Постанова № 10414007, 30.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2010 року 10:52 № 2а-6324/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Попові В.С. розглянувши адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення

За участю представників сторін

позивача: Гордієнко Т.В., представника

відповідач: не зявились

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал»з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 23.02.2010р. № 0000243540/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сплата позивачем внеску до статутного капіталу товариства є господарською операцією з купівлі цінних паперів, згідно з якою емітент цінних паперів виступає продавцем цінного паперу, а позивач покупцем. При цьому, позивач посилається на норми п. 1.27 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Іншою підставою позовних вимог є те, що рішення про результати розгляду скарг було отримано позивачем із запізненням, у звязку з чим позивач вважає скаргу задоволеною, на підставі вимог пункту 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відповідач витребуваних судом документів не надав.

Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній документів, в порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку з метою запобігання та протидії легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), фінансово-майнових операцій, проведених за участю закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" за період з 01.01.2006 по 30.09.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки № 1/22-01/32206908 від 11.01.2010р.

На підставі висновків акту перевірки, згідно з підпунктом "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, підпунктом 17.1.3., п.17.1., ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000243540/0, яким позивачу визначено податкові зобовязання зі сплати 46053, 00, грн. податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23026, 00грн.

Прийняття зазначеного повідомлення рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем

п.п. 4.1.3 п.4.1 ст.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які полягали в тому, що позивачем не включено до складу валового доходу доход від оподаткування операцій особливого виду в розмірі 186970,0 грн. за 2008 рік;

та порушення позивачем п.п 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які полягали в тому, що позивачем віднесено до витрат від операцій з цінними паперами суму коштів у розмірі 1200000,0 гривень.

Внаслідок вищенаведених порушень, перевіряючими встановлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2008 року у сумі 46053,5 грн.

Порушення, встановлене висновками акту перевірки полягало в тому, що ЗАТ «СК Страховий капітал»володіло часткою ТОВ «Євротрейд»(код за ЄДРПОУ 31891024) в розмірі 24, 927 %. (на загальну суму 1 200 000,0 грн.).

Протоколом загальних зборів ТОВ «Євротрейд»від 16.02.2007 №22 прийнято рішення прийняти ЗАТ «СК Страховий капітал»до складу учасників ТОВ «Євротрейд»та прийняти до статутного капіталу товариства додаткові грошові внески у розмірі 1 200 000,0 гривень, станом на 21.02.2007 ЗАТ «СК»Страховий капітал»сплатило частку в розмірі 1 000 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Євротрейд», що підтверджує банківська виписка від 21.02.2007 на суму 1 000 000,0 грн. з призначенням платежу „внесок в статутний фонд згідно протоколу зборів учасників від 16.02.2007 №22 ", суму в розмірі 200 000,0грн. грн., внесло до статутного фонду ТОВ «Євротрейд»26.02.2007р. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Євротрейд», що підтверджує банківська виписка від 26.02.2007 на суму 200 000,0 грн. з призначенням платежу „ внесок в статутний фонд згідно протоколу зборів учасників від 16.02.07 №22".

Як зазначено в акті перевірки, до перевірки надано розшифровку відомості К2 до рядка 1.3 додатка К1 до декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за звітний період півріччя 2007р., відповідно до якої, сума частки в статутному капіталі ТОВ «Євротрейд», яка складає 1 200 000 грн., була включена ЗАТ «СК «Страховий капітал»до складу витрат звітного періоду (рядок 1.2) відомості К2 до рядка 1.3 додатка К1 до декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за звітний період півріччя 2007 рік.

Протоколом загальних зборів ТОВ «Євротрейд»від 26.06.2008 №23 ЗАТ «СК Страховий капітал»було прийнято рішення щодо виходу із складу учасників ТОВ «Євротрейд».

Враховуючи вказане, перевіряючими здійснено висновок про безпідставне включення до витрат від операцій з цінними паперами на суму коштів у розмірі 1200000,00 гривень і порушення вимог п.п. 4.1.3 п.4.1 ст.4., п.п 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З урахуванням даних декларацій позивача за відповідні податкові періоди, відповідач дійшов висновків про заниження позивачем податку на прибуток за IV квартал 2008р. 46053,50 грн.

Фактичні обставини здійснення позивачем вищезазначених операцій, формулювання в платіжних дорученнях, перерахування коштів, позивачем не спростовувалися.

Згідно з положеннями пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Відповідно до абзацу пятого даної правової норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку.

Відповідно до пп. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 зазначеного Закону, норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Те саме стосується обліку операцій таких платників податку з придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій.

Згідно із визначенням, наведеним в пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати - це сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Підпунктом 7.6.5 пункту 7.6 статті 7 цього Закону встановлено, що норми цього пункту поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Корпоративні права, згідно із визначенням, закріпленим в п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Інвестицією, відповідно до п. 1.28 ст. 1 зазначеного Закону, є господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначені норми законодавства, чинного на момент спірних правовідносин та враховуючи встановлені по справі обставини, можна зробити висновок, що позивачем було здійснено саме пряму інвестицію - внесено кошти у розмірі 1200000 грн. до статутного фонду ТОВ "Євротрейд" в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою, тобто на поворотній основі, а не продані як товар продавцем, а тому віднесення позивачем суми коштів, сплачених як внесок до статутного фонду до складу витрат за операціями з цінними паперами і деривативами визнається судом неправомірним.

При цьому, суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 30.10.2008р. №К-27444/06, щодо якої відмовлено у задоволенні скарги про перегляд за винятковими обставинами постановою Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду Українивід 17 березня 2009 року. Судом не приймаються посилання позивача на пункт 1.27 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що емісійний дохід - сума перевищення надходжень, отриманих емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів, як на підтвердження правової позиції позивача.

При цьому, суд виходить з того, що даною правовою нормою передбачено обовязки з віднесення доходів емітента цінних паперів ,як продавця, а не права учасника товариства, як покупця, щодо віднесення сум прямих інвестицій до складу валових витрат, як витрат на придбання цінних паперів.

Щодо обставин несвоєчасного отримання позивачем відповідей на скарги, суд відзначає наступне.

На податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 23.02.2010р. № 0000243540/0 позивачем було подано скаргу до відповідача №695 від 3 лютого 2010 року, яку відповідачем було отримано, як вбачається з відбитку вхідного штампу, 04.02.10р.

На зазначену скаргу відповідачем було надіслано рішення про продовження терміну розгляду первинної скарги до 04.04.10р. від 23.02.2010року, яку позивачем було отримано 25.02.2010р., та рішення про результати розгляду скарги від 06.04.10р., яке позивачем було отримано 08.04.10р.

Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.23 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Також, даною нормою встановлено, що з урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону, керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Враховуючи дату отримання скарги позивача (04.02.10р.), рішення про продовження термінів розгляду скарги було прийнято в межах двадцятиденного строку, а враховуючи те, що 4 та 5 квітня 2010р. були вихідними днями, то рішення про результати розгляду скарги також було прийнято своєчасно.

Відповідно до абзацу третього підпункту 5.2.2 пункту 5.23 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Зазначена правова норма підпункту 5.2.2 не містить вимог щодо строку отримання рішень платником податків, натомість, підставою для визнання скарги задоволеною передбачає несвоєчасне прийняття та надіслання рішень, яке, в свою чергу, здійснено відповідачем в межах встановлених строків.

Таких висновків суд доходить з огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів несвоєчасного надіслання йому рішень про результати розгляду скарги.

Судом вбачається, що отримання рішень протягом двох днів з дати їх направлення, не свідчить про несвоєчасність їх надіслання, враховуючи нормативно встановлений наказом Міністерства транспорту та звязку України від 12.12.2007№1149 строк доставки поштової кореспонденції по м. Києву.

Отже, при розгляді справи судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.К. Каракашьян