Ухвала суду № 104169853, 04.05.2022, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/991/22

Провадження № 1-кс/552/497/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. при секретарі - Шелестіній О.Арозглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» ( далі ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») звернувся в суд з клопотаннями про скасування арешту майна у кримінальному провадженні посилаючись на те, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 10 березня 2022 року накладено арешт на розрахункові рахунки підприємства, що відкриті в АТ «ОТП Банк» . Накладення арешту перешкоджає веденню господарської діяльності, виконання договірних відносин, сплати комунальних платежів, заробітної плати.

У судове засідання представник заявника не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, просить задовольнити заяву.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебуває кримінальне провадження №12021170000000394 від 19 травня 2021 року , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 364-1 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 березня 2022 року клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні задоволено, накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448), що знаходяться на рахунках:

НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 ,

які відкриті в АТ «ОТП БАНК» та зупинено проведення всіх видаткових операцій по ним, окрім операцій щодо розрахунку з державним бюджетом та операцій по надходженню грошових коштів.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається зі змісту ухвали, підставою для накладення арешту з огляду на наявність підстав, передбачених ч.2 ст.170 КПК України послугувало те, що в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Татнєфть АЗС Україна» вживають заходи щодо виведення грошових коштів, зупинення подальшої господарської діяльності товариства.

На час вчинення зазначених дій, директором підприємства був ОСОБА_1 .

Згідно наказу № 209-к від 22 квітня 2022 року ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» ОСОБА_1 припинив виконання обов`язків директора ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» .

Наказом № 210-к тимчасово виконуючим обов`язки директора є ОСОБА_2 .

Згідно акту приймання-передачі тимчасово вилученого майна в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12021170000000394 від 25 квітня 2022 року , слідчим Харченко О.О. передано т.в.о. директора ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» ОСОБА_3 вилучене в ході проведення обшуку за адресою м. Полтава , вул.. Половка,62, у кримінальному провадженні №12021170000000394 від 19 травня 2021 року , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України пальне, а саме бензин марки А-92, дизельне пальне.

Предметом досудового розслідування є також договір поставки № 81/01/21 від 27 січня 2021 року , що укладений між ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» та КП «Миргородводоканал» Миргородської міської ради , строк дії якого закінчився 31 грудня 2021 року.

Згідно до наданої оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 01.01.2021 року - 26.04.2022 року , у період з листопада 2021 року по березень 2022 року на виконання зазначеного договору надійшли кошти в розмірі 1 542 086 грн. 40 коп., а тому є доцільним збереження арешту коштів в цій частині.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (також рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A № 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні накладений вид обмеження є необхідним щодо уникнення негативних наслідків.

На підставі ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Враховуючи вказане , а також беручи до уваги, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя дійшов до висновку , що клопотання підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 8, 24, 131,174, 309, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт грошових коштів , що накладений ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10 березня 2022 року на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (код ЄДРПОУ 38194448) та розміщені на рахунку № НОМЕР_3 ( українська гривня) в АТ «ОТП Банк» , крім грошових коштів в сумі 1 542 086 грн. 40 коп.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ж.В.Кузіна