Вирок № 104134377, 02.05.2022, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/76/22

Провадження №1-кп/547/34/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2022 року смт Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Вареник К.А..

учасники судового провадження:

прокурор Гнідаш В.І.,

потерпіла ОСОБА_1 ,

потерпілий ОСОБА_2 ,

законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , адвокат Павличенко В.Г. ( в режимі відеоконференції),

законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021175510000465, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 08.12.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт Семенівка Семенівського району Полтавської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 27 червня 2002 року Семенівським РВ УМВС України в Полтавській області, освіта середня, не працює, не одружений, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 08.12.2009 (виконавчий лист № 2-2002, виданий 08.12.2009) ОСОБА_5 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини заробітної плати щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 27.10.2009 і до досягнення дитиною повноліття.

Однак, ОСОБА_5 , порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, знаючи про свій обов`язок, встановлений судом щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_1 , посягаючи на нормальний розвиток та здоров`я своєї дитини, будучи працездатним, всупереч вимогам ст. 180 Сімейного кодексу України, у період із 01.11.2020 по 01.01.2022, кошти на утримання доньки не сплачував, будь - якої іншої допомоги не надавав, участі у вихованні дитини не приймав, тобто добровільно рішення суду не виконував.

Незважаючи на попередження про необхідність виконання свого обов`язку та можливості настання кримінальної відповідальності, аліменти добровільно не сплачував, що свідчить про злісне ухилення від їх сплати.

Також у період із 21.12.2020 по 26.04.2021 ОСОБА_5 перебував на обліку як безробітний у Семенівській філії Полтавського обласного центру зайнятості, отримав допомогу по безробіттю у розмірі 20246,21 грн., про яку не повідомив державного виконавця у добровільному порядку, поточні аліменти та заборгованість не сплачував.

Далі, у період із 26.04.2021 по 01.07.2021 ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із ПП «ДОРСЕРВІС КПК» (юридична адреса: 39702, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Потоки, вул. Шевченка, 4, ЄДРПОУ 37948128), де отримав дохід у вигляді заробітної плати у сумі 16271,64 грн., завчасно не повідомив державного виконавця про місце роботи, поточні аліменти та заборгованість не сплачував.

Внаслідок вищевказаних умисних та протиправних дій у ОСОБА_5 станом на 01.01.2022 виникла заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 у сумі 41421,50 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих відповідних платежів за три місяці.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КК України.

Також згідно рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 21.11.2013 (виконавчий лист № 547/1554/13-ц, виданий 21.11.2013), ОСОБА_5 зобов`язаний сплачувати на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі ј частини його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.10.2013 і до повноліття сина.

Однак ОСОБА_5 , порушуючи вимоги ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", згідно якої батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, знаючи про свій обов`язок, встановлений судом щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_2 , посягаючи на нормальний розвиток та здоров`я своєї дитини, будучи працездатним, всупереч вимогам ст. 180 Сімейного кодексу України у період із 30.10.2013 по 01.01.2022, кошти на утримання сина не сплачував, будь-якої іншої допомоги не надавав, тобто добровільно рішення суду не виконував.

Незважаючи на попередження про необхідність виконання свого обов`язку та можливості настання кримінальної відповідальності, аліменти добровільно не сплачував, що свідчить про злісне ухилення від їх сплати.

Також у період із 12.12.2018 по 22.09.2019 ОСОБА_5 перебував на обліку як безробітний у Семенівській філії Полтавського обласного центру зайнятості, отримав допомогу по безробіттю у розмірі 31637,23 грн., про яку не повідомив державного виконавця у добровільному порядку, поточні аліменти та заборгованість не сплачував.

Далі, у період із 23.09.2019 по 25.05.2020, ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із ТОВ "ЗЕРНО-АГРОТРЕЙД" (юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. №58, ЄДРПОУ 38234181), де отримав дохід у сумі 44555,6 грн. (з утриманням на сплату аліментів 9554,56 грн.), але про це завчасно не повідомив державного виконавця та у добровільному порядку поточні аліменти та заборгованість не сплатив за період із вересня 2019 по лютий 2020 включно, чим приховав свій дохід на загальну суму 35001,04 грн.

Також, у період із 21.12.2020 по 26.04.2021 ОСОБА_5 перебував на обліку як безробітний у Семенівській філії Полтавського обласного центру зайнятості, отримав допомогу по безробіттю у розмірі 20246,21 грн., про яку не повідомив державного виконавця у добровільному порядку, поточні аліменти та заборгованість не сплачував.

У подальшому, у період із 26.04.2021 по 01.07.2021 ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах із ПП "ДОРСЕРВІС КПК" (юридична адреса: 39702, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Потоки, вул. Шевченка, 4, ЄДРПОУ 37948128, де отримав дохід у вигляді заробітної плати у сумі 16271,64 грн., завчасно не повідомив державного виконавця про місце роботи, поточні аліменти та заборгованість не сплачував.

Внаслідок вищевказаних умисних та протиправних дій, згідно довідки-розрахунку Семенівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), у ОСОБА_5 станом на 01.01.2022 виникла заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 у сумі 115814,13 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих відповідних платежів за три місяці.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 164 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно не сплачував аліменти на протязі багатьох років, однак шкодує про це та планує в подальшому виплачувати аліменти та погасити заборгованість.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого.

Оцінивши встановлені по справі обставини та перевіривши докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 164 КК України.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який повністю визнав свою винуватість, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Крім того, при призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом не встановлено обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання. Обставина, що зазначена в обвинувальному акті, як пом`якшуюча покарання - щире каяття винного не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.

Поряд з цим в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 був засуджений Семенівським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт. Відповідних висновків не зробив. Заборгованість по аліментах не сплатив. На час розгляду справи в суді заборгованість не сплачена, що свідчить про відсутність щирого каяття.

Судом встановлено, що дані кримінальні правопорушення були вчинені щодо малолітніх дітей. Тобто дана обставина, відповідно до ст. 67 КК України є обтяжуючою покарання обставиною.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення (кримінального проступку), суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді арешту, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як ним, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката Павличенка В.Г. - представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Згідно зі ст. ст. 26 та 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 118 КПК України - процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу.

Судом встановлено, що інтереси неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в суді як представник потерпілої представляє адвокат Павличенко В.Г. згідно документів, долучених до матеріалів справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником потерпілої було надано ордер адвоката Павличенка В.Г. від 25.02.2022, опис робіт ( наданих послуг) виконаних адвокатом Павличенко В.Г., квитанцію про сплату 3000 грн за представництво інтересів потерпілої.

За надання правової допомоги під час досудового слідства і в суді адвокатом Павличенком В.Г. отримано за надання правничої допомоги 3000,00 грн згідно квитанції від 28.04.2022.

Обвинувачений в судовому засіданні не заперечив проти стягнення з нього зазначеної суми витрат на правову допомогу.

За таких обставин, суд вважає заяву адвоката Павличенка В.Г. про стягнення процесуальних витрат на правову допомогу на користь потерпілої ОСОБА_1 обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Цивільний позов, речові докази, процесуальні витрати - відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та суд не вбачає підстав для його обрання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 107, 337, 349, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді трьох місяців арешту.

Запобіжний захід засудженому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Семенівський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Л.М.Самойленко