Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2022 року Справа № 160/27315/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-4353-56/482У від 11 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.04.2003 ОСОБА_2 (після укладення 28.02.2015 шлюбу ОСОБА_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець. Відповідачем 11.02.2021 була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4353-56/482У, якою ОСОБА_2 нарахована заборгованість зі сплати єдиного внеску. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ внесені зміни щодо нарахування та сплати єдиного внеску (ЄСВ) фізичними особами-підприємцями, які набрали чинності з 01.01.2017. Відповідно до цих змін, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування сплачують ЄСВ обов`язково незалежно від факту отримання або неотримання доходу у місяці, за який сплачується ЄСВ. Але, якщо така особа є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Позивач указує, що в період нарахування боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ була найманим працівником, тому платником ЄСВ за неї є її роботодавці. З огляду на викладені обставини, позивач уважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, звернулась до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/27315/21 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 04.01.2022 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
09.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обліковуються нарахування єдиного внеску за період 2017 рік, I-IV квартали 2018 року, I-IV квартали 2019 року, I-IV квартали 2020 року на загальну суму 37788,74 грн. Ця сума не була своєчасно сплачена позивачем, тому є сумою боргу (недоїмки) і підставою для складення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4353-56/482У. Відповідач зазначає, що під час винесення цієї вимоги діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. З огляду на викладене, відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
01.02.2022 представник позивача надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довідок про нараховану заробітну плату позивача від 10.01.2022 №ЗАБ00000001, від 12.01.2022 №01/01/12/01/03/09-02/01/01.
Крім цього, 09.02.2022 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, згідно з яким, просив суд витребувати від позивача відомості та належним чином засвідчені докази, зокрема, відомості про розмір щомісячно нарахованих доходів, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету за спірний період, а саме, з 01 січня 2017 року по 31 січня 2021 рік; довідку за формою ОК-5 за аналогічний період.
Ухвалою суду від 18.02.2022 зазначене клопотання задоволено частково; витребувано в ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) завірену належним чином копію довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2021 рік; зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надати витребувані докази до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
30.03.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки ОК-5 Пенсійного фонду України Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 .
У період з 01.03.2022 по 04.03.2022 та з 09.03.2022 по 12.03.2022 суддя Кучугурна Н.В. перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується відповідною довідкою начальника відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
УСТАНОВИВ:
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 01.04.2003 зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.01.2007 внесено запис №22270170000024252.
Свідоцтвом про шлюб від 28.02.2015 серія НОМЕР_2 , копія якого надана до матеріалів справи, підтверджено зміну прізвища позивача ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
Відповідно до розрахунку суми заборгованості зі сплати єдиного внеску (ЄСВ) за вимогою №Ф-4353-56/482У від 11.02.2021 за позивачем обліковується заборгованість у сумі 37 788,74 грн.
Так, контролюючим органом відповідно до зазначеної вимоги нараховано позивачу єдиний внесок:
- за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн (термін сплати 09.02.2018);
- за 2018 рік: І квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.04.2018); ІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.07.2018); ІІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.10.2018); ІV квартал 2457,18 грн (термін сплати 21.01.2019);
- за 2019 рік: І квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.04.2019); ІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.07.2019); ІІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 21.10.2019); ІV квартал 2457,18 грн (термін сплати 20.01.2020);
- за 2020 рік: І квартал 2078,12 грн (термін сплати 21.04.2020); ІІ квартал 1039,06 грн (термін сплати 20.07.2020); ІІІ квартал 3178,12 грн (термін сплати 19.10.2020); ІV квартал 2200,00 грн (термін сплати 19.01.2021).
Таким чином, на підставі відомостей інформаційної системи органу доходів і зборів прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4353-56/482У на суму 37 788,74 грн.
Позивач уважає зазначену вимогу протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19.
Як було встановлено судом, контролюючим органом відповідно до вимоги №Ф-4353-56/482У від 11.02.2021 нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальну суму 37 788,74 грн:
- за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн (термін сплати 09.02.2018);
- за 2018 рік: І квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.04.2018); ІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.07.2018); ІІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.10.2018); ІV квартал 2457,18 грн (термін сплати 21.01.2019);
- за 2019 рік: І квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.04.2019); ІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 19.07.2019); ІІІ квартал 2457,18 грн (термін сплати 21.10.2019); ІV квартал 2457,18 грн (термін сплати 20.01.2020);
- за 2020 рік: І квартал 2078,12 грн (термін сплати 21.04.2020); ІІ квартал 1039,06 грн (термін сплати 20.07.2020); ІІІ квартал 3178,12 грн (термін сплати 19.10.2020); ІV квартал 2200,00 грн (термін сплати 19.01.2021).
Водночас, позивачем надано до матеріалів справи довідку форми ОК-5 Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , у тому числі за 2017-2020 роки.
Так, у 2017, 2018, 2019 роках та за сім місяців (січень-липень) 2020 року сплату страхових внесків за позивача було здійснено роботодавцем, а за п`ять місяців (серпень-грудень) 2020 року страхові внески за позивача не сплачувались.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності нарахування сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю у зв`язку із нездійсненням господарської діяльності, суд погоджується із ними з огляду на працевлаштування позивача та сплатою за останнього роботодавцем сум єдиного внеску в окремі періоди.
Факт працевлаштування позивача, в тому числі і у період, за який спірною вимогою нараховано заборгованість з ЄСВ, підтверджується відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи.
Разом з цим, як зазначено вище, за п`ять місяців (серпень-грудень) 2020 року страхові внески за позивача не сплачувались.
У зв`язку з цим, суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 01.01.2020 мінімальна заробітна плата складала 4723,00 грн, з 01.09.2020 5000,00 грн.
Таким чином, до сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем підлягає єдиний внесок у розмірі:
- 1039,06 грн (4723,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) =1039,06 грн) за серпень 2020 року;
- 4400,00 грн (5000,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 22% (розмір єдиного внеску) х 4 місяці = 4400,00 грн) за період з вересня по грудень 2020 року.
Всього 5439,06 грн (1039,06 грн + 4400,00 грн).
Отже, оскаржувана вимога №Ф-4353-56/482У від 11.02.2021 включає періоди, за які нарахування єдиного внеску у сумі 5439,06 грн є правомірним, а саме, за звітний період серпень-грудень 2020 року.
Інші суми єдиного внеску, визначені як недоїмка, визначені помилково, оскільки за ці періоди за позивача страхові внески у мінімальному розмірі сплачені роботодавцем.
Також, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності до матеріалів справи не надано і судом не встановлено.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про наявність таких доходів не зазначило.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4353-56/482У від 11.02.2021 неправомірно містить вимогу про сплату єдиного внеску у сумі 32 349,68 грн (37 788,74 грн - 5439,06 грн).
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-4353-56/482У від 11 лютого 2021 року підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
У цій справі позивачем оплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.
З огляду на положення ст.139 КАС України, а також, часткове задоволення позовних вимог, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,33 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-4353-56/482У від 11 лютого 2021 року в частині визначення ОСОБА_5 до сплати єдиного внеску у сумі 32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев`ять) грн 68 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 33 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005 код ЄДРПОУ ВП 44118658).
Суддя Н.В. Кучугурна
Судове рішення № 104127096, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 29.04.2022. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/27315/21. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: