджету отримане за недійсними зобов’язаннями майно або його вартість; по-друге, хлібозавод реально ніколи б не отримав від невстановленого, незнайденого суб’єкта чи від формально існуючого ТОВ «Миколаїв НТС»вартості майна.

Суд бере до уваги ту обставину, що особа, яка фактично використовувала реквізити ТОВ «Миколаїв НТС», не розшукується, не притягується до відповідальності, а пред'явленням позову до ВАТ «Бериславський хлібозавод»податковий орган фактично перекладає на це підприємство як відповідальність вказаної невстановленої особи, так і реалізацію можливостей розшуку цієї особи при бажаних позивачу наслідках недійсності зобов’язань.

Суд враховує, що засадами цивільного законодавства за статтею 3 ЦК України є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність. Наведене формальне застосування законодавства щодо наслідків недійсності господарського зобов’язання цим засадам не відповідає. Судочинство має за мету захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом. Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб’єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов’язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання. У справі позивачем не спростована добросовісність поведінки першого відповідача при укладенні й виконанні оспорюваної угоди. Застосування наслідків визнання угод недійсними, передбачених статті 208 ГК України, позбавило б відповідача-1 права власності на придбане майно чи його вартість, що було б порушенням статті 41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, оскільки Конституція України, як це зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У оцінюваних правовідносинах і при таких обставинах, що встановлені у спорі, формальне застосування статті 208 ГК України не відповідало б приписам статті 41 Конституції України та статті 3 ЦК України, у зв’язку з чим за відсутності правових підстав для застосування заявлених наслідків недійсності угоди при заявлені вимог про недійсність і наслідки у сукупності, при наведенні серед підстав вимог статей 207 і 208 ГК України, відмова у застосуванні наслідків недійсності угоди спричинює і неможливість задоволення вимоги про визнання недійсними зобов’язань (недійсними зобов’язання визнаними бути не можуть без застосування наслідків недійсності в одному чи в різних провадженнях, скільки в статті 208 законодавцем вказано, що за рішенням суду „стягується” одержане за угодами, а не „може бути стягнуто”); пов’язаність вимог щодо недійсності угод і застосування наслідків є і пряма, і зворотна –неможливість визнання угоди недійсною спричиняє неможливість застосування наслідків недійсності угоди, неможливість застосування наслідків недійсності угоди приводить до неможливості задоволення вимоги про недійсність угоди, зобов'язання.

Посилання представника позивача на постанову по справі № 7/273-АП-07 суд не приймає до уваги, розуміючи не визнану прецедентність права в Україні, та беручи до уваги різну судову практику застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають. Судові витрати не стягуються. На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 94, 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

п о с т а н о в и в :

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними правочинів купівлі-продажу мазуту, котла парового, запчастин у вересні 2005 року –січні 2006 року, які укладались між ВАТ „Бериславський хлібозавод та ТОВ „Миколаїв НТС”.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Хом"якова

Постанову складено у повному обсязі

та підписано 12 жовтня 2007 року