Рішення № 104177055, 03.05.2022, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/415/22

Номер провадження 2/350/264/2022

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перегінської селищної ради Івано-Франківської області про визнання права власності,-

установив:

У своїй позовній заяві позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на незавершений будівництвом будинок, готовністю 66%, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

В основу своїх позовних вимог позивачка зіслався на те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на незавершений будівництвом будинок, готовністю 66%, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Даний незавершений будівництвом будинок будувався ОСОБА_2 разом із нею під час перебування в шлюбі, тому вона має право на Ѕ частину, як дружина та іншої частини є спадкоємцем. Вона бажаючи скористатися своїм правом на спадкування за законом звернулася в нотаріальну контору, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом оскільки відсутній документ власності на спадкове майно. При таких обставинах, вона не може в повній мірі володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, змушена звернутися в суд за захистом своїх законних прав та інтересів.

Сторони у судове засідання не з`явилися, направили суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, представник відповідача позов визнала у повному об`ємі, а позивачка позов підтримала.

За таких обставин суд вважає за необхідне справу розглянути у відсутності сторін, у порядку, передбаченому ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та позивачка ОСОБА_1 були подружжям з 11 липня 1978 року.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст.549 ЦК України 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

З копії Будівельного паспорта на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , вбачається, що останній був забудовником житлового будинку на переданій йому згідно договору від 20 травня 1987 року земельній ділянці, площею 700 кв. м. (а.с.7-10).

Копією рішення виконавчого комітету Перегінської селищної Ради народних депутатів Рожнятівського району Івано-Франківської області № 58 від 28.10.1987 року (а.с.18) підтверджено, що позивачці було дозволено прийняти спадщину незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Згідно технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва (а.с.12-14) станом на 11 квітня 2022 року, готовність незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 становить 66%.

Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Постановою нотаріуса від 15.04.2022 за №84/02-14 (а.с.19) підтверджено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці відмовлено, у зв`язку з відсутністю документа власності на спадкове домоволодіння.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року N 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже судом встановлено, що ОСОБА_2 був забудовником незакінченого будівництвом будинку АДРЕСА_1 готовність якого, на даний час становить 66%, позивачка прийняла спадщину після його смерті, інші спадкоємці відсутні, а тому за позивачкою слід визнати право на спадщину.

Керуючись ст.ст.1-4,19,89,258,259,263,264,265,268,273ЦПК України,суд-

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на незавершений будівництвом будинок, готовністю 66%, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: