Рішення № 104173342, 03.05.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2022 року справа №380/25733/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Рехліцький Р.Р.

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 22.03.2022 року, просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2015, 2017 роки в кількості 64 доби;

зобов`язати нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2017 роки в кількості 64 діб;

визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно;

зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні не використав 30 діб основної та 4 доби додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік та 30 діб оплачуваної відпустки за 2017 рік. Таким чином, вважає, що грошова компенсація за невикористані відпустки становить 22419 грн. 20 коп. (350, 30 * 64) без урахування податків та зборів. Окрім того, стверджує, що за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення його не нараховувалась та не виплачувалась. Вказує, що його грошове забезпечення протиправно не було проіндексовано у вказаний період.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що позивача звільнено зі служби за власним бажанням з виплатою грошової компенсації за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2018 році в кількості 22 календарних днів основної відпустки та 6 календарних днів додаткової відпустки. Зазначає, що наказ про звільнення, де визначено кількість днів невикористаної відпустки, що є актом індивідуальної дії, позивач окремо не оскаржив. Відтак, оскільки нормами чинного законодавства передбачено виплату компенсації за відпустку, яка не була використана в році звільнення, а не за попередні роки, правові підстави для виплати позивачу компенсації за невикористану ним відпустку за попередні роки відсутні. Вказує, що в редакціях Порядку №1078, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось проведення індексації грошового забезпечення такої категорії осіб як поліцейські. Лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 до п.2 зазначеного Порядку були внесені доповнення про те, що проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським.

Ухвалою суду від 04.01.2022 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2022 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 19.04.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Як вбачається із витягу з наказу Головного управління національної поліції у Львівській області №666 о/с від 24.10.2018 року позивача з 25.10.2018 року звільнено зі служби в поліції за власним бажанням.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 29.09.2021 року, в якому просив серед іншого надати інформацію щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження служби в Національній поліції України (період з листопада 2015 року по жовтень 2018 року) із розбивкою по місяцях та зазначенням року коли індексація грошового забезпечення проводилась; інформацію щодо невикористаних календарних днів основних та додаткових відпусток за 2015-2018 роки проходження служби із зазначенням кількості днів невикористаних відпусток по роках.

Листом №3-71/Аз/17/01-2021 від 25.10.2021 року відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 внесено зміну до п.2 Порядку проведення індексацій грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». Відтак, індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться з листопада 2017 року в межах рекомендованих розмірів грошового забезпечення.

Відповідно до довідки №288 від 12.10.2021 року виданої Головним управлінням Національної поліції у Львівській області позивачу у 2016 році надано відпустку з 18.05 по 22.06.2016 року, в 2017 році надано відпустку з 29.12.2017 року по 04.01.2018 року. Про надання відпустки за 2015 рік інформація відсутня. За 2018 рік нараховано грошову компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час у 2018 році в кількості 22 календарних днів основної відпустки та 6 календарних днів додаткової відпустки.

Як вбачається із архівних відомостей позивача за періоди з листопада 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по грудень 2017 року, які містяться в матеріалах справи, за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Змістом спірних правовідносин є непроведення нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2015, 2017 роки, а також непроведення індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2015, 2017 роки.

Умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №504/96-ВР).

Частиною першою ст.24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про національну поліцію України» від 02.07.2015 року №580VIII, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон №580VIII).

Частиною першою ст.92 Закону №580VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (ч.2 ст.92 Закону №580VIII).

Згідно із ч.1 ст.93 Закону №580VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.

Відповідно до ч.3 ст.93 Закону №580VIII за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів.

Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (ч.4 ст.93 Закону №580VIII).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 було затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, з наступними змінами та доповненнями (далі Порядок №260).

Абзацом сьомим п.8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Абзацом восьмим цієї ж норми передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Зміст наведеної норми вказує на те, що у наказі про звільнення вказується грошова компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Головного управління національної поліції у Львівській області №666 о/с від 24.10.2018 року, яким позивача було звільнено зі служби в поліції, йому було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 25 жовтня 2018 року у кількості 22 календарних днів основної відпустки та 6 календарних днів додаткової відпустки.

Жодної іншої інформації щодо виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку у наказі немає.

При цьому, відповідно до довідки №288 від 12.10.2021 року за 2015 рік позивачу не виплачувалась вказана компенсація, а за 2017 рік він використав 6 днів щорічної основної оплачуваної відпустки.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2015, 2017 роки є підставними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо непроведення індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В усталеній практиці Верховного Суду, а саме: у постановах від 23.10.2019 року у справі №825/1832/17, від 05.02.2020 року у справі №825/565/17, від 30.04.2020 року у справі №140/2006/19, від 10.09.2020 року у справі №200/9297/19-а, від 17.09.2020 року у справі №420/1207/19, від 23.09.2020 року у справі №620/3282/18, сформовано наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

Статтями 1, 2, 4, 5, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року за №1282-XII (надалі Закон №1282-XII), з наступними змінами та доповненнями, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пунктів 1-1, 4, 5, 6, 14 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 року підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначив, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 5 Закону №1282-XII, визначені джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Частиною 6 цієї статті зазначено, що проведення індексації грошових коштів доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загального обов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року №76-У1І1, Кабінету Міністрів України доручено за результатами першого півріччя 2015 року та з урахуванням економічної ситуації затвердити порядок проведення індексації заробітної плати, грошового забезпечення, пенсійних та соціальних виплат.

Згідно пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (пункт 6 доповнено абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року за № 1013, яка застосовується з 01.12.2015 року). До 01.12.2015 року рішення про затвердження особливого порядку індексації не було прийнято.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації працівників, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року за №1078.

Частиною шостою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено джерело коштів на проведення індексації.

Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов`язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів. В свою чергу відповідач не надав доказів того, що у нього гроші на індексацію заробітної плати відсутні.

Оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений статтею 4 Закону №1282-XII строк, тому є необхідність зобов`язати відповідача провести розрахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача.

При цьому суд зазначає, що непроведення та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення втрати частини доходів є обмеженням його Конституційних прав відповідачем, що є незаконним.

В пунктах 23, 26 рішення у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В пунктах 22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сукач проти України» остаточне рішення від 10.06.2011 зазначено, що Суд повторює, що поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають і активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» [ВП], заява N 31443/96, пункт 98, ЕЄНЯ 2002-Х).

Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи, підприємства, організації не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Окрім того, докази того, що індексація позивачу була нарахована відповідачем не подано.

Таким чином, відповідач не позбавлений обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року у встановленому законом порядку.

Щодо посилань відповідача на те, що в редакціях Порядку №1078, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось проведення індексації грошового забезпечення такої категорії осіб як поліцейські. Лише постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року №782 до п.2 зазначеного Порядку були внесені доповнення про те, що проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.01.2021 року у справі №160/35/20 Верховним Судом зроблені наступні висновки: «Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність протиправної бездіяльності, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу у спірний період, оскільки здійснення індексації прямо передбачене Законом № 580-VІII та Законом №1282-ХІІ.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Аналізуючи правові норми Закону №2017-ІІІ та Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для нарахування спірної індексації до 24 жовтня 2017 року, тобто до внесення змін до Порядку №1078, є необґрунтованими, оскільки Законом №580-VIII має вищу юридичну силу ніж Порядок №1078».

З урахуванням вказаних висновків, зроблених Верховним судом, такі посилання судом до уваги не беруться.

Судом не беруться до уваги також інші твердження сторін, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2015, 2017 роки та непроведення індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути на свою користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Окрім того, в матеріалах справи містяться акт виконаних робіт №1 від 28.12.2021 року, з якого вбачається, що вартість правничої допомоги наданої позивачу становить 4000 грн. 00 коп. та квитанція №0.0.2282194669.1 на суму 4000 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить стягувати зі сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2015, 2017 роки.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл.Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015, 2017 роки.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо непроведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл.Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл.Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Я.Мартинюк