Постанова № 10414005, 09.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 червня 2010 року 15:50 № 2а-3049/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алма"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.02.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алма" звернулося в суд з позовом про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 17.02.2010 р. № 0000482301/0 та № 0000492301/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем були винесені незаконні податкові повідомлення-рішення про сплату податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 53818,00 грн. (38467,00 грн. - основний платіж, 15351,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податку на додану вартість в розмірі 46160,00 грн. (30773,00 грн. основний платіж, 15387,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), що виникли при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД".

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав свої рішення обґрунтованими і прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчать про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", просив суд відмовити в задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алма" зареєстроване Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.05.1995 р. (код ЄДРПОУ 23158347) і є платником податків.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алма" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р.

У результаті перевірки були виявлені порушення норми податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, а саме: пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 38467,00 грн., в тому числі: за І квартал 2009 року на 38180,00 грн., за ІІ квартал 2009 року на 221,00 грн., за ІІІ квартал 2009 року на 66,00 грн.; пп. 7.4.4., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 30773,00 грн., в тому числі: за січень 2009 року на 29375,00 грн., за лютий 2009 року на 1169,00 грн., за травень 2009 року на 177,00 грн., за серпень 2009 року на 5,00 грн., за вересень 2009 року на 47,00 грн., про що було складено акт від 10.02.2010 р. № 538/23-2/23158347.

На підставі акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: від 17.02.2010 р. № 0000492301/0 про сплату податкового зобовязання в розмірі 46160,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 15387,00 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додатку вартість та від 17.021.2010 р. № 0000482301/0 про сплату податкового зобовязання в розмірі 53818,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 15351,00 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств.

З матеріалів справи встановлено, що взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" ґрунтуються на договорі про комплексне рекламне обслуговування від 05.11.2008 р. № 051108-1, який був чинний на момент його виконання. В результаті взаємовідносин надання відповідних послуг, як це передбачено податковим законодавством, засвідчувалося актами виконаних робіт та податковими накладними.

Суд звертає увагу, що викладені відповідачем в акті перевірки від 10.02.2010 р. № 538/23-2/23158347 доводи щодо недійсності договору від 05.11.2008 р. № 051108-1 в силу своєї нікчемності з огляду на те, що стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД", зареєстрованого в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва, згідно бази даних АІС ОР та Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобовязання значиться як - припинено, але не знято з обліку, а також щодо того, що договір та податкові накладні з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" були підписані невстановленими особами, а, отже, не дають право на формування податкового кредиту позивача та віднесення витрат на оплату операцій по наданню рекламних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" в сумі 151448,00 грн., згідно нікчемного договору від 05.11.2008 р. № 051108-1 до валових витрат підприємства, до уваги не приймаються виходячи с наступного.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел субєкта господарювання на вчинення такого правочину.

В тексті акту перевірки та додатків до нього, заперечень на позовну заяву та пояснень представників відповідача, відсутні будь які докази, які підтверджують викладене в самому акті.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання.

На час здійснення господарських операцій по наданню рекламних послуг згідно договору від 05.11.2008 р. № 051108-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податків.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, згідно договору про комплексне рекламне обслуговування від 05.11.2008 р. № 051108-1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" надавалися рекламні послуги, спрямовані на популяризацію торгових марок або продукції позивача (заказника згідно договору), що підтверджується податковими накладними Товариства з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" від 21.01.2009 р. № 210104, від 29.01.2009 р. № 290105. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. Зазначені податкові накладні є документами, які дають позивачу право на податковий кредит в сумі 30290,00 грн.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті послуг (товару, робіт) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у звязку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обовязком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст.7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляну на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" в сумі 30290,00 грн. є необґрунтованим.

Крім цього, актом перевірки від 10.02.2010 р. № 538/23-2/23158347, як вже зазначалося, були виявлені порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у звязку з чим винесене податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.021.2010 р. № 0000482301/0 про сплату податкового зобовязання в розмірі 53818,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові) санкції 15351,00 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств.

Доводи відповідача ґрунтувалися на тому, що позивачем необґрунтовано було віднесено до валових витрат підприємства витрати по комплексному рекламному обслуговуванню, згідно договору від 05.11.2008 р. № 051108-1, що є необґрунтованим з наступних підстав.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону України, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону України не включаються до складу валових витрат підприємства витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час); суми збитків платника податку, понесених у звязку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, повязаним з таким платником податку особам; будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження витрат по комплексному рекламному обслуговуванню, як передбачено в акті перевірки, необхідні документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують звязок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи та поданих доказів, судом встановлено, що позивачем під час перевірки, були надані відповідачу відповідні підтверджуючі документи (акти виконаних робіт, податкові накладні ) включення витрат по комплексному рекламному обслуговуванню до складу валових витрат.

Зазначене свідчить про те, що позиція відповідача щодо донарахування позивачу податку на прибуток підприємства по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Порада ЛТД" є необґрунтованим.

В той же час, під час перевірки було встановлено, що в період з 01.01.2009 р. по 30.09.2009 р. Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." позивачу надавалися послуги вихідних міжнародних дзвінків та роумінгу, що підтверджено податковими накладними. Так, позивачем при придбанні та оплаті послуг в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість на загальну суму 483,00 грн., а саме: у лютому 2009 р. на суму 254,00 грн., у квітні 2009 р. на суму 61,00 грн., у травні 2009 р. на суму 116,00 грн., у серпні 2009 р. на суму 5,00 грн., у вересні 2009 р. на суму 47,00 грн., після чого зазначена сума була зарахована до суми податкового кредиту. Крім цього, позивачем було віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті наданих послуг вихідних міжнародних дзвінків та роумінгу.

Взаємовідносини між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем." жодним чином (договором чи іншим документом) не врегульовані, отже, віднесення зазначених сум податку на додану вартість до сум податкового кредиту, а також витрати по оплаті наданих послуг вихідних міжнародних дзвінків та роумінгу до суми валових витрат підприємства-позивача є помилковим, а позиція відповідача щодо донарахування відповідної суми податку на додану вартість та податку на прибуток згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим.

З іншого боку, оспорювані податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними, оскільки вони є незаконними в частині. У той же час встановлення цього факту судом не позбавляє права податковий орган прийняти, за результатами вивчення акту та судового рішення, яке набере законної сили, нове податкове повідомлення-рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алма" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва від 17.02.2010 р. № 0000482301/0 та від 17.02.2010 р. № 0000492301/0.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Алма" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.О. Арсірій