Ухвала суду № 104152607, 02.05.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14268/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Луцака В.Я..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» - адвоката Джуган Наталії Богданівни про забезпечення позову у цивільній справі №308/14268/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хозяйка», в інтересах якого діє адвокат Джуган Наталія Богданівна, звернулося до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача спричинену шкоду в розмірі 280000 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.02.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

29 квітня 2022 року на адресу суду від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» - адвоката Джуган Наталії Богданівни надійшло клопотання про забезпечення позову, в якому просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту з забороною відчуження квартири АДРЕСА_1 , а також інше майно, що належить ОСОБА_1 .

Заява (клопотання) про забезпечення позову обґрунтована тим, що позовна заява обґрунтовується зловживанням правами ОСОБА_1 ,що призвелодо спричиненняреальних збитківТОВ «Хозяйка»в сумі280000грн.,оскільки,достеменно знаючи,що спірміж тимиж сторонами,про тойже предметрозглянутий ірішення посправі набралозаконної сили,знову звертаєтьсядо судуз аналогічнимпозовом,виключно дляпозбавлення праваТОВ «Хозяйка»реалізувати правона приватизаціюорендарем орендованогоз 2003року нежилогоприміщення площею18,8кв.м.в АДРЕСА_2 .Зазначено,що вданому випадку,враховуючи поведінку ОСОБА_1 ,яка свідомозловживає своїмиправами нашкоду ТОВ«Хозяйка»,після отриманняпозовної заявипо данійсправі можевідчужити належнуїй квартиру АДРЕСА_1 ,що зробитьнеможливим виконаннярішення судупо данійсправі.Тобто відповідачу ОСОБА_2 було достеменновідомо пронаявність даногорішення апеляційноїінстанції,відомо,що приватизацієюТОВ «Хазяйка»орендованого неюз 2003року підвальногоприміщення жоднимчином небудуть порушеніправа позивача,оскільки встановленийфакт,що данеприміщення неє допоміжнимприміщенням будинку,однак,враховуючи,що розглядпитання пройого приватизаціюшляхом викупубуло винесенона розглядУжгородської міськоїради на03.08.2021,зловживає правом,що спричиняєзбитки ТОВ«Хозяйка»,оскільки місячнийрозмір орендноїплати становить70000грн.,тобто єявним використаннямправа назло. Вказує, що зловживання правами ОСОБА_1 описано вУхвалі Ужгородськогоміськрайонного судувід 14.09.2021по справі№ 308/9575/21. Окрім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку в Україні для переїду на постійне місце проживання в Угорщині. Тобто, ОСОБА_1 в будь-який момент здійснить відчуження власного майна і залишить назавжди Україну, що значно утруднить або навіть зробить неможливим виконання рішення по даній справі.

У відповідності до положень частини 1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 3 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.150ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Статтею 12 ЦПК України передбачено принцип змагальності сторін, згідно якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 та 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Згідно з положенням ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу (public, generalinterest), який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на його користь спричинену шкоду в розмірі 280000 грн., яка була завдана вжитими заходами забезпечення позову.

Визначена позивачем ціна позову становить 280000,00 гривень.

До заяви представником позивача долучено копію заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, датована 20 липня 2020 року.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2021 року у справі №308/9575/21 вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі №308/9575/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» про визнання недійсним правочину. Накладено арешт на підвальне приміщення площею 18,8 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонено розпоряджатись вказаним приміщенням.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 серпня 2021 року у справі №308/9575/21 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 26.07.2021 у справі №308/9575/21, шляхом накладення арешту на підвальне приміщення площею 18, 8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та забороною розпоряджатися вказаним приміщенням.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 вересня 2021 року у справі №308/9575/21 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» про визнання недійсною та скасування (розірвання) додаткової угоди від 14.04.2021 про укладення договору оренди нежитлового приміщення №599/0 від 01.09.2003 у новій редакції договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна.

Представником позивача до заяви (клопотання) про забезпечення позову долучено копію договору купівлі продажу від 06 вересня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Д.Д., згідно якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 передали у власність (продали), а ОСОБА_1 прийняла у власність (купила) квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно копії долученого витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №8519928 від 03.10.2005 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

У заяві (клопотанні) про забезпечення позову позивач посилається на те, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку в Україні для переїду на постійне місце проживання в Угорщині, ОСОБА_1 в будь-який момент здійснить відчуження власного майна і залишить назавжди Україну, що значно утруднить або навіть зробить неможливим виконання рішення по даній справі. Разом із тим, будь-яких доказів того, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду чи щодо наявності у відповідача наміру відчужити вказане майно або передати його іншій особі, заявником при поданні заяви (клопотання) про забезпечення позову надано не було. При цьому, із наявних в матеріалах справи відомостей відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУДМС України в Закарпатській області від 02.12.2021 за вих.№3.8/12032, ОСОБА_1 значиться знята з реєстраційного обліку 05.03.2014 р. в Угорщину (а.с.72). Таким чином відповідач ОСОБА_1 , ще задовго до подачі даного позову до суду знята з реєстраційного обліку в Україні, тому на переконання суду вказана обставина не свідчить про можливе істотне ускладнення виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Зокрема, про такі обставини в даній справі могли би свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є підставою для задоволення відповідної заяви.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року, справа б/н, провадження № 61-16635ав20.

Таким чином, заявником не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, що може мати наслідком невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім цього позивачем не доведено співмірності вказаного заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (ціна позову у даній справі становить 280000,00 грн.), не надано доказів щодо вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Представник позивача просить накласти арешт на інше майно, що належить ОСОБА_1 разом із тим, до заяви про забезпечення позову не було долучено доказів того, що ОСОБА_1 на праві власності належить інше майно, як рухоме, так і нерухоме. Крім цього, суд звертає увагу, що на підтвердження права власності на квартиру АДРЕСА_1 , долучено документи, які датовані 2005 роком, разом з тим, актуальної інформації щодо права власності на вказане нерухоме майно на час подання заяви (клопотання) про забезпечення позову не надано.

Враховуючи наведене та те, що викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист прав позивача, а також, що відповідні заходи є співмірними із позовними вимогами, які заявив позивач, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-150, 153,Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» - адвоката Джуган Наталії Богданівни про забезпечення позову у цивільній справі №308/14268/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяйка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородськогоміськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило