Рішення № 104137791, 29.04.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2022 року м.Київ№ 320/4788/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області у якому просить суд:

визнати протиправними дії щодо внесення 12.05.2020 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 27756364;

зобов"язати відповідача виключити ці відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту опису майна було зареєстровано публічне обтяження на рухоме майно, однак вважає, що їх внесено протиправно, оскільки податкові зобов`язання, які були підставою для опису майна скасовано в судовому порядку, тому на думку позивача вони мають бути виключенні із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнав та зазначив, що у зв`язку з несплатою узгоджених податкових зобов`язань за позивачем виник податковий борг у розмірі 26 795,84 грн та як наслідок було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, що понесло за собою внесення 12.05.2020 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 27756364. Вважає, що дії контролюючого органу були правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі акту опису майна від 08.05.2020 № 559 податковим органом 12.05.2020 зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна публічне обтяження на рухоме майно за номером 27756364, тип обтяження: податкова застава, визначено розмір основного зобов`язання в сумі 41 052,29 грн.

Не погоджуючись з діями податкового органу, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст.14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Частиною 89.3 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно п. 7 Розділу II Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі Порядок № 586), у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 глави 1 розділу II Кодексу.

Пунктом 1 розділу ІV Порядку № 586 податковий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п`ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Така реєстрація здійснюється щодо рухомого майна - відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2006 № 57/5 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за № 802/12676 (зі змінами), та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541 (із змінами).

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 586 визначено, що у випадках, визначених п. 93.1 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.

Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому п. 93.2 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу.

Водночас п. 93.1 ст. 93 ПК України визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:

отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;

визнання податкового боргу безнадійним;

набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;

отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених ст. 55 ПК України, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання;

отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 ПК України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження порядку Державного реєстру обтяжень рухомого майна» у разі проведення державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна державним або приватним виконавцем та податковим керуючим відомості про обтяження рухомого майна вносять до Реєстру.

У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для внесення 12.05.2020 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 27756364 став акт опису майна № 559 від 08.05.2020, розмір основного зобов`язання: 41 052,29 грн, об`єкт обтяження: автомобіль легковий, марка RAVON модель R2 хетчбек.

Вказаний акт опису майна було складено на підставі рішення керівника контролюючого органу 25.03.2020 № 74.

Підставою для прийняття такого рішення став податковий борг по земельному податку в розмірі 26 795,54 грн, який виник нібито в результаті несплати в повному обсязі зобов`язань, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 274805-5602-1008 на суму 2 212,27 грн;

податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 90407-5606-1031 на суму 18 416,63 грн;

податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 98211-5606-1031 на суму 443,84 грн.

Однак, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 274805-5602-1008 на суму 22 192,27 грн скасовано рішенням Державної фіскальної служби України від 30.07.2018 № 11036/К/99-99-11-02-01-14, що також було встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 810/3180/18.

Крім того податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 № 90407-5606-1031 на суму 18 416,63 грн було предметом судового оскарження у справі № 640/11266/19 і сума зобов`язання за ним сплачена позивачем 08.05.2020, про свідчить за меморіальний ордер МВ55017108.

Таким чином з урахуванням того, що податкові повідомлення рішення на основну суму боргу (2 212,27 + 18 416,63) скасовано у адміністративному, судовому порядку та враховуючи, що частина суми сплачено позивачем самостійно, таке майно вважається таким, що звільнено з податкової застави.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру (абзац 3 ст. 44 Закону України від 18.11.2003 № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

Таким чином, у разі звільнення майна платника податків з-під податкової застави податковий орган має виключити запис щодо обтяження рухомого майна позивача з відповідних реєстрів.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії по внесенню 12.05.2020 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 27756364 задовольнити.

При цьому, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб`єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.

За приписами ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

За приписами ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо протиправності дій контролюючого органу, у даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача виключити внесенні відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 25.05.2020 № 63992.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем подано: договір про надання правової допомоги від 21.05.2020, укладений між позивачем та адвокатом Тукманом Євгеном Григоровичем, ордер на надання правової допомоги, акт прийому передачі від 26.11.2020, прибутковий касовий ордер від 18..2020 на суму 23 000,00 грн та від 26.11.2020 на суму 20 000,00 грн.

Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено 3 100,00 за одну годину роботи.

Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, консультування клієнта з приводу оскарження дій або бездіяльності контролюючого органу, здійснення особистого прийому та надання консультації, аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики, підготовка процесуальних документів, надання клієнту розяснень не пов`язані з безпосередньою підготовкою та зверненням позивача до суду.

З огляду на надані суду документи, обсяг та зміст позовної заяви, суд, зважаючи на задоволення позовних вимог, дійшов висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн за підготовку позову та його подання до суду, в тому числі, збирання доказів та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі.

Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, разом 5 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо внесення 12.05.2020 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 27756364.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) виключити відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що внесенні 12.05.2020 під № 27756364.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.