Рішення № 104173418, 03.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/23154/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської міської ради (далі - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради, що полягає у несвоєчасному наданні інформації на запит на отримання публічної інформації від 12.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.05.2021 звернувся до Миколаївської міської ради Львівської області із запитом на отримання публічної інформації. Запит було скеровано рекомендованим листом АТ «Укрпошта» №7904907645160 та вручено 14.06.2021. Відповідач надав відповідь від 23.09.2021 №03.12/3704 від 23.09.2021 та запитувану інформацію скерував листом №8160003943743. Позивач вказує, що запитувану інформацію отримав з необґрунтованим пропуском трьох місяців, що є порушенням вимог ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже розпорядник інформації має не лише зареєструвати відповідь, але й вчасно надіслати її на адресу запитувача. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, такою, що не узгоджується із нормами чинними законодавства, змушений був звернутись до суду.

Ухвалою суду від 08.12.2021 залишено без руху позовну заяву.

Ухвалою судді від 21.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач позову не визнав. 28.01.2022 подав відзив на позовну заяву (вх. №7928). Зазначає, що відповідь на запит міська рада надала 21.05.2021 вих.№03-11/1799. Дану відповідь міська рада направила на поштову адресу: АДРЕСА_1 . Відповідач також звертає увагу, що до міської ради надійшов лист від начальника управління моніторингу прав на звернення та інформації Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини №26963.4М-15766.3/21/30.1 від 13.09.2021. На виконання вимог зазначеного листа міська рада надала відповідь начальнику Управління моніторингу прав на звернення та інформацію Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини (копія листа від 24.09.2021 №03.12/3723) та повторну відповідь на запит на публічну інформацію позивачу (вих. №03.12/3704 від 23.09.2021). Відтак, безпідставним є пред`явлення даного позову про бездіяльність міської ради, оскільки відповідь була надана у межах встановлених законом строків.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 12.05.2021 позивач звернувся із запитом на публічну інформацію до Миколаївської міської ради, у якій просив надати інформацію, чи надходила до відповідача вимога №868 від 27.08.2020 щодо приведення у відповідність до норм та вимог ДСТУ 4100:2014 дорожнього знаку по вул. Митрополита Андрея Шептицького у м. Миколаєві Львівської області, а також зазначити дату та номер вхідної кореспонденції такої вимоги. Крім того, позивач просив повідомити, коли Миколаївською міською радою було виконано зазначену вимогу №868 від 27.08.2020 та приведено дорожній знак на вулиці Митрополита А. Шептицького у м. Миколаєві до належного стану відповідно до вимог ДСТУ 4100:2014; зазначити у відповіді дату фактичної заміни дорожнього знаку чи вчинення інших дій для приведення дорожнього знаку чи вчинення інших дій для приведення дорожнього знаку до належного стану.

Миколаївська міська рада листом від 21.05.2021 №3-11/1799 створила відповідь на запит позивача та повідомила, що на адресу Миколаївської міської ради не надходила вимога Управління патрульної поліції у Львівській області №868 від 27.08.2020 щодо приведення у відповідність до норм та вимог ДСТУ 4100:2014 дорожнього знаку по вул. Митрополита Шептицького у м. Миколаєві та на підтвердження надсилання листа надала журнал вихідної кореспонденції (від 21.05.2021 вих.03-12/1799).

Крім того, Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області листом від 23.09.2021 №03.12/3704 повідомила, що міська рада отримала запит на публічну інформацію за вх. №735/03-12 від 14.05.2021 та надала відповідь за вих. №03-11/1799 від 21.05.2021 (на виконання вимог ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту). Вказаний запит позивач скерував поштою до відповідача.

Позивач вважає, що бездіяльність щодо надання відповіді на запитувану інформацію є протиправною, оскільки така суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право на своєчасність отримання інформації, а саме, відповідь на інформаційний запит ним отримано з необґрунтованим пропуском строку в три місяці.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Зазначена норма кореспондується із ст. 34 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ст. 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема, запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

В силу ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

Щодо дотримання відповідачем строку надання відповіді на запит позивача від 12.05.2021 року суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 12.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача засобами поштового зв`язку із запитом на отримання публічної інформації.

Миколаївська міська рада листом від 21.05.2021 №3-11/1799 створила відповідь на запит позивача та повідомила, що на адресу Миколаївської міської ради не надходила вимога Управління патрульної поліції у Львівській області №868 від 27.08.2020 щодо приведення у відповідність до норм та вимог ДСТУ 4100:2014 дорожнього знаку по вул. Митрополита Шептицького у м. Миколаєві, на чого підтвердження надсилання листа надала журнал вихідної кореспонденції (від 21.05.2021 вих.03-12/1799).

Однак, доказів на підтвердження факту направлення (скерування) відповіді позивачу суду Миколаївською міською радою не надано.

Суд зазначає, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» не визначено яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь на інформаційний запит (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).

Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт не лише складання відповіді, а й її надіслання у встановлений законом строк та вручення запитувачу інформації чи повернення без вручення із зазначенням відповідних причин.

Разом з тим, надаючи оцінку наданому Журналу реєстрації вихідної документації Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, копія якого знаходиться в матеріалах справи, як доказу надання відповіді на запит позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10, у разі пересилання відповіді на запит поштою цей обов`язок вважається виконаним у момент здачі документа на пошту; реєстрація відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу згаданого строку. Якщо відповідь на запит здається на пошту разом з іншою кореспонденцією того ж виду та категорії, належним і допустимим доказом відправлення такого запиту є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (п. 66 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270).

Крім того, частиною 2 Правил зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що належним доказом надіслання розпорядником інформації відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Таким чином, на переконання суду, лише сам факт реєстрації відповіді на запит як вихідного документа у системі діловодства розпорядника інформації не є моментом завершення перебігу строку надання відповіді на інформаційний запит, а відтак, такий доказ не може свідчити про надіслання відповіді запитувачу та не підтверджує належне виконання свого обов`язку як розпорядника інформації.

Натомість, будь-яких доказів саме надіслання та/чи вручення відповіді на інформаційний запит позивача (фіскальний чек поштового відділення, повідомлення про вручення поштового відправлення, опис вкладення тощо) матеріали справи не містять. Відтак, доводи відповідача про те, відповідь була відправлена на поштову адресу позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

У постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 128/4752/15-а Верховний Суд висловив правову позицію відповідно до якої належними і допустимими доказами відправлення відповіді на запит є список згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв`язку про його прийняття (пункт 66 Правил № 270), опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що відповідь на запит позивач просив надати на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Щодо доводів позивача про те, що відповідь на запит він отримав з пропуском трьох місяців згідно листа Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 23.09.2021 №03.12/3704, яким повідомлено позивача про те, що міська рада отримала запит на публічну інформацію за вх.№735/03-12 від 14.05.2021 та надала відповідь за вих.№03-11/1799 від 21.05.2021 (на виконання вимог ст.20 Закону не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту), то суд вказує таке.

Справді, у матеріалах справи міститься фіскальний чек від 24.09.2021 про скерування листа (відповіді на запит) позивачу.

Таким чином, датою скерування позивачу вказаного листа є саме 24.09.2021, що свідчить про недотримання відповідачем п`ятиденного строку передбаченого ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для надання відповіді на запит.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, ненадання відповіді на запит на інформацію.

Таким чином, фактично розглянувши запит, відповідач протиправно не надав запитувану інформацію позивачу у встановлений законом строк, тому позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області щодо недотримання встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» п`ятиденного строку надання ОСОБА_1 інформації на його запит від 12.05.2021.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем дотримані не були, що зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів дотримання в повній мірі відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» матеріали справи не містять.

Отже, за наслідком розгляду справи, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, відтак відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області щодо недотримання встановленого Законом України «Про доступ до публічної інформації» п`ятиденного строку надання ОСОБА_1 інформації на його запит від 12.05.2021.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.05.2022.

Суддя Потабенко В.А.