Рішення № 10413081, 15.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.10                                                                                           Справа№ 10/119(10)

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Белла Трейд»м. Київ

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Нова справа» м. Львів

Про : стягнення 34345,22 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача:           Олєйніков Є.В. - довіреність № 3 від 16.06.2010 року , Папко Ю.Я. - довіреність № 4 від 16.06.2010 року

Від відповідача : Гринчук Ю.В. - довіреність від 25.01.2010 року

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Нова справа» про стягнення 698354,19 грн. заборгованості.

Представники Позивача в судовому засіданні подали доповнення до позовної заяви , відповідно до яких просять задоволити позовні вимоги, та стягнути з Відповідача 704639,38 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 37478,50 грн. пені, 5543,45 грн. –3% річних. Судові витрати просять віднести на Відповідача.

Ст.22 ГПК України встановлено право позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Доповнення до позовних вимог статтею 22 ГПК України не передбачено, відтак дана заява судом відхилена .

Представник Відповідача проти поданого доповнення до позову заперечує, суму основного боргу визнає, згідно поданого клопотання ( вх. № 13234 від 13.07.2010 року) просить розстрочити виконання схвалюваного рішення суду рівними частинами на 24 місяці.

Позивачі проти розстрочки виконання рішення заперечують.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, судом встановлено:

15 лютого 2009 року між ТзОВ «Белла - Трейд»(Позивач) та ТзОВ «Торгівельна фірма «Нова справа»(Відповідач) уклали Договір про дистрибуцію № 491/09.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов‘язувався у порядку та на умовах, визначених цим Договором передати Відповідачу вироби ТЗМО за визначеною Договором ціною, а Відповідач зобов‘язувався прийняти та сплатити за продукцію певну грошову суму на умовах Договору.

Протягом дії Договору Позивач поставив на адресу Відповідача продукції на суму 2872072,98 грн. Відповідач сплатив Позивачу 2173718,79 грн., внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 698354,19 грн., яку ТзОВ «Торгівельна фірма «Нова справа» визнає повністю.

Згідно зі ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов‘язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача (відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ( ст.36 ГПК).

Справа розглядається за правилами ГПК України, оскільки за даним спором, позивач та відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб‘єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Договору про дистрибуцію № 491/09 від 15.02.2009 року, якй сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України, під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов‘язків за договором, зазначений договір є цивільним (господарським), а кожний суб‘єкт цього договору виступає як рівний один одного.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов‘язання, які виникають між суб‘єктами господарювання або між суб‘єктами господарювання і негосподарюючими суб‘єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов‘язаннями.

У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

Враховуючи, що Позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а Відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовна заява ТзОВ «Белла - Трейд» до ТзОВ «Нова справа»підлягає до задоволення – в сумі 698354,19 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами основною діяльністю ТзОВ «Торгівельна фірма «Нова справа» є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах.

З початку 2010 року різко скоротились реалізація (продаж) товару та вчасні оплати за поставлений товар. Як зазначає представник Відповідача - на даний час фінансовий стан товариства є складним. Станом на 01.07.2010 року кредиторська заборгованість підприємства складає 18415801,63 грн., дебіторська - 11523323,19 грн.

          Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України та п. 6 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000р. №01-8/739 ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визначаються господарським судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

          Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у випадкових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

          Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком , воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

          Враховуючи обставини справи, подані Відповідачем докази, та наведені доводи, які свідчать про існування реальних обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі, зважаючи на те, що відстрочка виконання рішення сприятиме як можливості продовження господарської діяльності ТзОВ «Торгівельна фірма «Нова справа»так і зробить реальною можливість отримання боргу Товариством з обмеженою відповідальністю «Белла –Трейд», суд вважає заяву про розстрочку виконання такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до норми ст. 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати покласти на Відповідача.

Розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.179, 193, 230 ГК України, ст.202, 204, 509, 510, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 7, 11,16, ст. ст. 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

                                         В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа»( м. Львів, вул. Городоцька,84, код ЄДРПОУ 31363286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла –Трейд»( Київська обл. м. Березань, вул. Комсомольська,15 а, код ЄДРПОУ 32119145) 698354,19 грн. основного боргу, з розстрочкою виконання рішення на 6 місяців, зі сплатою щомісячно - 116392,37 грн.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа»( м. Львів, вул. Городоцька,84, код ЄДРПОУ 31363286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла –Трейд»( Київська обл. м. Березань, вул. Комсомольська,15 а, код ЄДРПОУ 32119145) 6983,54 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

5.          Скасувати ухвалу господарського суду Львівської області № 10/119 (10) від 25.06.2010 року в частині забезпечення позову.

Суддя                                                                                           Довга О.І.