Рішення № 104174589, 04.05.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2022 р. № 400/10455/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001,

про:визнання протиправним та скасування наказу від 27.09.2021 № 134-о; стягнення безпідставно списаних коштів в розмірі 145 110,00 грн.; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 41 589,66 грн.,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 134-о від 27.09.2021 «Про утримання надмірно виплачених коштів», стягнення безпідставно утриманих коштів в сумі 145110 грн., стягнення середнього заробітку (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41589,66грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що наказ №134-о від 27.09.2021 є протиправним, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства України. Отримані при звільненні 04.03.2019 гроші: вихідна допомога та компенсація за невикористану відпустку в сумі 145110 грн. не спричинено будь-якими протиправними діями позивача, направленими на їх недобросовісне набуття, а також за відсутності арифметичної помилки при їх нарахуванні та виплаті з боку відповідача. Наказ №134-о від 27.09.2021 не містить будь-яких посилань на законодавчі або нормативні акти, виданий всупереч ст.127 КЗпП, якою визначено обмеження здійснення відрахувань із заробітної плати на підставі наказу. Також спірний наказ не відповідає вимогам ст.ст.129,133, п.8 ст.134 ,136, 138 КЗпП, а також нормам ст.61 Конституції України. Відповідач всупереч ст.116 КЗпП не розрахувався з позивачем у день звільнення 27.09.2021, а кошти були перераховані 30.09.2021 частково та 19.10.2021 перераховано залишок, тому на підставі ст.117 КЗпП відповідач повинен позивачу виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 21 день в сумі 41589,66 грн.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки в наказі про звільнення в розрахунок виплат входили роки та дні, за які вже було проведено розрахунок з позивачем. З метою недопущення надмірного та неправомірного використання бюджетних коштів відповідно до наказу №134-о від 27.09.2021 були утримані зайво виплачені кошти у березні 2019 у сумі 87066грн. грошової допомоги та 58044грн. компенсацію за невикористану частину чергової відпустки за 180діб. Розрахунок з позивачем було проведено не в день звільнення, в зв`язку з наданням Міністерством Фінансів України коштів із запізненням. Також позивач неправильно розрахував середній заробіток. Середньоденне грошове забезпечення складає 392,68 грн. та час затримки 20 днів, а не 21день, оскільки 14.10.2021 святковий день, тому загальна суму складає 7853,60грн.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що порядок покриття шкоди передбачений ст.136 КЗпП та передбачає звернення до районного суду для покриття шкоди, але відповідач помилково визнав винною особою позивача у нанесенні матеріальної шкоди, внаслідок надмірно сплачених сум.

Ухвалою суду від 17.12.2021 суд за клопотанням відповідача перейшов до розгляду справи за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа слухається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Наказом Головного управління ДФС у Миколаївській області № 131-о від 27.09.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого слідчого з особливо важливих справ ГУ ДФС у Миколаївській області за пп. «г» п.64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

21.10.2022 позивач отримав лист, в якому відповідач повідомив його про здійснення з ним 19.10.2021 повного розрахунку та надіслав довідку про нараховані при звільненні та утриманні надмірно виплачені кошти на підставі наказу № 134-о від 27.09.2021.

Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області від 27.09.2021 № 134-о «Про утримання надмірно виплачених коштів» передбачено:

- утримати з грошового забезпечення ОСОБА_1 зайво виплачені кошти в березні 2019, а саме грошову допомогу згідно п.10 постанови КМУ №393 від 17.07.1992 в сумі 87066 грн., грошову компенсацію за невикористану частину чергової відпустки в кількості 180 діб в сумі 58044 грн.

На підставі наказу ДФС України від 04.03.2019 № 58-ос та ГУ ДФС у Миколаївській області №88-о від 05.03.2019 позивача було звільнено з органів податкової поліції та виплачено грошову допомогу згідно п.10 постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, який станом на 04.03.2019 склав 18 років 06 місяців 04 дні в сумі 87066грн. та грошову компенсацію за невикористану частину чергової відпустки в кількості 180 днів в сумі 58044грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 по справі №400/854/19 за позовом ОСОБА_1 накази про звільнення від 04.03.2019 № 58-ос та №88-о від 05.03.2019 були визнані протиправними та скасовані, позивача поновлено на службу у податковій поліції ДФС України на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ.

Наказом ГУ ДФС у Миколаївській області №1-о від 02.01.2020 скасовано наказ № 88-0 від 05.03.2019, поновлено позивача на посаді.

Довідка від 21.10.2021 № 143/15-97-08-35 видана ДФС позивачу свідчить, що компенсація за невикористану основну щорічну відпустку складає 242 доби в сумі 105677,36 грн, з яких утримано компенсація за невикористану частину чергової відпустки в кількості 180 діб відповідно до наказу №134-о в сумі -58044грн.Грошова допомога згідно п.10.постанови КМУ №393 від 17.07.1992 складає 137555,25грн., з яких утримано грошову допомогу в сумі -87066грн. на підставі наказу №134-о від 27.09.2021.

Відповідно до п.10 постанови КМУ №393 від 17.07.1002 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.56.Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою КМУ від 29.07.1991 №114 передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Згідно з частиною першою зазначеної статті не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зобов`язання у зв`язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.01.2019 по справі № 753/15556/15-ц висловила правову позицію, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Сам факт оскарження позивачем у судовому порядку наказів про звільнення 04.03.3019 та 05.03.2019 не може свідчити про недобросовісність дій особи, оскільки є реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 55 Конституції України, на захист судом прав і свобод людини і громадянина.

Відтак, суд дійшов висновку, що: 1) виплата грошової допомоги та компенсація за невикористану відпустку була проведена відповідачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку; 2) недобросовісність з боку позивача не встановлена.

Передбачені цивільним законодавством підстави для повернення грошових коштів на підставі вимог статті 1212 ЦК України відсутні.

Після поновлення позивача на роботі підстава для виплати грошової допомоги та компенсація за невикористану відпустку відпала (наказ, на підставі якого було здійснено виплату, скасований рішенням суду), але в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу № 134-о від 27.09.2021 «Про утримання надмірно виплачених коштів», стягнення безпідставно утриманих коштів в сумі 145110 грн. є правомірними та належить задовольнити.

Позивача звільнено зі служби 27.09.2021, що підтверджується наказом про звільнення, а повний розрахунок з позивачем здійснено 19.10.2021, що складає затримку 21 день.

Відповідно до ст.116,117 Кодексу Законів про працю при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати». Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо) (п.4 Порядку №100).

Відповідно до п.2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової поліції затверджене наказом Міністерства фінансів № 616 від 17.07.2018 місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, встановлене на дату настання події, без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому до місячного грошового забезпечення премія включається у розмірі, нарахованому у місяці, що передує події; одноденний розмір грошового забезпечення - місячне грошове забезпечення, поділене на кількість календарних днів місяця настання події.

Відтак, Порядком №616 визначено, як розраховувати одноденний розмір грошового забезпечення- це місячне грошове забезпечення поділене на кількість днів місяця. В цьому порядку зазначено, що необхідно застосовувати саме календарні, а не робочі дні. А Порядком №100 (п.8) передбачено алгоритм розрахунку середньоденної заробітної плати (грошового забезпечення).

Сторони надали суду розрахунок середньої заробітної плати без урахування вищезазначених нормативних актів, оскільки позивач врахував вересень 2021- місяць звільнення, в який входили одноразові виплати та які не враховуються при визначенні середнього заробітку з урахуванням п. 4Порядку №100, а відповідач взяв вересень 2021- неповний місяць, оскільки позивача звільнено 27.09.2021, але при розрахунку поділив грошове забезпечення на 30 днів, тому суд вважає за необхідне для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки визначити середньоденний заробіток позивача, з урахуванням грошового забезпечення за два місяці, що передували звільненню 13640,53+ 12704,78/ 62 (31+31кількість календарних днів в липні та серпні 2021)= 424,92х21- кількість днів затримки=8 923,41грн.

Посилання відповідача на те, що кількість затримки розрахунку було 20 днів, оскільки 14.10.2021 вихідний день не враховується, не приймається судом до уваги, оскільки це не передбачено чинним законодавством при обрахунку саме середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні належить задовольнити частково та стягнути 8 923,41грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та підлягають поверненню пропорційно задоволенним вимогамю. Позовна вимога в частині стягнення середнього заробіткув сумі 41589,66 задоволена в сумі 8923,41 шог., що складає 21,45%, тому із сплаченої суми 908грн. позивачу належить повернути 194,77грн., що складає 21,45% від 908грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ №134-о від 27.09.2021 ГУ ДФС у Миколаївській області " Про утримання надмірно виплачених коштів".

3.Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул.Лягіна,6,м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) безпідставно утримані кошти в сумі 145 110 грн.( сто сорок п`ять тисяч сто десять грн.).

4. Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул.Лягіна,6,м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 923,41грн.(вісім тисяч дев`ятсот двадцять три грн. 41 коп.).

5. В решті позову відмовити.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1102,77 грн. (одна тисяча сто дві грн. 77коп.), сплачений квитанціями № 59022407,59022384 від 29.10.2021.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко