Рішення № 104132116, 27.04.2022, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/310/22

Провадження № 2/576/144/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.22 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Глухівської міської ради Сумської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю), розміром 3,55 умовних кадастрових гектар, розташованої на території Глухівської міської ради (колишньої Уздицької сільської ради Глухівського району) Сумської області, що на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0124575, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації за № 397 від 30.10.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам КСП «Піонер» за № 275 від 30.12.1996 року, належала її померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 матері (її бабусі) ОСОБА_3 , спадщину після смерті якої вона прийняла, як спадкоємець за заповітом, фактичного вступивши протягом шести місяців з дня відкриття спадщини в управління та володіння її спадковим майном, але своїх спадкових прав не оформила. Вона є єдиною спадкоємицею матері за заповітом, прийняла спадщину після її смерті та частково її оформила, отримавши у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна - належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,7080 га, розташовану на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - земельну частку (пай), яку ОСОБА_2 фактично успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 , але своїх спадкових прав не оформила, нотаріусом їй було відмовлено, оскільки правовстановлюючий документ на це спадкове майно - Сертифікат на право на земельну частку (пай) втрачено. За вказаних обставин позивач просить суд визнати за нею право власності на вищевказану земельну частку (пай).

Позивач в судове засідання не з`явилася, а надала заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просить справу розглядати без її участі.

Представник відповідача - Глухівської міської ради Сумської області в судове засідання також не з`явилася, проте надала заяву, в якій зазначає, що Глухівська міська рада не заперечує вимозі позивача ОСОБА_1 та просить справу розглядати без участі її представника.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов є повністю обґрунтованим, підтверджується представленими документами, а тому підлягає повному задоволенню з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Уздиця Глухівського району Сумської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.12).

Згідно довідки відділу у Глухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 59/133-20 від 05.06.2020 ОСОБА_3 , на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації № 397 від 30.10.1996 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0124575 та зареєстровано у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам КСП «Піонер» за № 275 від 30.12.1996. Розмір земельної частки (паю) складав 3,55 умовних кадастрових гектар. Сертифікат видавався тільки на руки власнику і в архіві відділу не зберігається (а.с.17).

Таким чином судом встановлено, що померлій ОСОБА_3 , дійсно за життя належала земельна частка (пай) розміром 3,55 умовних кадастрових гектар, розташована на території Глухівської міської ради (колишньої Уздицької сільської ради Глухівського району) Сумської області, про що на її ім`я було видано відповідний сертифікат. Однак, вказаний сертифікат був втрачений, про що в газеті «Глухівщина» було опубліковане відповідне оголошення (а.с. 20).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема, у вигляді належної їй вищевказаної земельної частки (паю).

За життя ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області 17 березня 1997 року за р. № 16, згідно з яким все своє майно, яке належатиме їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своїй дочці - ОСОБА_2 , що вбачається з відповідної копії дублікату заповіту ( а.с.14).

Наявність та чинність вищевказаного заповіту також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 68397622 від 04.02.2022 (а.с.22).

За даними довідки Уздицького старостинського округу виконавчого комітету Глухівської міської ради Сумської області від 27.04.2022 за вих. № 115, останнє постійне місце проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було: АДРЕСА_1 . На день смерті за вказаною адресою разом з померлою була зареєстрована та проживала її донька - ОСОБА_2 . Від імені померлої ОСОБА_3 17.03.1997 Уздицькою сільською радою посвідчено заповіт, зареєстровано в реєстрі за р. № 16, який на день її смерті не скасовано і не відмінено (а.с.35).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 68397587 від 04.02.2022 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась ( а.с.21).

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За змістом статті 525 цього Кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За положеннями ст.ст. 548, 549 цього Кодексу для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, не допускається прийняття спадщини під умовою або застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Спадщина вважається прийнятою якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або звернувся до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідною заявою про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, спадкоємцем за заповітом належного померлій ОСОБА_3 майна була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті матері, так як у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963 року протягом шести місяців після відкриття спадщини фактично вступила в управління та володіння її спадковим майном, оскільки на день її смерті проживала та була зареєстрована разом з нею, але своїх спадкових прав не оформила. Наявність інших спадкоємців судом не встановлена.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одеса померла ОСОБА_2 (а.с.11). Після її смерті відкрилась спадщина, в тому числі, на спадкове майно у вигляді земельної частки (паю), яку вона фактично успадкувала після смерті своєї матері, ОСОБА_3 , але своїх спадкових прав не оформила.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 11 вересня 2007 року нотаріусом Глухівської районної державної нотаріальної контори Міхно Д.В., зареєстрований у реєстрі під № 2484, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 ( а.с.13).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ( ст. 1233 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї ( стаття 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

В силу ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі ОСОБА_1 , будучи спадкоємицею померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 за заповітом, у визначений законом шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті останньої та частково її оформила, отримавши у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна - належну ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,7080 га, розташовану на території Уздицької сільської ради Глухівського району Сумської області ( а.с.16). Наявність інших спадкоємців судом не встановлена.

Однак, звернувшись до приватного нотаріуса Шосткинського районного нотаріального округу Міхно Д.В. щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно - земельну частку (пай), що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , спадкоємицею якої була ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але своїх спадкових прав не оформила, отримала відмову, оскільки правовстановлюючий документ на це спадкове майно - Сертифікат на право на земельну частку (пай) відсутній (а.с.19).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за заповітом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у п.п. 10, 11 визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим, правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, наданих у абзаці 15 пункту 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай), порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Враховуючи викладене, та зважаючи на те, що в суді знайшло своє підтвердження те, що бабусі позивачки - ОСОБА_3 , спадкоємцем після якої була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але своїх спадкових прав не оформила, дійсно за життя на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0124575 належала земельна частка (пай) розміром 3,55 умовних кадастрових гектар, розташована на території Глухівської міської ради (колишньої Уздицької сільської ради Глухівського району) Сумської області, а позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 та в установленому законом порядку і строк прийняла спадщину після її смерті, а відтак до неї перейшли всі належні спадкодавцю права та обов`язки, у тому числі й право на спірну земельну частку (пай), однак через втрату правовстановлюючого документу на це спадкове майно, який відновити в передбаченому законом поряду неможливо, її право на спадкове майно не визнається, суд вважає за необхідне захистити дане право позивача шляхом визнання за нею права власності на цю земельну частку (пай).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 206, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючою по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай), розміром 3,55 умовних кадастрових гектар, розташовану на території Глухівської міської ради (колишньої Уздицької сільської ради Глухівського району) Сумської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0124575, виданого на підставі розпорядження голови Глухівської районної державної адміністрації за № 397 від 30.10.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Глухівською районною державною адміністрацією членам КСП "Піонер" за № 275 від 30.12.1996 року, як на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В. Сапон