Ухвала суду № 104137878, 02.05.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02 травня 2022 року м. Київ № 320/3892/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури

в інтересах держави, в особі Білоцерківської міської ради,

Київської обласної державної адміністрації

до Білоцерківської районної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Білоцерківської міської ради, Київської обласної державної адміністрації з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації, в якому позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації № 10 від 22.01.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради».

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Частиною сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Разом з тим, приписами частини четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 3 статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Абзацами першим, другим частини 4 статті 23 Закону № 1697-VII встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відтак, виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суддя звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 806/998/17.

У позовній заяві заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури зазначив, що у зв`язку з допущеними порушеннями законодавства під час прийняття спірного розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області № 22.01.2021, Білоцерківською окружною прокуратурою на адресу Білоцерківської міської ради направлено відповідний лист щодо вжитих органом місцевого самоврядування заходів для скасування вищевказаного розпорядження шляхом пред`явлення до суду відповідної позовної заяви. Згідно з інформацією Білоцерківської міської ради заходи щодо скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №10 від 22.01.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради» не вживались, у тому числі позовні заяви до суду не подавались.

Додатково керівник Білоцерківської окружної прокуратури зазначив, що згідно з вимогами ч. З ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. У зв`язку з вищевказаним, Білоцерківською окружною прокуратурою на адресу Київської обласної державної адміністрації направлено відповідний лист про те, чи перевірялося Київською обласною державною адміністрацією оспорюване розпорядження та результати вказаної перевірки. Згідно з інформацією Київської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації направлено лист щодо надання пояснень та копій документів, на підставі яких прийнято розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації №10 від 22.01.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради». На момент надання відповіді до прокуратури, вказані пояснення не надходили.

Вказана вище обставина у розумінні змісту положень ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на думку заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування та Київської обласної державної адміністрації щодо реалізації ними функції захисту прав та законних інтересів територіальної громади у сфері охорони навколишнього природного середовища та створює достатні правові підстави для вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру, направлених на захист та відновлення порушених прав держави.

Суддя зазначає, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що «Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо».

Тому, суддя враховує саме цю останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду та з цих підстав вважає, що посилання Прокурора на те, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим у нього виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду, є помилковими.

З огляду на вищевикладене, Прокурору слід належним чином обґрунтувати наявність підстав для представництва держави в суді у цій справі, як це передбачено частиною 4 статті 53 КАС України.

Крім того, позовна заява не містить жодних обставин, які б вказували на неможливість подання позову безпосередньо Київською обласною державною адміністрацією та Білоцерківською міською радою, котрі є уповноваженими органами у межах спірних правовідносин.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказаний недолік може бути усунений позивачем шляхом подання до суду:

- позовну заяву що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням належним чином обгрунтованих підстав для представництва держави в суді у цій справі, як це передбачено частиною 4 статті 53 КАС України.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Білоцерківської міської ради, Білоцерківської обласної державної адміністрації до Білоцерківської районної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпорядження, - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.