Ухвала суду № 104168885, 29.04.2022, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 515/306/22

провадження № 2-з/492/20/22

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення позову

29 квітня 2022 року м.Арциз

Суддя Арцизького районного суду Одеської області Гусєва Н.Д.,

розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Уманець Олексія в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибацький причал», ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національного природного парку «Тузловські лимани», про визнання недійсними договору купівлі-продажу, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, акту приймання-передачі майна, скасування рішень державного реєстратора, нотаріуса, припинення права власності, зобов`язання знести самочинне будівництво, -

встановив:

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Уманець Олексій в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації, звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачів, в якій просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 03 листопада 2017 року № 37928468 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 ; визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибацький причал» від 25 жовтня 2020 року; скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Тодорової І.Г. від 06 січня 2021 року № 56084969 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибацький причал»; визнати недійсним договір іпотеки від 22 жовтня 2021 року, серія та номер 2065, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибацький причал» та ОСОБА_3 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н.В. від 22 жовтня 2021 року № 61090035 про державну реєстрацію обтяження; визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 лютого 2022 року серія та номер 165, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибацький причал» та ОСОБА_3 ; скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Борисової Н.В. від 07 лютого 2022 року № 63289650 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 ; припинити право власності ОСОБА_3 відносно комплексу будівель та споруд (причал) загальною площею 114,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 209452551250, номер запису про право власності 46554928), а також зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво вищевказаного комплексу будівель та споруд (причал), посилаючись на те, що вказаний об`єкт нерухомого майна самочинно збудований в порушення вимог містобудівного законодавства та його право власності незаконно зареєстровано за ОСОБА_4 , який в подальшому незаконно здійснив його продаж ОСОБА_2 . Рішенням суду від 14 серпня 2014 року зазначену реєстрацію права власності зазначеного нерухомого майна було скасовано, однак рішенням реєстратора від 03 листопада 2017 року проведено повторну реєстрацію права власності зазначеного нерухомого майна за ОСОБА_2 , яка передала зазначений об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Рибацький причал», який з метою забезпечення виконання договору позики від 21 жовтня 2021 року передав зазначене майно в іпотеку. В подальшому на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 лютого 2022 року в рахунок погашення боргу ТОВ «Рибацький причал» передало зазначене майно у власність ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що вказане вище нерухоме майно збудоване на території прибережної захисної смуги вздовж Чорного моря та Тузлівських лиманів, яка одночасно є територією національного природного парку «Тузловські лимани», щодо яких встановлений особливий правовий режим використання, внаслідок чого право власності на нього незаконно набуте вищевказаними особами, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, акту приймання-передачі, скасування рішень державних реєстраторів та нотаріуса, припинення права власності та знесення самочинного будівництва.

Одночасно зі зверненням до суду з зазначеною позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, а також шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна у вигляді комплексу будівель і споруд (причал) загальною площею 114,4 кв.м. у складі адмінбудівлі літ. «А» площею 63,6 кв.м., будівлі літ. «Б» площею 32 кв.м., будівлі літ. «В» площею 18,8 кв.м., дворові споруди № 1-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 209452551250, номер запису про право власності 3336540), посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, підставою якого стало порушення відповідачами низку вимог законодавства під час набуття права власності на вищевказане нерухоме майно, оскільки зазначене є самочинним будівництвом, яке розташоване на території прибережних захисних смуг Тузлівських озер та Чорного моря, де встановлено заборону на таке будівництво. ОСОБА_3 , який є власником зазначеного нерухомого майна, у випадку відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, здійснення робіт з будівництва будівель та споруд, що в свою чергу зумовить реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та така реєстрація права власності знівелює мету звернення з позовом, який подано з метою належного відновлення порушених прав, потягне за собою необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме тривалого часу та значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем, у зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладання арешту на спірне нерухоме майно істотно ускладнить чи навіть унеможливить виконанню рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши доводи заяви про необхідність забезпечення позову, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню з наступних підстав.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується також: накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову, а також інші вимоги до неї визначені статтею 151 ЦПК України.

Відповідно доп.4,п.6,п.7ч.1ст.151ЦПК України,заява прозабезпечення позовуподається вписьмовій формі,підписується заявникомі повиннамістити: захід забезпеченняпозову,який належитьзастосувати,з обґрунтуваннямйого необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з імперативними приписами ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії, однак заявником, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, не зазначено кому їз відповідачів належить майно, оскільки згідно позовної заяви до участі у справі позивачем залучено 4 відповідача, а також не зазначено у кого із відповідачів знаходиться майно чи в інших осіб.

Також, заявником не зазначено обставин та не додано до заяви належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може імовірно утруднити виконання рішення суду.

Крім того, у заяві про забезпечення позову заявником не зазначена вартість майна на яке просить заявник накласти арешт.

Також, заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що не звільняє заявника від обов`язку зазначити в заяві про забезпечення позову конкретну пропозицію/захід зустрічного забезпечення, який може бути застосований судом.

Відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову позбавляє суддю можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арештуна вищевказанемайно,а такожзаборони органам,які здійснюютьреєстрацію речовихправ нанерухоме майно,проводити будь-якіреєстраційні діїщодо зазначенихвище об`єктівнерухомого майна може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Посилання заявника на невжиття заходів забезпечення позову знівелює мету звернення з позовом, який подано з метою належного відновлення порушених прав, потягне за собою необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме тривалого часу та значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем, є хибним, оскільки зазначене ніяким чином не пов`язане виконанням рішення суду у майбутньому у разі задоволення позову.

Відповідно доположень ч.3,ч.4ст.56ЦПК України,у визначенихзаконом випадкахдо судуз заявоюзвертається прокурор в інтересах держави, в заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Статтею 13 Закону України «Про прокуратуру» передбачені повноваження керівника прокуратури.

Заява про забезпечення позову підписана Керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури Олексієм Уманець, однак, до заяви не доданий документ в підтвердження його повноважень на здійснення керівництва вказаною прокуратурою, а також не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом, а також підстави для звернення до суду прокурора з заявою про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику.

Враховуючи відсутність вищевказаних відомостей у заяві про забезпечення позову, на підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України, приходжу до висновку про повернення заявнику заяви про забезпечення позову.

Вважаю за необхідне роз`яснити заявнику, що він не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Керуючись ст. ст. 151-153, 185, 258-260 ЦПК України, -

постановив:

Заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову повернути заявнику.

Роз`яснити, що заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Копію ухвали суду направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.