Рішення № 104137914, 29.04.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/7825/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 заподіяну матеріальну шкоду у сумі 204492,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 , з якої у 06.06.2021 був звільнений з військової служби, проте не відшкодував матеріальну шкоду у повному обсязі. Тому, залишок несплаченої матеріальної шкоди у сумі 204492,53 грн. просить стягнути на свою користь.

Ухвалою судді від 01 листопада 2021 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди залишено без руху (а.с.12-13).

На виконання даної ухвали судді позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. (а.с.14-15).

Ухвалою судді від 08 грудня 2021 року заяву військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом задоволено, поновлено строк звернення військової частини НОМЕР_1 до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.21-22). Цією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду докази сплати заборгованості у сумі 204492,53 грн., а також подати до суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, відзив на позовну заяву.

Відповідач правом подачі доказів сплати заборгованості у сумі 204492,53 грн. не скористався. Натомість адвокат в інтересах ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву на адміністративний позов про стягнення матеріальної шкоди, в якій просив:

- визнати частково протиправним та частково скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2017 №823, в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ;

- визнати частково протиправним та частково скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2019 №362 в частині притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 утримані кошти з його грошового забезпечення у сумі 64620,47 грн. на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2019 №362 (а.с.27-32).

Ухвалою суду від 17.01.2022 року у позивача витребувано докази. (а.с.37).

Ухвалою судді від 18.01.2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування частково наказів, стягнення коштів залишено без руху у зв`язку із спливом строку звернення до суду щодо оскарження наказів та не поданням заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів (а.с.38-39).

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, згідно якого заперечує проти задоволенні позовних вимог, оскільки накази командира військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2017 №823, та від 12.07.2019 №362 та акти службових розслідувань з матеріалами службових розслідувань не додані взагалі. Документи про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_1 та про його посадові обов`язки відсутні, обґрунтування, що ОСОБА_1 втратив військове майно ввірене йому для зберігання жодним документом не підтверджені адже він не є начальником складу та не отримував на зберігання вказане майно, і постійне місце дислокації Військової частини НОМЕР_2 (34 батальйон) у складі Військової частини НОМЕР_1 (57 бригада) як у 2017 році так і зараз знаходиться у Херсонській області, а склад де зберігались радіостанції знаходиться у АДРЕСА_1 . Додатково зазначив, що з наказами командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.12.2017 №823 та від 12.07.2019 №362 про притягнення до матеріальної відповідальності відповідач ОСОБА_1 взагалі не ознайомлений як і з результатами службових розслідувань, копії наказів йому не вручені. З такими наказами ОСОБА_1 не погоджується, він не був матеріально відповідальною особою за збереження радіостанцій Р-159, які взагалі зберігались не по місцю дислокації Військової частини НОМЕР_2 у якій він служив, не були ввірені йому для зберігання та не перебували у його віддані, тому такі накази є протиправними та підлягають скасуванню, тому поданий зустрічний позов (а.с.44-49).

На виконання вимог ухвали суду від 18.01.2022, представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (а.с.164-168).

Ухвалою суду від 09.03.2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування частково наказів, стягнення коштів повернуто позивачу разом з усіма доданими до нього документами (а.с.173-175).

Дослідивши докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Наказом Командира військової частини-польова пошта НОМЕР_3 №5 від 17.05.2014 ОСОБА_1 зарахований до списків військової частини-польова пошта НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) для проходження військової служби на посаді начальника зв`язку командира взводу військової частини польова пошта НОМЕР_3 (а.с.158).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2017 року №785, призначено службове розслідування по факту втрати радіостанцій Р-159 у військовій частині НОМЕР_4 та НОМЕР_2 (а.с.113).

В ході проведення службового розслідування підтверджено факт втрати облікованих радіостанцій Р-159 в службі зв`язку військової частини НОМЕР_2 у кількості 37 (тридцять сім) комплектів радіостанцій Р-159. Матеріально відповідальною особою у військовій частині НОМЕР_2 за Р-159 був помічник начальника штабу - начальник зв`язку в/ч НОМЕР_2 капітан ОСОБА_1 , який являючись посадовою особою та військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , втратив військове майно ввірене йому для зберігання (а.с.114-119).

Наказом командира військової частини від 23.12.2017 №823 Про результати службового розслідування по факту втрати радіостанцій Р-159 в військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_2 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення сувора догана та притягнуто до повної матеріальної відповідальності у двократному розмірі, солідарно в сумі 538224,98 грн. (а.с.138-140).

Разом з тим, наказом командира військової частини від 12.07.2019 №362 Про результати повторного службового розслідування по факту втрати радіостанцій Р-159 в військових частинах НОМЕР_4 та НОМЕР_2 внесено зміни до наказу від 23.12.2017 №823, зокрема прийнято вважати недійсними притягнення до повної матеріальної відповідальності у двократному розмірі, солідарно в сумі 538224,98 грн. Водночас, зазначено, що суму 269112,49 грн. занести до книги грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 та облікувати за капітаном ОСОБА_1 , притягнути останнього до повної матеріальної відповідальності та утримувати до повного погашення суму 269112,49 грн. щомісячно у розмірі 20% місячного грошового забезпечення (а.с.152-155).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №108 від 07.06.2021, капітана ОСОБА_1 помічника начальника штабу начальника зв`язку військової частини НОМЕР_2 звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та з усіх видів забезпечення, заборгованість заподіяної державі шкоди станом на 06.06.2021 становить 207046,17 грн., згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №362 від 12.07.2019 (а.с.156-157).

Відповідач свій обов`язок відшкодувати кошти у повному обсязі не виконав. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1993 р. №548-ХIV (далі за текстом Статут внутрішньої служби) установлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до п. 7, 10 ст. 83 Статуту внутрішньої служби (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) начальник служби бригади зобов`язаний:

- знати наявність і стан, а також будову і правила експлуатації (використання) озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів зі своєї служби; своєчасно проводити заходи щодо метрологічного забезпечення озброєння, бойової та іншої техніки, обладнання та майна служби і підпорядкованих підрозділів; здійснювати контроль та вживати заходів для забезпечення надійної охорони підпорядкованого складу, а також озброєння і техніки підпорядкованого підрозділу;

вести облік і складати звітність у встановленому порядку, щомісяця проводити з підрозділами і підпорядкованим складом полку звірку облікових даних, в установлені терміни проводити перевірку підрозділів відповідно до своїх обов`язків із складанням відповідних актів.

Згідно примітки ст.82 Статуту внутрішньої служби положеннями статей 82 - 84 керуються всі начальники служб полку, начальник розвідки, начальник зв`язку та начальник фізичної підготовки і спорту полку.

Тобто відповідач несе повну матеріальну відповідальність за ввірене йому майно згідно займаної посади на час проведення службового розслідування по факту втрати радіостанцій.

Згідно зі ст.26 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначається Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Положення Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджена Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року №243/95-ВР, (чинне на час виникнення правовідносин, та втратило чинність 03.10.2019, згідно із Законом України від 3 жовтня 2019 року N 160-IX), а також Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Відповідно до п.1 розділу І Положення це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов`язані.

У статті 1 Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно з п.2 розділу І Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв`язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 розділу І Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Згідно з п.6 розділу І Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані, діями яких заподіяно шкоду державі, можуть добровільно відшкодувати її повністю або частково. Ці особи за згодою командира (начальника) військової частини можуть відновити пошкоджене майно.

Статтею 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей - отже, у даному випадку шкода заподіяна у зв`язку з нестачею військового майна переданого під звіт для зберігання.

Так, на час перебування ОСОБА_1 помічника начальника штабу начальника зв`язку військової частини НОМЕР_2 , службовим розслідуванням виявлено нестачу ввіреного військового майна.

Тож відповідно до статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку.

На день звільнення відповідачем було відшкодовано шкоду у розмірі 64620,47 грн.

Сума заборгованості до стягнення з ОСОБА_1 після його звільнення з військової служби за контрактом відповідно до наказу від 07.06.2021 року № 108, склала 207046,17 грн. (а.с.156-157).

Спірні правовідносини виникли у зв`язку проходженням відповідачем публічної служби, зокрема у зв`язку із заподіянням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби. Матеріалами справи підтверджено заборгованість помічника начальника штабу начальника зв`язку військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , яка становить 204492,53 грн., доказів її погашення суду не надано, доказів оскарження та скасування наказів про призначення службового розслідування та проведення службового розслідування, яким встановлено розмір завданої матеріальної шкоди суду не надано, тому позов слід задовольнити.

У силу частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У даній справі позивачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.

Додатково суд зазначає, що на користь відповідача не стягуються судові витрати, з огляду на задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь військової частини в НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) невідшкодовану заподіяну матеріальну шкоду у сумі 204492,53 грн. (двісті чотири тисячі чотириста дев`яносто дві грн. 53 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина