Ухвала суду № 104147121, 27.04.2022, Вишгородський районний суд Київської області

"27" квітня 2022 р. Справа № 363/931/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Сергієнко А.О.,

прокурора Штогуна М.С.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника Герасимова І.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Вишгороді з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні

№ 62021100020000473, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 5 грудня 2021 року за частиною четвертою статті 286-1 КК України, клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури Штогуна М.С. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Умань, Черкаської обл., українець, громадянин України, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, має вищу освіту, на момент вчинення кримінального правопорушення працював на посаді начальника сектору ювенальної превенції відділу превенції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області на стадії підготовчого провадження перебуває вказаний обвинувальний акт.

У підготовчому судовому засіданні 27 квітня 2022 року прокурор звернувся до суду з письмовим клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, зазначаючи про наявність у діях ОСОБА_3 усіх ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 286-1 КК України, що є підставою кримінальної відповідальності за вчинене суспільно небезпечне діяння, а також враховуючи невідворотність покарання в межах санкції вказаної статті, якою передбачається позбавлення волі на строк до 12 років. Сторона обвинувачення вбачає ризики щодо належної поведінки підозрюваного в частині виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

У клопотанні зазначено, що під час досудового слідства, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України. Значна суворість санкції статті, якою передбачено покарання за вчинення кримінального правопорушення, а також наявність вагомих доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні цілком ймовірно спонукатимуть останнього до спроб ухилитися від слідства та суду з метою уникнення відповідальності, що вказує на наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

У кримінальному провадженні допитано ряд свідків, які підтверджують факт перебування саме підозрюваного в момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом його автомобіля, а також факт вживання останнім алкоголю перед цим. Розуміючи важливість показів зазначених свідків для слідства, один із яких є його знайомим та перебував разом з ним автомобілі в момент ДТП, підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме можливість незаконно впливати на них з метою зміни їх показань та перешкоджання об`єктивного встановленню всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

Прокурор зауважує, що на момент вчинення інкримінованого йому злочину ОСОБА_3 був працівником правоохоронного органу - начальником відділу ювенальної превенції Вишгородського РУП, тобто повинен бути взірцем бездоганної поведінки та сприяти неухильному дотриманню іншими особами норм діючого законодавства. При цьому, він сідаючи за кермо автомобіля в стані алкогольного сп`яніння сам свідомо ставить під загрозу життя і здоров`я інших учасників дорожнього руху та нехтує ними. Така, поведінка підозрюваного досить чітко і зрозуміло характеризує його як безвідповідальну особу, що безумовно не може бути залишено поза увагою під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

З огляду на викладене, наявні реальні підстави вважати, що ОСОБА_3 можуть бути вчиненні дії, визначені пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 177 КПК України, що, у свою чергу, дає підстави для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На даний час досудове розслідування завершено та обвинувальний акт скеровано до Вишгородського районного суду Київської області та, оскільки 1 травня 2022 року закінчується строк дії запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_3 , прокурор просить про його продовження. При цьому, як вважає прокурор, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки, з огляду на те, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник вказав, що сторона обвинувачення не довела існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, у клопотанні відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Захисник також зазначив, що усі експертизи у кримінальному провадженні проведені, свідки допитані, а тяжкість вчиненого злочину, не є єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою. Вважає, що з урахуванням наданих ним суду матеріалів, які характеризують особу його підзахисного, наявності у нього соціальних зв`язків, суд може застосувати інший, більш м`який запобіжний захід, зокрема у виді цілодобово домашнього арешту.

Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 62021100020000473, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу та матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило загибель ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а потерпілому ОСОБА_2 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 286-1 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином і за його вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.

На стадії досудового розслідування слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва 7 грудня 2021 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 2 лютого 2022 року, який ухвалою цього самого суду від 28 січня 2022 року продовжено до 4 березня 2022 року.

23 лютого 2022 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов для розгляду обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 3 березня 2022 року обрано обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, тобто до 1 травня 2022 року, включно, без визначення розміру застави. При цьому, обираючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою судом було враховано зміст та обсяг пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення, конкретні обставини злочину, який йому інкриміновано, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у якому він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статтею 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також судом враховано військову агресію проти України, яка суттєво обмежує можливість виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Оскільки дія попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу закінчується

1 травня 2022 року, обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 перебуває у суді на стадії підготовчого провадження, а ризики, заявлені прокурором та зазначені в ухвалі суду від

3 березня 2022 року, не зменшилися, у частині необхідності забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, відповідно до статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Частиною першою статті 183 цього ж Кодексу передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги статті 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26 січня 2001 року).

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12 березня 2013 року у справі «Волосюк проти України»).

Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (пункт 79 рішення ЄСПЛ від 10лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Враховуючи суспільний резонанс справи, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватими, суд вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений може вживати заходів для переховування від суду, ухилення від явки до суду, впливу на свідків та потерпілих, які не допитані безпосередньо під час судового розгляду справи, ускладнення завершення судового розгляду. Ці обставини у сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 177 КПК України.

Оцінюючи усі обставини наявні у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 у їх сукупності, суд враховує воєнний стан на території України, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, пункт 3 частини першої статті 138 КПК України, відповідно до якого непереборною силою є епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини, пункт 8 рекомендації Ради суддів України від 2 березня

2022 року відповідно до якого у розумінні статті 177 КПК України новими ризиками, які виправдовують тримання особи під вартою, безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Враховуючи наявні ризики, які на цій стадії судового розгляду (підготовче провадження) не перестали існувати та не зменшилися, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Посилання захисника, що сторона обвинувачення не надала доказів на підтвердження існування ризиків передбачених статтею 177 КПК України, суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують та обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків і потерпілих у цьому кримінальному провадженні, продовжувати протиправні діяння чим перешкоджатиме кримінальному провадженню, шляхом переховування від органів слідства та суду.

Прохання захисника призначити його підзахисному більш м`який запобіжний захід, а саме в вигляді цілодобового домашнього арешту, не є можливим, оскільки у наданих ним суду матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, зазначено, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому у анкетних відомостях в обвинувальному акті та зі слів обвинуваченого, він проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , що суперечить вимогам Інструкціїпро порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 654 від 13 липня 2016 року.

Стороною захисту не було надано суду доказів, які б підтвердили наявність належних гарантій явки до суду, що могли би бути підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу. Відомості, які би свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, в матеріалах провадження відсутні. Будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та захисником не доведено.

Таким чином, беручи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, непереборну силу, яка полягає у введенні на території України військового стану, суд дійшов висновку про відсутність на даний час підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який запобіжний захід, у тому числі й на цілодобовий домашній арешт.

З урахуванням того, що на даний час лише розпочинається стадія судового розгляду (підготовче провадження), тримання ОСОБА_3 під вартою сприятиме забезпеченню кримінального судочинства та правопорядку, а досягнення таких цілей становить суспільний інтерес, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого.

З огляду на це суд вважає допустимим продовжити ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави, оскільки злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, спричинив загибель людей (пункт 2 частина четверта статті183 КПК України).

Керуючись статтями 176-178, 183, 184, 193, 194, 372, 395 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури Штогуна М.С.- задовольнити.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 60 діб, тобто до 25 червня 2022 року, включно.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний тексту ухвали проголошено 2 травня 2022 року о 13:45.

Суддя О.П. Лукач