Рішення № 104136702, 19.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
19.11.2021
Номер справи
160/12275/21
Номер документу
104136702
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Справа № 160/12275/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 р. №Ф-9050-50/67 та №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника стосовно ОСОБА_1 шляхом приведення інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 у відповідність, а саме: виведення недоїмки з ЄСВ на суму 35588,74грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що дійсно з 26.08.2004 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, проте фактично підприємницьку діяльність не здійснював з моменту реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності та не отримував доходів від провадження підприємницької діяльності, а 15.06.2021р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивачем. При цьому, в період нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ, єдиний внесок) згідно зі спірними вимогами за 2017-2020р.р., позивач був найманим працівником та працював з 23.05.2016р. на різних посадах в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» Філія «Центр охорони здоров`я» Дніпровська клінічна лікарня на залізничному транспорті, де працює по теперішній час. Отже, єдиний внесок за позивача протягом означеного періоду регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску, що підтверджується довідками роботодавця та Пенсійного фонду за формами ОК-7 та ОК-5. За наведених обставин, позивач вважає, що він не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, в розумінні цього Закону, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Таким чином, спірні вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, на усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви з викладенням у ній позовних вимог відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, та оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви у розмірі 1816,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 26.07.2021 року позивачем 16.09.2021 року усунуті недоліки позову, долучено оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 1816грн., а також надано уточнений адміністративний позов з його копією для відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12275/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 21.10.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимогах від 13.11.2020 р. №Ф-9050-50/67 та №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74грн., із зазначенням за який період нарахована така заборгованість і в якій сумі.

21.09.2021р. представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/12275/21 повернуто позивачеві без розгляду через відсутність доказів сплати судового збору за її подання.

01.10.2021 року до суду знову надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій останній просив:

- зупинити стягнення на підставі виконавчого документу вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67 У на суму 35588,74грн. у відношенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зупинити дію вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67 У на суму 35588,74грн. у відношенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/12275/21 задоволено у повному обсязі, зупинено дію вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9050-50/67 У від 13.11.2020 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/12275/21, а також зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9050-50/67 У від 13.11.2020 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний обліковий податковий номер платника податків НОМЕР_1 ) суми боргу у розмірі 35588,74грн. у виконавчому провадженні №65728012, відкритому 09.06.2021 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Нор О.М., до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/12275/21.

12.10 2021 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що за наявними даними інформаційної системи ДПС України ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Новокодацький район) як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування з 26.08.2004 року по 15.06.2021 року, та згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» був платником єдиного внеску в це період. При цьому, звітність з ЄСВ позивачем за період 2017-2020р.р. не подавалась. Водночас, в ІКП фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по коду бюджетної класифікації 71040000 відображені автоматично розраховані нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2017р. по 31.12.2020р. у загальній сумі 37788,74грн., а саме: за 2017 рік у сумі 8448 грн., по строку сплати до 09.02.2018р.; за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.); за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р., за 4 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2020р.); та за 2020 рік на загальну суму 8495,30 грн. (за 1 квартал 2020 р. у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 19.04.2020р.; за 2 квартал 2020 р. у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020р.; за 3 квартал 2020 р. у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020р., за 4 квартал 2020 р. у сумі 2200,00 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021р.). У зв`язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 не сплачувались нараховані суми з єдиного внеску у встановлені законодавством терміни, станом на 07.10.2021 року в ІКП позивача обліковується заборгованість з ЄСВ у загальному розмірі 37788,74грн.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також згідно зі Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №320864 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.08.2004р. (дата та номер запису: 13.08.2004р. №22240000000000907.

26.08.2004р. ФОП ОСОБА_1 взятий на облік як платник податків у ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується довідкою від 26.08.2004р. №12912/28-172, та перебував на загальній системі оподаткування.

15.06.2021р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2002240060001000907 від 15.06.2021р. про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення.

13.11.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9050-50/67У, відповідно до якої за ОСОБА_1 обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 35588,74грн.

Із наданого відповідачем на вимогу суду детального розрахунку суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74грн. слідує, що позивачеві вказаною вимогою нараховано заборгованість з ЄСВ за період 2017 рік ІІІ квартал 2020 року, а саме:

- за 2017 рік у сумі 8448,00грн., по строку сплати до 09.02.2018р.;

- за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.);

- за 2019 рік на загальну суму 11016,72грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019р., за 4 квартал 2019 р. у сумі 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2020р.);

- за І-ІІІ квартали 2020 року на загальну суму 6295,30грн. (за 1 квартал 2020 р. у сумі 2078,12 грн., граничний строк сплати до 19.04.2020р.; за 2 квартал 2020 р. у сумі 1039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020р.; за 3 квартал 2020 р. у сумі 3178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020р.).

Незгода позивача з означеною вимогою стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Таким чином, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску.

З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.

01 липня 2004 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №2390-VI (далі - Закон №2390-VI), який набув чинності 03 березня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (тут і далі в редакції станом на 2013 рік) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.08.2004р. (дата та номер запису: 13.08.2004р. №22240000000000907.

Запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 на підставі власного рішення внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.06.2021р. (запис №2002240060001000907 від 15.06.2021р.).

Зважаючи на те, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містив запис про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця з 13.08.2004р., а також про припинення його підприємницької діяльності лише з 15.06.2021р., і такі відомості у розумінні приписів ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», вважаються достовірними, а також не заперечуються самим позивачем, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 , зокрема, протягом 2017-2020р.р. мав статус фізичної особи-підприємця.

При цьому, судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач протягом періоду 2017-2020р. підприємницьку діяльність фактично не здійснював, доходів від підприємницької діяльності не отримував та звітність з ЄСВ до контролюючих органів не подавав.

У зв`язку із встановленням обставин наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця у період, за який відповідачем нараховано заборгованість з ЄСВ відповідно до спірних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне правове регулювання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд вдруге акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-ІV з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За приписами абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 1 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України надано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).

Судом встановлено, що відповідно до довідки Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 16.06.2021р. №68 ОСОБА_1 дійсно працює у Дніпровській клінічній лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 23.05.2016р., а саме:

- 23.05.2016р. зарахований на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування господарсько-обслуговуючого персоналу (наказ №113/ОС від 19.05.2016р.);

- 17.08.2018р. звільнений за власним бажанням ст.38 КЗпП України (наказ №173/ОС від 17.08.2018р.);

- 27.12.2018р. зарахований на посаду слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування господарсько-обслуговуючого персоналу (наказ №320/ОС від 22.12.2018р. та працює по теперішній час.

Таким чином, позивач працював в Дніпровській клінічній лікарні на залізничному транспорті Філії «Центр охорони здоров`я» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 23.05.2016р. по 17.08.2018р. та з 27.12.2018р. по теперішній час.

При цьому, факт працевлаштування позивача у вищевказаному підприємстві у періоди з 23.05.2016р. по 17.08.2018р. та з 27.12.2018р. по 31.12.2020р., а також факт сплати за нього страхових внесків за цей період роботодавцем, підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7, які долучено до матеріалів справи.

Отже, встановлені обставини свідчать про доведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску за 2017 рік ІІІ квартал 2020 року статусу фізичної особи-підприємця, проте, як встановлено судом, більшу частину цього часу, а саме: з 01.01.2017р. по 17.08.2018р. та з 27.12.2018р. по 30.09.2020р. позивач був застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього був його роботодавець, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 в цей період не був платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, з огляду на що, спірна вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74грн. підлягає частковому скасуванню на суму боргу, нараховану за періоди з 01.01.2017р. по 17.08.2018р. та з 27.12.2018р. по 30.09.2020р., у розмірі 32074,68грн. (із розрахунку: 8448,00грн. (за 2017 рік) + 2457,18грн. (за І квартал 2018 року) + 2457,18грн. (за ІІ квартал 2018 року) + 819,06грн. (за липень 2018 року) + 449,14грн. (за 17 днів серпня 2018 року) + 132,10грн. (за 5 днів грудня 2018 року) + 11016,72грн. (за 2091 рік) + 6295,30грн. (за І-ІІІ квартали 2020 року), а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.

Разом з тим, в іншій частині спірна вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У на суму 3514,06грн., нараховану за період з 18.08.2018р. по 26.12.2018р., є правомірною та скасуванню не підлягає, позаяк, протягом цього часу ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця і не був працевлаштованим працівником, відтак, у розумінні приписів п.4 ч.1 ст.4 та п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») повинен був визначити базу нарахування не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні з 1 січня 2018 року 3723,00 грн.

Таким чином, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2018 році складала 819,06грн. (3723грн. х 22%).

Позивачем визнається, що ним зобов`язання з ЄСВ за період з 18.08.2018р. по 26.12.2018р. на суму 3514,06грн. не сплачувались.

Згідно з ч.4 ст.25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Щодо порядку стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, то він регулюється розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року №449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року за №508/26953) (далі - Інструкція №449).

Так, відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

При цьому суд враховує, що згідно з ч.16 ст.25 Закону №2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовуються.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу сформовано та надіслано позивачеві на підставі облікових даних інформаційної системи контролюючого органу, як платнику внеску (фізичній особі-підприємцю), який на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску.

З огляду на наведене та встановлені судом обставини, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У на суму 3514,06грн., нараховану за період з 18.08.2018р. по 26.12.2018р., слід відмовити.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67 на суму 35588,74грн., оскільки позивачем не доведено факт винесення відповідачем 13.11.2020р. такої вимоги, в тому числі не надано її копії, натомість, з відзиву відповідача встановлено, що контролюючим органом 13.11.2020р. була видана саме вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74грн., правомірність якої і перевірено судом в рамках розгляду цієї справи.

Щодо частини позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника стосовно ОСОБА_1 шляхом приведення інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 у відповідність, а саме: виведення недоїмки з ЄСВ на суму 35588,74грн., суд зазначає наступне.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі Порядок №422).

Так, відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі: нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

За наведених обставин та враховуючи те, що судом за наслідками розгляду цієї справи встановлено протиправність оскаржуваної вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У в частині суми боргу у розмірі 32074,68грн. та скасовано її у вказаній частині, суд дійшов висновку і про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у останнього боргу зі сплати єдиного внеску саме у розмірі 32074,68грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з абзацом першим частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, ч.3 ст.139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що первинно позивачем було заявлено наступні позовні вимоги: визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 13.11.2020 р.№Ф-9050-50/67 та №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74 грн. та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника стосовно ОСОБА_1 шляхом скасування заборгованості з ЄСВ на суму 35588,74 грн., а також після виведення недоїмки з ЄСВ зняти з обліку у податковому органі, як ФОП ОСОБА_1 .

До первинної позовної заяви позивачем додано банківську квитанцію №0.0.2205191029.1 від 21.07.2021р. про сплату судового збору у розмірі 908,00грн.

Однак, зважаючи на те, що з поданої первинної позовної заяви слідувало, що позивачем було заявлено одну позовну вимогу майнового характеру та дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме: 1) визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування від 13.11.2020 р.№Ф-9050-50/67 та №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74 грн.; 2) зобов`язати відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника стосовно позивача шляхом скасування заборгованості з ЄСВ на суму 35588,74 грн.; 3) зобов`язати відповідача після виведення недоїмки з ЄСВ зняти позивача з обліку у податковому органі, як ФОП ОСОБА_1 , ухвалою суду від 26.07.2021р. позов було залишено без руху, бо за заявлені позивачем дві немайнові вимоги повинно бути сплачено судовий збір у сумі 1816,00грн. (908,00*2= 1816,00 грн.), а за позовну вимогу майнового характеру - 908,00грн., а всього 2724,00грн., отже, оскільки позивачем було сплачено судовий збір не у повному обсязі, останньому слід було доплатити судовий збір у сумі 1816,00грн. (2724,00грн. 908,00грн. = 1816,00грн.).

На виконання вимог ухвали суду від 26.07.2021р. позивачем було надано банківську квитанцію №0.0.2264145577.1 від 14.09.2021р., згідно з якою було доплачено судовий збір за позовну заяву на суму 1816,00грн.

Разом з цим, 16.09.2021р. позивачем було подано уточнену позовну заяву, в якій ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020 р. №Ф-9050-50/67 та №Ф-9050-50/67У на суму 35588,74грн.;

- зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області привести у відповідність інтегровану картку платника стосовно ОСОБА_1 шляхом приведення інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 у відповідність, а саме: виведення недоїмки з ЄСВ на суму 35588,74грн.

Відтак, позивач, подавши уточнену позовну заяву, фактично зменшив кількість первинно заявлених позовних вимог немайнового характеру, а саме: відкликав вимогу про зобов`язання відповідача після виведення недоїмки з ЄСВ зняти позивача з обліку у податковому органі, як ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, заяви або клопотання про повернення частини судового збору, сплаченого за частину позовних вимог, яка була зменшена позивачем, останнім відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» не подавалася, відтак, питання щодо розподілу частини сплаченого ОСОБА_1 судового збору у сумі 908,00грн. не вирішується.

Водночас, з огляду на положення ст.139 КАС України та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за заявлені до розгляду уточнені позовні вимоги у сумі 1816,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно частині задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача коштів у сумі 1634,40грн.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2020р. №Ф-9050-50/67У в частині визначення ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 17.08.2018р. та з 27.12.2018р. по 30.09.2020р. у розмірі 32074,68грн. (тридцять дві тисячі сімдесят чотири гривні 68 копійок).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 17.08.2018р. та з 27.12.2018р. по 30.09.2020р. у розмірі 32074,68грн. (тридцять дві тисячі сімдесят чотири гривні 68 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 1634,40грн. (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19.11.2021р.

Суддя О.М. Турова

Часті запитання

Який тип судового документу № 104136702 ?

Документ № 104136702 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 104136702 ?

Дата ухвалення - 19.11.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 104136702 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 104136702 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 104136702, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 104136702, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 19.11.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 104136702 відноситься до справи № 160/12275/21

Це рішення відноситься до справи № 160/12275/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 104130520
Наступний документ : 104136703