Рішення № 104138272, 02.05.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/17850/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області) про: визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із служби (в день звільнення); стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 15.04.2021 по 30.08.2021 у сумі 68976,54 грн.

Позовна заява зареєстрована канцелярією суду 20 грудня 2021 року за вх. №83695/21.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в день звільнення 14.04.2021 ОСОБА_1 мала бути виплачена одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 33923,45 грн. Однак, така допомога виплачена відповідачем не в день звільнення, а 30.08.2021. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що на підставі статей 116, 117 КЗпП України набув право на стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги (138 календарних дні) в розмірі 68976 грн. 54 коп.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року визнано неповажними підстави, вказані ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку звернення до суду від 17 грудня 2021 року, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 у справі №440/17850/21, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/17850/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази та встановлено строк для їх надання до суду.

07 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 66-71/, у якому відповідач просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу у терміни, встановлені пунктом 8 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260. Вказує, що норми Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, якими врегульовано нарахування та строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із служби, є спеціальними нормами, а тому самі ці норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідач вважає, що позовна заява має бути залишена без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції з 07.11.2015 по 14.04.2021, що підтверджено записами у трудовій книжці ОСОБА_1 /а.с. 11-14/.

Наказом ГУНП в Полтавській області №177 о/с дск від 12.04.2021 капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 14.04.2021 та зазначено, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 років /а.с. 19/.

30.08.2021 на рахунок позивача надійшла одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в розмірі 33923,45 грн., що підтверджується відомістю №8 від 28.08.2021 на виплату грошового забезпечення та випискою по картковому рахунку /а.с. 15, 78/.

Отримавши одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 68976,54 грн., у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, висловленому у постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, а також висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 620/828/20.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що остаточний розрахунок із позивачем щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні проведено відповідачем 30 серпня 2021 року, що підтверджується копією виписки по картці / рахунку позивача, відкритому банку від 25 жовтня 2021 року та зазначається позивачем у позовній заяві.

Таким чином, позивач дізнався чи повинен був дізнатися про те, що відповідач фактично з ним розрахувався 30 серпня 2021 року, тобто у день, коли було здійснено розрахунок з позивачем та кошти надійшли на картковий рахунок позивача у банк, що підтверджується копією виписки по картці / рахунку в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 25 жовтня 2021 року.

Отже, місячний строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розпочався 31 серпня 2021 року.

Позивач звернулася до адміністративного суду з даним позовом 17 грудня 2021 року, тобто позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами) відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Матеріалами справи підтверджено, що син ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2019 році проходив лікування у медичній установі, де йому було поставлено заключний клінічний діагноз, та є особою з інвалідністю, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим УСЗН Шевченківського району м. Полтави 21.01.2020.

В обґрунтування заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, що подана до суду 17 січня 2022 року, зазначено, що запровадження карантину на території України вимагало від позивача обмеження відвідування місць скупчення людей, оскільки з позивачем весь час перебувала її малолітня дитина, яка має хронічне захворювання та яка є особою з інвалідністю. Позивач пояснює, що малолітня дитина позивача проходила лікування та реабілітацію після вживання комплексу медичних препаратів, що потребувало значної уваги до стану здоров`я дитини та попередження захворюванню дитини іншими хворобами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Показниками доступності правосуддя як вимоги, що є складовою права на справедливий судовий розгляд, у будь-якій державі вважаються відсутність необґрунтованих перешкод для звернення до суду за захистом та одержання своєчасного судового захисту.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 доглядає малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій встановлено інвалідність віком до 18 років та яка має хронічне захворювання, а запровадження на території України карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у сукупністю із наведеними вище обставинами та необхідністю попередження інших захворювань малолітньої дитини вимагало від позивача обмеження відвідування місць скупчення людей, суд ухвалою від 17 січня 2022 року визнав поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновив пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 у справі №440/17850/21 /а.с. 60-63/.

При цьому судом враховано, що надання заінтересованим особам права на звернення до суду є однією з гарантій ухвалення правосудного судового рішення у справі і таке рішення не суперечить положенням статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, статтям 55, 129 Конституції України.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що наявні підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі також Закон №580-VIII).

Відповідно до положень статті 102 Закону №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За змістом частини 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

У статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, не визначено строк виплати такої допомоги.

За приписами пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року по справі № 21-8а15.

Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби врегульована розділом VІ Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2020 р. за № 766/35049, доповнено Порядок та умови після розділу III новими розділами IV, V, VI такого змісту, зокрема:

"VI. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби

1. Поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.

2. Поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

3. Поліцейським при звільненні із служби через службову невідповідність, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується.

4. Поліцейським у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які під час попереднього звільнення не набули права на отримання такої допомоги на підставі довідки з попереднього місяця служби.

5. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" та зазначається кадровим підрозділом у наказі про звільнення поліцейського, якому передбачена виплата цієї допомоги.

6. Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Поліцейським у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років, які звільняються із служби з підстав, указаних у пунктах 1, 2 цього розділу, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку посадового окладу за останньою штатною посадою, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Якщо в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавством випадках - шести років змінено оклад за займаною посадою або виникло право на збільшення надбавки за стаж служби, або присвоєно чергове спеціальне звання, виплата одноразової грошової допомоги виплачується з урахуванням установлених розмірів.

7. У наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

8. Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.".

Водночас Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260" виключений пункт 23 розділу І Порядку №260, яким було передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Таким чином, починаючи з 21.08.2020 (дата набрання чинності Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260") спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з яким у відповідача за певних обставин відсутній обов`язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського.

Суд наголошує, що порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію", який містить відсильну норму на Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (зі змінами) в частині, що стосується виплати грошового забезпечення, зокрема, й одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Судом встановлено, що позивач звільнена зі служби в поліції з 14.04.2021, тобто після набрання чинності Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260" до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260.

Відповідно виплата одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу мала здійснюватися відповідно до вимог пункту 8 розділу VI Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Висновки Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі №820/4619/16, від 30.01.2019 у справі №806/2164/16, від 30.01.2019 у справі №806/217/17, від 20.02.2019 у справі № 814/1735/16, від 16.12.2019 у справі № 806/2954/17, від 29.01.2020 у справі №440/4332/18, від 29.01.2020 у справі №320/6808/18 стосуються застосування норм права, які діяли до 21.08.2020, тобто на момент виникнення спірних правовідносин у вказаних справах, тоді як у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли 14 квітня 2021 року після доповнення Порядку та умов розділом VI. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби.

Отже, правова позиція щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі №820/4619/16, від 30.01.2019 у справі №806/2164/16, від 30.01.2019 у справі №806/217/17, від 20.02.2019 у справі № 814/1735/16, від 16.12.2019 у справі № 806/2954/17, від 29.01.2020 у справі №440/4332/18, від 29.01.2020 у справі №320/6808/18 стосується норм права у редакції, яка діяла до внесення до них змін Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260", у цих постановах Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм права, які були змінені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2020 № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260", тому вказані висновки Верховного Суду не є обов`язковими для застосування судом першої інстанції у даній справі.

Згідно з випискою з рахунків за 25.08.2021 до ГУ НП в Полтавській області надійшли кошти з Національної поліції України за КЕКВ 2112 (грошове забезпечення військовослужбовців) на загальну суму 44755648,98 грн. /а.с. 76/.

28.08.2021 ОСОБА_1 перераховано одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 33923,45 грн., що підтверджено відомістю №8 від 28.08.2021 на виплату грошового забезпечення по Приватбанку за серпень 2021 року /а.с. 78/ та кошти надійшли на рахунок позивача у банку 30.08.2021, що підтверджено випискою з карткового рахунку позивача від 25.10.2021 /а.с. 15/.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні виплачена відповідачем ОСОБА_1 протягом п`яти робочих днів після надходження коштів у межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські, тобто з дотриманням вимог пункту 8 розділу VІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби в поліції).

З огляду на викладене вище, враховуючи, що порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію", який містить відсильну норму на Порядок №260 в частині, що стосується виплати грошового забезпечення, зокрема й одноразової грошової допомоги при звільненні, беручи до уваги виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у терміни, визначені Порядком №260 в редакції, чинній на дату його звільнення зі служби, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у порядку та у строки, визначені чинним на дату звільнення позивача зі служби спеціальним законодавством, норми якого є пріоритетними, а отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Таким чином адміністративний позов ОСОБА_1 необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 12, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630, вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич