Рішення № 104167034, 28.04.2022, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2022 Справа № 917/81/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №917/81/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське", с.Корсунівка, Лохвицький район, Полтавська область, 37262; код ЄДРПОУ 39362342

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод", вул. Індустріальна, буд. 2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 00446813

про стягнення 131 661,66 грн

За участю представників:

від позивача - Бонтлаб В.В., довіреність від 04.01.2022, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3280 від 18.03.2019 (у режимі відеоконференції)

від відповідача - відсутні

В судовому засіданні 28.04.2022 суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом п"яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" (далі по тексту - ТОВ "Корсунівське", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (далі - ТОВ "Лубенський молочний завод", відповідач) про стягнення 131 661,66 грн, з яких 43 986,83грн - 3% річних, 87 674,83грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 3 268 394,68грн заборгованості, 22 512,00грн 3% річних, 122 344,33грн інфляційних витрат, а також сплачений судовий збір в сумі 51 198,78 грн. Зазначене рішення суду було виконано відповідачем лише 28.12.2021. Оскільки відповідач у період з 05.06.2021 по 28.12.2021 користувався коштами позивача, у тому числі і присудженими до стягнення на його користь згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21, то позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому інфляційну складову боргу в сумі 87 674,83 грн. та 3 % річних в сумі 43 986,83 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.01.2022 зазначену позовну заяву ТОВ "Корсунівське" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/81/22. Також, зазначеною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (без виклику сторін); призначено судове засідання у справі на 01.03.2022; задоволено клопотання ТОВ "Корсунівське" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Сторони у справі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 31.01.2022 (а.с. 40,41).

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

01.03.2022 судове засідання не відбулося, у зв"язку з тим, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наказом Господарського суду Полтавської області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Полтавської області в умовах воєнного стану" від 28.02.2022 № 10-од, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Зокрема, з 28.02.2022 до 04.03.2022 судові засідання знято з розгляду, про що 28.02.2022 на сайті Господарського суду Полтавської області розміщене оголошення.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.04.2022 визначено нові дата та час проведення судового засідання у справі № 917/81/22 - 24.04.2022. Також зазначеною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Сторони у справі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи позивач, що підтверджується відміткою на звороті у лівому нижньому куті ухвали суду від 18.04.2022, де проставлено відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника , яким вона здійснена.

У судовому засіданні 28.04.2022 взяв участь представник позивача (в режимі відеоконференції з застосуванням власних технічних засобів).

Відповідач явку свого представника у засідання не забезпечив ( згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" ухвала суду від 18.04.2022 з повідомленням про час, дату та місце проведення судового засідання отримана відповідачем 27.04.2022). При цьому суд зауважує, що згідно ухвали суду від 18.04.2022 явка в судове засідання уповноваженого представника відповідача обов"язковою не визнавлась.

Представник позивача у засіданні виклав зміст позовних вимог та наполягає на їх задоволенні.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив слідуюче.

Позивач вказує, що на виконання попереднього досягнутих усних домовленостей та у зв`язку із виробничою господарською необхідністю ТОВ "Корсунівське" (позивач) упродовж січня - березня 2020 передано ТОВ "Лубенський молочний завод" (відповідач) товар/продукцію (молоко) на загальну суму 4 788 394,68грн на підставі видаткових накладних.

При цьому, позивач наголошує, що між позивачем та відповідачем відбулося укладання договору купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Позивач стверджує, що відповідач, у порушення норм чинного законодавства України, своєчасно та в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за поставлений товар. Так, ТОВ "Лубенський молочний завод" до 12.03.2021 в рахунок оплати за отриманий товар перерахувало на користь ТОВ "Корсунівське" кошти у сумі 510 000,00 грн., що підтверджується, зокрема такими платіжними документами як: меморіальний ордер №1797 від 19.02.2021 на суму 40 000,00 грн.; меморіальний ордер №617 від 02.03.2021 на суму 100 000,00 грн.; меморіальний ордер №626 від 03.03.2021 на суму 100 000,00 грн.; меморіальний ордер №880 від 04.03.2021 на суму 50 000,00 грн.; меморіальний ордер №647 від 04.03.2021 на суму 50 000,00 грн.; меморіальний ордер №704 від 10.03.2021 на суму 100 000,00 грн.; меморіальний ордер №722 від 11.03.2021 на суму 70 000,00 грн.

В подальшому ТОВ "Лубенський молочний завод" перераховувало ТОВ "Корсунівське" в рахунок оплати за отриманий товар грошові кошти на суму 1 010 000,00 грн, що підтверджується, зокрема, банківською випискою про рух коштів (надходження коштів позивачу від відповідача) за період з 15.03.2021 по 25.05.2021.

У зв"язку з неповною оплатою відповідачем поставленого ТОВ "Корсунівське" товару останнє звернулось за захистом своїх порушених прав до суду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21 позов ТОВ "Корсунівське" до ТОВ "Лубенський молочний завод" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Лубенський молочний завод" (Адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вул. Індустріальна, будинок 2, ідентифікаційний код: 00446813) на користь ТОВ "Корсунівське" (Адреса: 37262, Полтавська область, Лохвицький район, село Корсунівка, ідентифікаційний код: 39362342) 3 268 394,68грн заборгованості, 22 512,00грн 3% річних, 122 344,33грн інфляційних витрат, а також судовий збір в сумі 51 198,78 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 12-16).

На примусове виконання зазначеного рішення Господарським судом Полтавської області 30.09.2021 видано відповідний наказ (а.с. 20).

Загальна сума грошових коштів, присуджених з відповідача на користь позивача, згідно зазначеного рішення суду, склала - 3 464 449,79грн.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21 не переглядалось в апеляційному та касаційному порядках та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21 є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в рамках даної справи позивач посилається на те, що у період із 18.10.2021 по 06.12.2021 ТОВ "Лубенський молочний завод" частково перерахувало ТОВ "Корсунівське" в якості добровільного виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 по справі №917/940/21 грошові кошті у загальному розмірі 3 268 394,00грн, що підтверджується довідкою AT "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" про рух коштів по рахунку позивача (а.с. 21). Відповідно до вказаної довідки Банку оплати проводились наступним чином: 18.10.2021 - 15 000,00грн, 18.10.2021 - 35 000,00грн, 19.10.2021 - 100 000,00грн, 19.10.2021 - 100 000,00грн, 19.10.2021- 200 000,00грн, 25.10.2021 - 100 000,00грн, 25.10.2021 - 100 000,00грн, 26.10.2021 - 250 000,00грн, 01.11.2021 - 250 000,00грн, 02.11.2021 - 200 000,00грн, 08.11.2021 - 250 000,00грн, 09.11.2021 - 200 000,00грн, 15.11.2021 - 22 000,00грн, 15.11.2021 - 67 000,00грн, 15.11.2021 - 111 000,00грн, 17.11.2021 - 17 000,00грн, 17.11.2021 - 30 000,00грн, 17.11.2021 - 50 000,00грн, 17.11.2021- 50 000,00грн, 17.11.2021 - 53 000,00грн, 18.11.2021- 50 000,00грн, 22.11.2021 - 22 000,00грн, 22.11.2021 - 25 000,00грн, 22.11.2021 - 50 000,00грн, 23.11.2021 - 27 000,00грн, 23.11.2021- 52 000,00грн, 23.11.2021- 80 000,00грн, 23.11.2021 - 194 000,00грн, 29.11.2021 - 300 000,00грн, 01.12.2021 - 60 000,00грн, 01.12.2021 - 80 000,00грн, 02.12.2021 - 60 000,00грн, 06.12.2021 - 68 394,00грн.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. від 24.12.2021 ВП № 68002308 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 30.09.2021, виданого на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21, про стягнення з ТОВ "Лубенський молочний завод" на користь ТОВ "Корсунівське" 196 055,79грн (а.с. 22).

28.12.2021 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусово виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 30.09.2021 у справі № 917/940/21 у зв"язку з повним виконанням (а.с. 23).

Таким чином, рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21було виконано ТОВ "Лубенський молочний завод" лише 28.12.2021.

Оскільки відповідач у період з 05.06.2021 по 28.12.2021 користувався коштами позивача, у тому числі і присудженими до стягнення на його користь згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21, позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 43 986,83 грн за період з 05.06.2021 по 27.12.2021 та інфляційних втрат в сумі 87 674,83 грн за період з червня 2021 по грудень 2021.

При цьому , судом встановлено, що заявлені у даному позові вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих до прийняття Господарським судом Полтавської області рішення у справі № 917/940/21, стосуються іншого, наступного періоду, ніж у справі № 917/940/21 та не були предметом її розгляду.

При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За умовами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо/передачі/отримання товару та його часткової оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до правової позиції, що викладена в п.41 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч.1 ст.692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту ч.2 ст.530 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Разом з тим, ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання попереднього досягнутих усних домовленостей та у зв`язку із виробничою господарською необхідністю ТОВ "Корсунівське" (позивач) упродовж січня - березня 2020 передано ТОВ "Лубенський молочний завод" товар/продукцію (молоко) на загальну суму 4 788 394,68грн на підставі видаткових накладних, а саме: №1 від 01.01.2021 р. на суму 52 834,13 грн.; №2 від 02.01.2021 р. на суму 53 392,75 грн.; №3 від 03.01.2021 р. на суму 77 436,77 грн.; №4 від 04.01.2021 р. на суму 52 834,13 грн.; №5 від 05.01.2021 р. на суму 71 888,06 грн.; №6 від 06.01.2021 р. на суму 53 268,00 грн.; №7 від 07.01.2021 р. на суму 71 508,29 грн.; №8 від 08.01.2021 р. на суму 52 041,46 грн.; №9 від 09.01.2021 р. на суму 72 246,86 грн.; №10 від 10.01.2021 р. на суму 52 432,27 грн.; №12 від 11.01.2021 р. на суму 75 302,74 грн.; №13 від 12.01.2021 р. на суму 50 024,45 грн.; №14 від 13.01.2021 р. на суму 77 304,29 грн.; №15 від 14.01.2021 р. на суму 49 762,80 грн.; №16 від 15.01.2021 р. на суму 79 076,21 грн.; №17 від 16.01.2021 р. на суму 50 024,45 грн.; №18 від 17.01.2021 р. на суму 80 688,05 грн.; №19 від 18.01.2021 р. на суму 49 498,94 грн.; №20 від 19.01.2021 р. на суму 79 259,47 грн.; №21 від 20.01.2021 р. на суму 52 834,13 грн.; №22 від 21.01.2021 р. на суму 74 875,49 грн.; №23 від 22.01.2021 р. на суму 48 913,82 грн.; №24 від 23.01.2021 р. на суму 81 047,95 грн.; №25 від 24.01.2021 р. на суму 52 834,13 грн.; №26 від 25.01.2021 р. на суму 79 658,02 грн.; №28 від 26.01.2021 р. на суму 46 443,07 грн.; №29 від 27.01.2021 р. на суму 85 165,87 грн.; №30 від 28.01.2021 р. на суму 46 689,26 грн.; №31 від 29.01.2021 р. на суму 86 432,16 грн.; № 32 від 30.01.2021 р. на суму 48 476,64 грн.; №33 від 31.01.2021 р. на суму 89 256,19 грн.; №37 від 01.02.2021 р. на суму 48 913,82 грн.; №38 від 02.02.2021 р. на суму 52 834,13 грн.; №39 від 03.02.2021 р. на суму 97 702,90 грн.; №40 від 04.02.2021 р. на суму 53 113,44 грн.; №41 від 05.02.2021 р. на суму 85 587,60 грн.; №42 від 06.02.2021 р. на суму 53 392,75 грн.; №43 від 07.02.2021 р. на суму 84 057,46 грн.; №44 від 08.02.2021 р. на суму 53 113,44 грн.; №45 від 09.02.2021 р. на суму 78 049,49 грн.; 46 від 10.02.2021 р. на суму 65 712,29 грн.; №52 від 11.02.2021 р. на суму 83 541,89 грн.; №53 від 12.02.2021 р. на суму 49 760,59 грн.; №54 від 13.02.2021 р. на суму 92 176,27 грн.; №55 від 14.02.2021 р. на суму 52 990,90 грн.; №56 від 15.02.2021 р. на суму 89 674,61 грн.; №58 від 16.02.2021 р. на суму 52 710,48 грн.; №59 від 17.02.2021 р. на суму 91 022,59 грн.; №60 від 18.02.2021 р. на суму 65 366,74 грн.; №61 від 19.02.2021 р. на суму 81 028,08 грн.; №62 від 20.02.2021 р. на суму 65 712,29 грн.; №65 від 21.02.2021 р. на суму 82 086,82 грн.; №66 від 22.02.2021 р. на суму 65 366,74 грн.; №67 від 23.02.2021 р. на суму 85 086,38 грн.; №68 від 24.02.2021 р. на суму 65 712,29 грн.; №69 від 25.02.2021 р. на суму 83 560,66 грн.; №70 від 26.02.2021 р. на суму 65 712,29 грн.; №71 від 27.02.2021 р. на суму 84 926,30 грн.; №75 від 28.02.2021 р. на суму 65 712,29 грн.; №77 від 01.03.2021 р. на суму 80 010,85 грн.; №78 від 02.03.2021 р. на суму 61 770,12 грн.; №79 від 03.03.2021 р. на суму 82 950,64 грн.; №80 від 04.03.2021 р. на суму 62 098,40 грн.; №81 від 05.03.2021 р. на суму 83 293,60 грн.; №83 від 06.03.2021 р. на суму 62 426,67 грн.; №84 від 07.03.2021 р. на суму 82 404,22 грн.; №85 від 08.03.2021 р. на суму 62 098,40 грн.; №86 від 09.03.2021 р. на суму 78 661,05 грн.; №87 від 10.03.2021 р. на суму 63 083,22 грн.; №88 від 11.03.2021 р. на суму 81 521,13 грн.

ТОВ "Лубенський молочний завод" у порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за поставлений товар, що стало підставою для звернення ТОВ "Корсунівське" за захистом своїх прав до суду.

Судом прийнято до уваги, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21 позов ТОВ "Корсунівське" до ТОВ "Лубенський молочний завод" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Лубенський молочний завод" (Адреса: 37500, Полтавська область, місто Лубни, вул. Індустріальна, будинок 2, ідентифікаційний код: 00446813) на користь ТОВ "Корсунівське" (Адреса: 37262, Полтавська область, Лохвицький район, село Корсунівка, ідентифікаційний код: 39362342) 3 268 394,68грн заборгованості, 22 512,00грн 3% річних за період з 13.03.2021 по 04.06.2021, 122 344,33грн інфляційних витрат за період з березня 2021 по травень 2021, а також сплачений судовий збір в сумі 51 198,78 грн. В іншій частині позову відмовлено.

При вирішенні зазначеної справи судом досліджено правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, встановлено факт поставки ТОВ "Корсунівське" товару ТОВ "Лубенський молочний завод" за видатковими накладними, досліджено обсяг виконання ТОВ "Лубенський молочний завод" зобов"язань щодо проведення розрахунку за отриманий товар, визначено розмір заборгованості та застосовано до ТОВ "Лубенський молочний завод" відповідальність за порушення грошового зобов`язання відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Як вже зазначалося судом, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21 є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

За неналежне виконання умов договору позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 43 986,83грн за період з 05.06.2021 по 27.12.2021 та інфляційні втрати в сумі 87 674,83грн за період з червня 2021 по грудень 2021.

При цьому, судом встановлено, що заявлені у даному позові вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних , нарахованих до прийняття Господарським судом Полтавської області рішення у справі № 917/940/21 (до 07.09.2021), стосуються іншого, наступного періоду, ніж у справі № 917/940/21 та не були предметом її розгляду.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Факт прострочення відповідачем сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар встановлено рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2021 у справі № 917/940/21.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення з 05.06.2021 та до дати прийняття вищезазначеного судового рішення.

Також судом враховано, що у відповідача виникло грошове господарське зобов`язання, яке було встановлене судовим рішенням та яке боржником - ТОВ "Лубенський молочний завод" виконане невчасно та у примусовому порядку.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, що виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

При цьому із системного аналізу положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні (вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов`язання (судового рішення).

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих на суму основного зобов`язання, є такими, що заявлені правомірно.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних (з урахуванням здійснених відповідачем проплат) та встановив позивачем допущено неточності у розрахунку. Зокрема, 26.10.2021 відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості згідно рішення суду грошові кошти в сумі 250 000,00грн, проте позивачем в розрахунку врахована проплата лише в сумі 50 000,00,00грн (період нарахування 26.10.2021 - 31.10.2021). Крім цього, при здійснені нарахування за період з 29.11.2021 по 31.11.2021 позивачем не враховано, що листопад місяць має 30 календарних днів, а не 31.

Згідно здійсненого судом перерахунку 3% річних загальна сума нарахування має становити 44 153,90грн, що перевищує розмір 3% річних, заявлений позивачем до стягнення з відповідача (43 986,83грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму 3% річних більшу аніж заявлено позивачем у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 43 986,83грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат судом встановлено його правильність та відповідність вимогам та чинного законодавства України.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 43 986,83 грн 3% річних та 87 674,83 грн інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в повному обсязі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенський молочний завод" (вул. Індустріальна, буд. 2, м. Лубни, Полтавська область, 37500; код ЄДРПОУ 00446813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунівське" (с. Корсунівка, Лохвицький район, Полтавська область, 37262; код ЄДРПОУ 39362342) 43 986,83 грн 3% річних за період з 05.06.2021 по 27.12.2021, 87 674,83 грн інфляційних втрат за період з червеня по грудень 2021, а також 2 481,00грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 03.05.2022

Суддя О.О. Ореховська