Рішення № 104137833, 02.05.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2022 року № 320/6823/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не включення до підрахунку пільгового стажу роботи за Списком №1 ОСОБА_1 періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 на Рівненській АЕС, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області включити в підрахунок трудового стажу за Списком №1 період роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 на Рівненській АЕС і у зв`язку з цим провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком.

Позов обґрунтовував тим, що 28.05.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії. Листом відповідача від 16.07.2020 повідомлено, що за результатами розгляду заяви позивачеві призначено пенсію за віком з 13.06.2020. За матеріалами пенсійної справи до страхового стажу враховано періоди роботи, що підтверджені документально та страховий стаж складає 37 років 11 місяців 16 днів (стаж враховано по 30.04.2020), в тому числі робота за списком №1 10 років 11 місяців 16 днів, коефіцієнт стажу 0,37917. Також зазначено, що х огляду на те, що між первинною атестацією робочого місця та повторною атестацією минуло більше 5 років, для зарахування періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 на Державному підприємстві «НАЕК Енергоатом» ВП «Рівненська атомна електростанція» до стажу роботи за Списком №1 підстави відсутні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача, в письмовому відзиві, поданому 12.11.2020 до суду, позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.10.1999 Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У період з 1987 по 1992 роки позивач навчався у Дніпропетровському механіко-металургійному технікумі, що підтверджено копією диплома від 25.06ю1992 серії НОМЕР_2 .

Відповідно до трудової книжки позивача:

- 19.04.1994 позивач прийнятий в РУ-1 оператором реакторного відділення по IV групи Рівненської АЕС (запис №02);

- 01.06.1995 переведений старшим оператором реакторного відділення по шостій групі (запис №04);

- 15.08.2002 переведений інженером з експлуатації реакторного устаткування І кат РЦ-1 (запис №5);

- 09.12.2004 у зв`язку з реорганізацією переведений інженером з експлуатації устаткування атомної електростанції І кат в РЦ 1 (запис №6);

- 17.08.2005 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (запис №7).

Наказом Рівненської АЕС від 29.10.2002 №3251 затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списками №1 і №2 (п.1).

Наказом Рівненської АЕС від 17.11.2003 №4836 затверджено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1 (п.1.1).

Згідно з довідкою ВП «Рівненська атомна електростанція» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 07.05.2020 №219 ОСОБА_1 працював, в тому числі, повний робочий день, повну робочу неділю на підприємстві в цехах і організаціях, передбачених списком №1, 2:

- в підрозділі Реакторний цех 1 Оперативний персонал на посаді старший оператор реакторного відділення VI групи з 01.06.1995 по 14.08.2002;

- в підрозділі Реакторний цех 1 Оперативний персонал на посаді інженер з експлуатації реакторного устаткування І категорії з 15.08.2002 по 08.12.2004.

Всього: 11 років 3 місяці 24 дні.

28.05.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 16.07.2020 №4254-7252/Ф-02/8-1000/20 повідомлено, що за результатами розгляду заяви позивачеві призначено пенсію за віком з 13.06.2020. За матеріалами пенсійної справи до страхового стажу враховано періоди роботи, що підтверджені документально та страховий стаж складає 37 років 11 місяців 16 днів (стаж враховано по 30.04.2020), в тому числі робота за списком №1 10 років 11 місяців 16 днів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Законом №1058 визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Відповідно до статті 1 цього закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Згідно п. 2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 12.08.93 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України за №01-3/406-02-2 від 10.05.1994, під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Відтак, факт роботи позивача у спірний період на Державному підприємстві "НАЕК Енергоатом" ВП "«Рівненська атомна електростанція" підтверджений належним чином та сторонами не оспорюється, спірним є питання щодо зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача.

З матеріалів справи вбачається що атестація робочих місць на Державному підприємстві "НАЕК Енергоатом" ВП "Рівненська атомна електростанція" проводилась два рази, що підтверджується записами у трудовій книжці та наказами №3251 від 29.10.2002 та №4836 від 17.11.2003, однак відповідач не приймає це до уваги через порушення порядку проведення такої атестації.

Питання атестації робочих місць врегульовано Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок №442).

Згідно п. п. 1, 2, 4 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (461-2016-п), Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці (1290-97-п), Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (163-2001-п), Переліків робіт із особливо шкідливими і особливо важкими та шкідливими і важкими умовами праці, на яких встановлюється підвищена оплата праці, та інших нормативно-правових актів, відповідно до яких надаються пільги та компенсації працівникам за роботу із шкідливими умовами праці, покладається на Держпраці.

Згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушеннявстановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому вбачається, що працівник, який працює на посаді, віднесеній до відповідного Списку, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку N 442, не наділений будь-якими повноваженнями або обов`язками, які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Тому, суд дійшов висновку, що відмовляючи працівнику в зарахуванні спірного періоду до пільгового стажу, відповідач фактично покладає відповідальність за не проведення атестації робочих місць на підприємстві на позивача.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною постанові від 19.02.2020 по справі N 520/15025/16-а.

В означений постанові Верховний суд наголосив, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002.

Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував період роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 із зазначених ним підстав, без дослідження всіх поданих документів, що мали значення для прийняття рішення, чим порушив пенсійні права позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В даному випадку суб`єктом владних повноважень виконано не всі умови, визначені законом, необхідні для правильного вирішення заяви, з якою звернувся позивач.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, вчиняючи замість нього дії, які входять до його безпосередньої компетенції та які він мав вчинити.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховний Суду від 07.02.2019 в справі N 813/1062/14.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується наявною у справі квитанцією.

Враховуючи задоволення позовних вимог, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6830,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу на суму 6830,00 грн позивачем подано до суду копії: договору від 19.06.2020 №Т1581, копії чеків про сплату юридичних послуг.

Відповідно до п.1.1. Договору замовник долучає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект скарги до ГУ ПФУ; проект скарги до ПФУ в м. Києві; проект позовної заяви до суду; консультації.

Відповідно до п.2.4. після внесення 50% від вартості послуг, відповідно до п. 3.1 цього Договору, здійснити підготовку та видачі проектів документів, зазначених у п. 1.2 цього Договору, замовнику.

Відповідно до п.2.5. надати юридичні послуги, зазначені в п.1.2 цього Договору, у терміновому порядку, за умови збільшення вартості юридичних послуг, зазначених у п.3.1 цього Договору на 30%, протягом не більше 2 днів з моменту підписання цього Договору сторонами та внесення повної плати.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість надання юридичних послуг, зазначених у п.1.2 цього Договору становить 6830,00 грн і сплачується замовником у наступний термін: 25.06.2020 2415,00 грн; 30.06.2020 3415,00 грн.

Відповідно до п.3.2. Договору замовник вносить попередню оплату у розмірі 1000,00 грн.

Згідно копії фіскального чеку від 19.06.2020 за юридичні послуги сплачено 1000,00 грн. Згідно копії фіскального чеку від 22.06.2020 за юридичні послуги сплачено 2415,00 грн. Згідно копії фіскального чеку від 30.06.2020 за юридичні послуги сплачено 3415,00 грн.

Надаючи оцінку наданим документам, суд зазначає, що не належать до компенсації витрати на правову допомогу за проект скарги до ГУ ПФУ, проект скарги до ГУ ПФУ в м. Києві та консультації, оскільки дані послуги лежать поза межами розгляду даної адміністративної справи.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи складність справи та наведені норми права, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00 гривень, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не включення ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 на Рівненській АЕС.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м.Фастів, Київська область, 08500) включити в підрахунок трудового стажу за Списком №1 період роботи з 20.06.2002 по 28.10.2002 на Рівненській АЕС і у зв`язку з цим провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м.Фастів, Київська область, 08500).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот грн) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вул.Саєнка Андрія, буд. 10, м.Фастів, Київська область, 08500).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.