Рішення № 104146601, 28.04.2022, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3411/20

Провадження № 2/456/169/2022

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2022 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання Черевата С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про відшкодування моральної шкоди,

за участю:

представника відповідача ОСОБА_4

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

04 лютого 2018 року в районі 623 км автодороги «Київ-Чоп», що поблизу с. Конюхів Стрийського району Львівської області водій автомобіля Volvo В12 р.н., НОМЕР_1 ОСОБА_5 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка загинула на місці пригоди. Внаслідок ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили найближчу для себе людину. Смерть дружини змусила позивача ОСОБА_1 пережити страшний душевний біль, який терпить і до сих пір. У зв`язку із смертю потерпілої були перекреслені всі їхні спільні життєві плани та мрії. Разом із дружиною вони прожили у любові та злагоді 23 роки, виховували свою доньку ОСОБА_2 , що після смерті матері залишилась напівсиротою, позбавленою материнської опіки та любові, що є вкрай важливою для дівчинки 12 років. ОСОБА_6 була турботливою матір`ю, щоранку збирала та водила доньку у дитячий садок, що назавжди закарбувалось у пам`яті дитини. В ході досудового розгляду було встановлено, що ОСОБА_5 на момент скоєння кримінального правопорушення, знаходився в офіційних трудових відносинах з фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 , який як водій виконував свої трудові обов`язки на автотранспорті, яке на відповідних правових підставах використовується вказаною фізичною особою підприємцем. Враховуючи матеріальний стан фізичної особи підприємця, позивачі просять стягнути на їхню користь 2000 000, 00 грн., зокрема на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500000, 00 грн. та на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 15000000 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак подали на адресу суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали.

20.10.2020 на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що твердження позивача про те, що смерть потерпілої і відповідно моральна шкода виникла внаслідок вчинення водієм злочину не відповідають дійсності, оскільки в доданій до позову постанові про закриття кримінального провадження зазначено, що провадження закривається в зв`язку з відсутністю складу злочину в діях водія. Позов обґрунтований також тим, що на думку позивача відсутність складу злочину за правилами КПК України означає відсутності вини, для цивільно-правової відповідальності. В діючому цивільно-правовому законодавстві відсутнє поняття окремої вини для кримінальної відповідальності та для цивільно-правової відповідальності. Обґрунтовується позов моральними стражданнями позивачів, у зв`язку з втратою рідної людини і зазначається, що моральна шкода виникла з вини водія, який працював водієм у відповідача. Однак, згідно ч. 2 ст.1193 Цивільного кодексу України груба необережність потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди враховується при визначенні розміру відшкодування. Позивачі зазначають в позові про моральні страждання через втрату близької людини, однак жодним чином не враховують те, що смерть наступила в результаті грубої необережності потерпілої - в порушення правил дорожнього руху потерпіла йшла по полосі попутного руху транспорту, по полотну дороги, в той час, як згідно п.4.1 і 4.3 повинна була йти назустр руху транспортних засобів узбіччям. Це є особливо важливим в складих погодних умовах, які були під час пригоди. При цьому в крові потерпілої виявлено спирт в концентрації, що відповідає сильному алкогольному сп`янінню, що призвело до нехтуванням правил дорожнього руху і безпечного пересування та в підсумку, до трагічної події. Тому моральні страждання, на які посилаються позивачі, виникли в результаті грубої необережності потерпілої, а не внаслідок протиправних дій, що повинно бути враховано при визначенні суми відшкодування в сторону зменшення.

10.11.2020 від представника позивачів - адвоката Кульчицького О.С. надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами КПК України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами КПК України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. У відзиві відповідач посилається на стан алкогольного сп`яніння, як на підставу для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, однак вказана обставина жодним чином не стосується предмету позову, не вплинула на обставини ДТП та в жодному разі не зменшує розміру моральних страждань позивачів. Згідно постанови про закриття кримінального провадження на момент виникнення ДТП надворі була темна пора доби, проїзна частина не освітлювалась, падав лапатий сніг, внаслідок чого дорожнє покриття було вкрите рихлим і вкатаним снігом, ні попутного, ні зустрічного транспорту не було. Це свідчить про те, що особа яка керувала транспортним засобом повинна була керуватись п. 12.3 чинних ПДР України та негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Відповідно до п. 12.2. у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. З огляду на зазначені відомості, водій, маючи можливість, не вжив необхідних заходів для збереження безпечного руху об`їзду перешкоди, що призвело до загибелі потерпілої. Враховуючи вищенаведене, а також те, що доводи відповідача не підтвердженні доказами та не відповідають дійсності, а є лише його припущеннями, просить позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що на момент ДТП транспортний засіб був застрахований. Окрім цього повідомив, що в діях водія ОСОБА_5 вини немає, відповідно кримінальне провадження закрито. Натомість потерпіла ОСОБА_6 перебувала в стані алкогольного спяніння.

Заяви, клопотання учасників справи.

Представником позивача подано:

клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.36-37, 102).

відповідь на відзив (а.с.49-51);

заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 17.05.2021, 19.05.2021 (а.с.74, 82).

Представником відповідача подано:

відзив на позовну заяву (а.с. 34);

заяви про відкладення судового засідання від 27.10.2020, 01.03.2021, 02.06.2021, 06.09.2021, 10.03.2022 (а.с. 39, 63, 87, 103, 104, 141, 142);

клопотання про долучення страхового полісу до матеріалів справи (а.с.93).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 15.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.24-25);

Ухвалами суду від 30.10.2020, 01.03.2021, 06.09.2021, 10.03.2022 відкладено розгляд справи, вирішено судове засідання проводити без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.43, 64, 106, 140);

Ухвалами суду від 18.05.2021, 03.06.2021, 10.03.2022 вирішено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon» (а.с.78, 85, 143);

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ПрАТ СК «ПЗУ Україна»на 10.03.2022 по справі №456/3411/20 (а.с.138, 149).

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання відповідача на 28.04.2022 по справі №456/3411/20 (а.с.148).

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 08 жовтня 2007 року Вільхівецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_6 /а.с.9/.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданого 03 березня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 03 березня 2006 року зареєстрували шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 79 /а.с.10/.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , виданого Стрийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 20 лютого 2018 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 07 лютого 2018 року складено відповідний актовий запис № 12 /а.с.11/.

Як вбачається з трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 04.06.2015, такий укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Згідно даного договору працівник зобов`язаний виконувати обов`язки водія пасажирських перевезень, дотримуватись правил дорожнього руху, слідкувати за технічним станом автотранспорту, вчасно проходити технічний огляд автомобіля, дотримуватись правил пожежної безпеки та норм охорони праці, слідкувати за станом здоров`я перед виїздом у рейс /а.с.12-13/.

Згідно маршруту (замовника), автобусом Вольво В12, НОМЕР_1 здійснювалось перевезення Рава-Руська-Львів-Біласовиця-Львів /а.с.14/.

Відповідно до постанови слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Фальшовник М.В. про закриття кримінального провадження від 12 липня 2018 року, вирішено кримінальне провадження № 12018140000000088, внесене 04.02.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, закрито, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ознак складу кримінального правоперушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. З даної постанови вбачається, що згідно висновку судово-медичної експертизи №23 від 05.03.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4. настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді: перелому хребта з ушкодженнями спинного мозку, розривом серцевої сорочки та стінок серця, крововиливів під оболонки головного мозку, в середостіння та жирову капсулу обох нирок, що ускладлилось розвитком травматично-геморагічного шоку. Ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих, твердих предметів, цілком можливо внаслідок наїзду транспортного засобу під час ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя на момент причинения та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Враховуючи локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 , можна думати, що на момент первинного удару потерпіла могла знаходитьсь в вертикальному або близькому до нього положенні і була обернута задньою поверхнею тіла до травмуючої сили. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в кількості 3,04 проміле. Така концентрація спирту в крові живої особи відповідає сильному алкогольному сп`янінню. Згідно із висновку №511/2018-т судової токсикологічної експертизи від 12.02.2018 вбачається, що при судово-токсикологічній експертизі крові гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3., не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів. При заданих слідством вихідних даних, швидкості руху автобуса «Volvo В12» р.н. НОМЕР_1 в 50 км/год., у його водія ОСОБА_5 не було технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної пригоди стала та обставина, при якій об`єктивна видимість пішохода ОСОБА_6 на проїзній частині дороги настає на такій відстані до автобуса «Volvo В12» р.н. НОМЕР_1 , на якій його водій ОСОБА_5 вже позбавлений технічної можливості уникнути наїзду, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування свого транспортного засобу /а.с. 17-18/.

Як вбачається з полісу № АК/9672057 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, починаючи з 14.11.2017 до 13.05.2018 транспортний засіб Volvo, НОМЕР_1 , 1994 року випуску застраховано в ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Згідно даного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, заподіяна життю та здоров`ю становить 200000, 00 грн., майну 100000, 00 грн. /а.с. 95/.

Зміст спірних правовідносин.

Між сторонами виник спір щодо стягнення моральної шкоди.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Такими даними можуть бути показання свідків.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У відповідності зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Фальшовник М.В. про закриття кримінального провадження від 12 липня 2018 року, кримінальне провадження № 12018140000000088, внесене 04.02.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ознак складу кримінального правоперушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

З даної постанови вбачається, що згідно висновку судово-медичної експертизи №23 від 05.03.2018 встановлено, що смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4. настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла у вигляді: перелому хребта з ушкодженнями спинного мозку, розривом серцевої сорочки та стінок серця, крововиливів під оболонки головного мозку, в середостіння та жирову капсулу обох нирок, що ускладлилось розвитком травматично-геморагічного шоку. Ушкодження могли виникнути внаслідок дії тупих, твердих предметів, цілком можливо внаслідок наїзду транспортного засобу під час ДТП, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя на момент причинения та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Враховуючи локалізацію виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_6 , можна думати, що на момент первинного удару потерпіла могла знаходитьсь в вертикальному або близькому до нього положенні і була обернута задньою поверхнею тіла до травмуючої сили. При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в кількості 3,04 проміле. Така концентрація спирту в крові живої особи відповідає сильному алкогольному сп`янінню. Згідно із висновку №511/2018-т судової токсикологічної експертизи від 12.02.2018 вбачається, що при судово-токсикологічній експертизі крові гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3., не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і алілового спиртів. При заданих слідством вихідних даних, швидкості руху автобуса «Volvo В12» р.н. НОМЕР_1 в 50 км/год., у його водія ОСОБА_5 не було технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. З технічної точки зору, при заданих слідством вихідних даних, причиною настання даної пригоди стала та обставина, при якій об`єктивна видимість пішохода ОСОБА_6 на проїзній частині дороги настає на такій відстані до автобуса «Volvo В12» р.н. НОМЕР_1 , на якій його водій ОСОБА_5 вже позбавлений технічної можливості уникнути наїзду, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування свого транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що згідно полісу № АК/9672057 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, починаючи з 14.11.2017 до 13.05.2018 транспортний засіб Volvo, НОМЕР_1 , 1994 року випуску застраховано в ПрАТ СК «ПЗУ Україна». Згідно даного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, заподіяна життю та здоров`ю становить 200000, 00 грн., майну 100000, 00 грн.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

У постанові Верховного суду від 07.02.2022 по справі № 686/14368/19 зазначено, що положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.

Слід зазначити, що в судовому засіданні не встановлено, що позивачі звертались до страховика з метою відшкодування моральної шкоди, натомість беззаперечно встановлено, що відповідач застрахував транспортний засіб, та представив в судове засідання поліс № АК/9672057 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з якого вбачається, що транспортний засіб Volvo, НОМЕР_1 , 1994 року випуску застраховано в ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Окрім цього, суд звертає увагу на обставини ДТП, оскільки як встановлено слідством у діях водія ОСОБА_5 не було технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_6 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, натомість при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в кількості 3,04 проміле, така концентрація спирту в крові живої особи відповідає сильному алкогольному сп`янінню.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17, від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у разі заподіяння потерпілому шкоди необхідно; встановити чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка має відшкодовувати шкоду; з`ясувати чи виник у страховика обов`язок з виплати страхового відшкодування та чи достатньо її для відшкодування завданої шкоди; у випадку невиплати страхового відшкодування або в разі якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, відшкодування має здійснити особа, яка несе відповідальність за завдану шкоду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2022 року по справі № 199/6608/18 звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону. Страхувальник, який спричинив настання страхового випадку, відшкодовує моральну шкоду заподіяну у зв`язку з каліцтвом або смертю потерпілого лише у разі, якщо її розмір перевищує ліміт відповідальності страховика, та у випадку, якщо потерпіла особа просить відшкодувати моральну шкоду з інших підстав, ніж передбачені статтею 23 Закону № 1961-IV».

Звернення з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та не подання заяви до страховика з метою відшкодування такої шкоди, в даному випадку суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Суд звертає увагу, що в даному випадку позиція представника позивачів про альтернативне право потерпілих обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування не є правильною, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПрАТ СК «ПЗУ Україна»про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 279, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ПрАТ СК «ПЗУ Україна»(місце знаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) про відшкодування моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 02 травня 2022 року.

Головуючий суддя В. М. Бораковський