Рішення № 104140045, 13.04.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3445/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( Заочне )

13 квітня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та про визначення місця проживання малолітньої дитини

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та про визначення місця проживання малолітньої дитини.

На обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що у період з 2019 року і по серпень 2021 року вона та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у встановленому чинним законодавством України порядку.

Вказує, що від фактичних шлюбних відносин мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_1 .

Зазначає, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи.

Наголошує, що у серпні 2021 року фактичні шлюбні відносини між ними припинилися з причин психологічного та фізичного насилля, яке здійснював ОСОБА_2 по відношенню до позивачки та їхньої спільної малолітньої дитини.

Вказує, що висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №84/23/02-14 від 18.02.2022 року встановлено за доцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою її місця проживання.

Також позивачка зазначає, що станом на дату подання позовної заяви, відповідач не здійснює матеріального та фінансового утримання свого малолітнього сина ОСОБА_3 . Останній платіж відповідач здійснив в листопаді 2021 року, після чого перестав фінансово та матеріально утримувати свою дитину.

Позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь неї аліменти на утримання спільної малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді твердої грошової суми у розмірі 1050,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят гривень 00 копійок), що є не меншим ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, щомісячно з дня пред`явлення даного позову і до моменту досягнення дитиною повноліття та визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею, його матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , за адресою її місця проживання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення. Було залучено до участі у справі як орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Ужгородської міської ради.

У судове засідання позивачка не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідно до інформації, зазначеної позивачем, адресою місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 значиться - АДРЕСА_2 , однак за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області ОСОБА_2 за вказаною у запиті суду адресою зареєстрованим не значиться. З огляду на викладене відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до положень частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Від Служби у справах дітей Ужгородської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги в межах Висновку Органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому підтримують. Не заперечують проти прийняття заочного рішення по справі за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач та представник органу опіки та піклування у судове засідання не з`явилися, суд в порядку ст. 280 ЦПК України вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів за правилами заочного розгляду, за відсутності відповідача, повідомленого у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, та зі згоди позивача щодо такого порядку розгляду справи.

Судом встановлено, що у період з 2019 року і по серпень 2021 року позивач та відповідач перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживаючи однією сім`єю без реєстрації шлюбу у встановленому чинним законодавством України порядку.

Від фактичних шлюбних відносин сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_1 , виданим Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) 23 вересня 2020 року (а.с. 8).

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 9).

Судом встановлено, що до 23 вересня 2020 року відповідач не визнавав своє батьківство на сина, про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00034905618 від 04 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_3 , у графі «зміни, внесені до відомостей актового запису» якого вказано, що прізвище малолітньої дитини змінено із « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 » на підставі Заяви про визнання батьківства №159/22.15-31 від 23 вересня 2020 року та, відповідно, внесено відомості про батька (а.с. 10).

Як стверджує позивачка, у серпні 2021 року фактичні шлюбні відносини між сторонами у справі припинилися з причин психологічного та фізичного насилля, яке здійснював ОСОБА_2 по відношенню до позивачки та їхньої спільної малолітньої дитини, внаслідок чого вона разом з малолітньою дитиною переїхала у власне житло за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі слів позивачки 30.12.2021 року ОСОБА_2 під приводом термінової справи увірвався до квартири, де позивачка на той момент проживала з малолітньою дитиною, за адресою: АДРЕСА_3 , вчинив сварку, завдаючи їй численні тілесні ушкодження шляхом удушення та перекриття повітря (удушення 3 рази підряд), внаслідок чого спричинив втрату нею свідомості та кровотечу з носа, шарпав, боляче хапав за руки та ноги, тягнув по підлозі та кидав на підлогу, мордував, позбавив можливості виходу з квартири та здійснення зв`язку з близькими задля допомоги. Вказані обставини встановлюються у межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021142380000796 від 30.12.2021 року, за ознаками ч. 1 ст. 121 КК України. За даними Висновку експерта №1492 від 30 грудня 2021 року КЗ ЛОР, травма шиї утворилась від дії тупих предметів та могла виникнути «30» грудня 2021 року внаслідок стиснення шиї пальцями рук та супроводжувалась небезпечними для життя явищами механічної асфіксії і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (а.с 11-13).

Згідно з даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, № кримінального провадження 12021142380000796 від 30 грудня 2021 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст. 121 ККУ, потерпілою являється ОСОБА_1 (а.с. 6). У короткому викладі обставин зазначено, що 30.12.2021 року близько 02:00 год ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , особа, якій повідомлено про підозру, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 21 січня 2022 року Шевченківським районним судом м. Львова було ухвалено рішення суду у справі №462/180/22, яким було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, тимчасово обмежено його права щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за яким, в тому числі:

-заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань менше ніж 300 м до місць частого відвідування ОСОБА_1 - місця роботи за адресою: АДРЕСА_4 ; місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

-заборонено ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.

29 січня 2022 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, відносно ОСОБА_1 , про що свідчить повідомлення про підозру від 29 січня 2022 року (а.с. 16-17).

Як стверджує позивачка, після події вчинення кримінального правопорушення, вона разом з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Даний об`єкт нерухомого майна належить позивачці на праві приватної власності згідно з Договором дарування будинку від 26 лютого 2002 року (а.с. 18).

Також у приватній власності позивачки перебуває квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №31877045 від 29.12.2014 року (а.с. 19).

Таким чином, позивач являється власницею двох об`єктів нерухомого майна, у яких може проживати малолітня дитина.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є працевлаштованою адвокатом в Адвокатському Бюро «Анни Мацюк», що підтверджується наказом №9/21 про прийняття на роботу від 30 липня 201 року (а.с. 20).

Висновком органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому №84/23/02-14 від 18.02.2022 року встановлено, що доцільним буде визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір`ю гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою її місця проживання (а.с. 21-22).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 внесений в Єдиний реєстр боржників в якості боржника (а.с. 23). Відповідач зазначений боржником у чотирьох виконавчих провадженнях про стягнення коштів, що підтверджується даними з Єдиного реєстру боржників. Також, згідно з даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 не має у своїй власності жодного об`єкту нерухомого майна, в якому могла б проживати дитина (а.с. 24).

З доданих до позовної заяви документів судом встановлено, що у ОСОБА_2 спостерігалися психологічні проблеми та він перебував на лікуванні у профільній лікарні, про що свідчить надані поради лікаря Комунального некомерційного підприємства Клінічної лікарні «Психіатрія» від 14 січня 2022 року з медикаментозним призначенням лікування (а.с. 25).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини першої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 2 ст. 155 СК України).

За положеннями частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК України). Згідно з частиною четвертою статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

В силу приписів частини другої статті 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями частин другої, восьмої, дев`ятої, десятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

На переконання суду, проживання спільної дитини сторін з матір`ю відповідатиме принципу «найкращих інтересів дитини» та є пріоритетним при вирішенні цієї справи.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивачки про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з позивачкою, його матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , за адресою її місця проживання.

Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви, відповідач не здійснює матеріального та фінансового утримання свого малолітнього сина ОСОБА_3 . За твердженням позивачки останній платіж відповідач здійснив у листопаді 2021 року, після чого перестав фінансово та матеріально утримувати свою дитину.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 182 СК України передбачає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За правилами частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі регламентовано статтею 184 СК України.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні.

Як встановлено судом, спільна малолітня дитина сторін перебуває на утриманні позивачки та потребує матеріального забезпечення. Матеріалами справи не встановлено та не підтверджено, що відповідач на час розгляду справи офіційно працює та отримує постійний (сталий) дохід.

При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивачки, яка веде догляд за малолітнім сином, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів (відповідача), який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи даних про наявність у нього аліментних зобов`язань та інших утриманців, а також вимоги норми частини другої статті 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов`язку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що в силу вимог статті 180 СК України з відповідача слід стягнути на користь позивача аліменти на їх спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді твердої грошової суми у розмірі 1050,00 грн. щомісячно з дня пред`явлення даного позову і до моменту досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом, відповідатиме принципам розумності та справедливості. При цьому, суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень статті 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.

У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись вищенаведеним, на підставі статей 4, 5, 12, 13 ,76, 89, 141, 178, 258, 263-265, 273, 279, 280-282, 289, 354, 355ЦПК України, статей 155, 160, 161, 180, 181, 182, 184, 191 СК України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з його матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , за адресою її місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді твердої грошової суми у розмірі 1050,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят гривень 00 копійок), але не менше, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.03.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Стягнути з з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук