Рішення № 104155469, 28.04.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2466/21

пр.№ 2/464/13/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.04.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Мерза Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач АТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.06.2017 року у розмірі 422538,18 грн. та судові витрати у розмірі 6338,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 22.06.2017 року, та підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, однак у порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконав, внаслідок чого станом на 21.02.2021 утворилася заборгованість у розмірі 422538,18 грн, яка складається з: 354133,28 грн. - заборгованість за кредитом; 68404,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Ухвалою судді Сихівського районного суду м.Львова від 26.04.2021 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання у якому просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі, просить вимоги такого задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

28 квітня 2022 року відповідач в черговий раз в судове засідання не з`явився і в черговий раз 27 квітня 2022 року подав до суду заяву про відкладення розгляду справи: з посиланням на запровадження військового стану в Україні і не можливістю прибуття в судове засідання.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну зпаяву.

З приводу вищезгаданої заяви відповідача про відкладення розгляду справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 42 ЦПК України встановлено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Як вбачається зі змісту частини 3 статті 2 ЦПК України, неприпустимість зловживання процесуальними правами відноситься до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Статтею 44 ЦПК України встановлено, що:

-учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальним правами не допускається (частина 1);

-залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (частина 4).

А Цивільним кодексом України встановлено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13) і порушення цього положення може бути правовою підставою для відмови у захисті цивільного права та інтересу особи (частина 3 статті 16).

Як вбачається з вищенаведеного, цивільним та цивільно-процесуальним законодавством встановлено, що особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Дана справа перебуває в провадженні суду з квітня 2021 року, тобто - вже понад рік.

За цей час відповідач жодного разу в судове засідання не з`явився.

В матеріалах справи наявні 5 заяв та клопотань відповідача про відкладення розгляду даної справи.

За вищенаведених обставин суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у ній даних та доказів.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні здійснено огляд веб-сайту АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачем на підставі анкети-заяви № б/н від 22.06.2017, яку останній підписав, у АТ КБ «Приватбанк» були фактично отримані грошові кошти в кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно з наданим банком розрахунком, станом на 21.02.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 422538,18 грн, яка складається з: 354133,28 грн. - заборгованість за кредитом; 68404,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 22 червня 2017 року процентна ставка не зазначена.

Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.

Разом з тим, в анкеті-заяві, доданій до позовної заяви, містяться лише анкетні дані відповідача та волевиявлення останнього на отримання кредитної картки.

Відповідно до Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк у разі прийняття позитивного рішення випускає клієнту картку на підставі Заяви.

З копії анкети-заяви неможливо встановити, яке саме рішення було прийнято банком та тип банківської картки, яку отримав відповідач, а, отже, і відсоткову ставку за користування кредитом, яка безпосередньо залежить від типу банківської картки.

Крім того, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приват Банком», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц встановила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться у матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

При цьому, наданий суду паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції.

Так, в матеріалах справи відсутня інформація щодо конкретного виду кредитної картки, яку отримав відповідач, у той час як паспорт кредиту місить інформацію щодо карток Platinum, MC World BlackEdition, MC WorldElite, Visa Infinite.

Окрім цього, зі змісту даного Паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 30.11.2018, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за чотирма кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 68404,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Разом з тим, судом встановлено та доведено зібраними по справі доказами, що відповідач порушив взяті на себе, згідно умов договору від 22.06.2017 зобов`язання, а саме: не повертає позивачу отриману суму кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість за кредитом складає 354133,28 грн.

А тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та відповідно з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за договором № б/н від 22.06.2017 у розмірі 354133,28 грн.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 6338,07 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 5311,94 грн. (83,81 % від 6338,07 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №б/н від 22.06.2017, яка складається із заборгованості за кредитом 354133,28 грн., а також судові витрати в розмірі 5311,94 грн., а всього 359445(триста п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 22(двадцять дві) коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариствокомерційний банк«ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 28 квітня 2022 року.

Головуючий Борачок М.В.