Постанова № 10413419, 21.05.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 год. 45 хв.

м. Миколаїв

21.05.2010 Справа № 2а-393/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Колесніковій О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПрокурора Ленінського району м. Миколаєва,

вул. Південна, 52, м. Миколаїв, 54034 в інтересах держави в особіДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва,

вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "СМР-Миколаїв",

вул. Новозаводська, 15/3, м. Миколаїв, 54028

простягнення податкового боргу в сумі 32104,82 грн.,

за участю представників

позивача: Бойка О.В.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Миколаєва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «СМР-Миколаїв»(надалі відповідач) на користь Державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 5751,65 грн. і на користь місцевого бюджету України податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки в сумі 26353,17 грн.

Відповідач в судове засідання представника не направив, заперечень проти позову не подав. Ухвала суду від 27.01.2010 про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, а також повістки про виклик, які були направлені за місцезнаходженням відповідача, повернулись до суду без вручення адресату (ар. с. 21-36, 44-46, 67-69, 70-72). Відповідач відповідно до статей 19, 22 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»змін до відомостей про юридичну особу не вніс, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій станом на 25.03.2010 (ар. с. 60-62). Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають зясування судом або стороною по справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

В судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

06.10.1995 відповідач був зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, про що свідчить копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 123732 (ар. с. 6).

31.10.1995 відповідач був узятий на облік у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва за № 00203824, про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків від 28.08.2007 № 1956/10/29-035 (ар. с. 6).

03.11.2009 відповідач подав позивачу декларацію з податку на додану вартість за 3 квартал 2009 року (ар. с. 56-57), в якій визначив суму податку до сплати, 9752 грн. (рядок 27, ар. с. 57).

З урахуванням наявної переплати в сумі 0,35 грн., а також того, що 19.11.2009 відповідач сплатив 4000 грн., податковий борг відповідача з податку на додану вартість склав 5751,65 грн. (розрахунок боргу, ар. с. 59).

Оскільки відповідач визначену самостійно суму податкового зобовязання не сплатив, 20.11.2009 позивачем була сформована друга податкова вимога № 2/720 (ар. с. 14). Ця вимога була отримана відповідачем 08.12.2009.

У відповідності з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181).

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу. Податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Відповідач суму податку на додану вартість не сплатив.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

05.08.2009 відповідач подав позивачу уточнюючу податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік (ар. с. 8), згідно з якою сплаті у 2009 році підлягала сума 114944,49 грн., в тому числі за січень-травень 2009 року по 11072,78 грн., за червень 2009 року 10040,21 грн., за липень-листопад 2009 року по 8256,72 грн., за грудень 2009 року 8256,78 грн.

У відповідності з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі Закон № 2181) податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Частиною 1 статті 17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю»встановлено, що податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із статтею 27 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю»контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Як пояснив представник позивача, відповідач мав заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки за лютий 2009 року в сумі 10034,76 грн.

30.03.2009 позивачем було прийнято рішення № 24 про розстрочення податкових зобовязань відповідача (в сумі 10034,76 грн.) на період з 27.04.2009 по 25.12.2009 (ар. с. 13). Відповідач порушив умови розстрочення, тому позивачем 30.10.2009 було прийнято рішення № 24/1 про скасування розстрочених податкових зобовязань (ар. с. 12). На момент прийняття рішення про скасування розстрочених податкових зобовязань з 10034,76 грн. відповідачем було сплачено 6689,82 грн., тому відповідач мав сплатити залишок 3344,94 грн. (розрахунок боргу, ар. с. 59).

Також відповідач не сплатив орендну плату за земельні ділянки за серпень 2009 року (8256,72 грн.), за вересень 2009 року (8256,72 грн.), за жовтень 2009 року (8256,72 грн.).

Крім того, за порушення відповідачем встановлених строків сплати орендної плати позивач, на підставі статті 25 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю», пункту 1.4 статті 1, підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті 16 Закону № 2181, нарахував пеню із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України в сумі 99,17 грн. За користування розстроченням відповідач, на підставі пункту 14.2 статті 14 Закону № 2181, у відповідності із зробленим позивачем розрахунком (ар. с. 79-84) має сплатити проценти в сумі 40,47 грн.

Як зазначив позивач, загальна сума податкового боргу відповідача складає 32104,82 грн.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 2181 органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»органу державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

У відповідності з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «СМР-Миколаїв», ідентифікаційний код 23620308, місцезнаходження вул.Новозаводська, 15/3, м. Миколаїв, 54028, на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 5751,65грн. (пять тисяч сімсот пятдесят одна грн. 65коп.), на користь місцевого бюджету Миколаївської міської ради податковий борг з орендної плати за земельні ділянки в сумі 26353,17 грн. (двадцять шість тисяч триста пятдесят три грн. 17коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано заяви про апеляційне оскарження постанови. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, тоді постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 26 травня 2010 року.