Рішення № 10412691, 01.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/3701.07.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Комунального підприємства "Київміськсвітло"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про стягнення 26 355 067,42 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Цурка Н.О.- довіреність №Д07/2009/07/10-9 від 10.07.2009;

від відповідача: Козубенко О.Г.- довіреність б/н від 24.02.2010;

від 3-ої особи-1: Шубенок В,В.- довіреність №036 від 25.03.10;

від 3-ої особи-2: не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Київміськсвітло"про стягнення 26 355 067,42 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2009 року по 01.12.2009 року згідно Договору № 91 від 18.04.2003 року

З цих підстав, з урахуванням заяви про виправлення описки та уточнення позовних вимог від 22.04.2010, позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 22908 650,34 грн. –основного боргу, 2049 538,85 грн. –пені, 1603605, 52 грн. –штрафу, 513 406,23 грн. –індексу інфляції, 279 485,57 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –25 500,00 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву від 25.02.2010 та доповненні до нього від 10.06.2010 та 01.07.2010, в яких зокрема просив суд припинити провадження по справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 12 192 920,51 грн. по оплаті електроенергії, спожитої на зовнішнє освітлення міста Києва в період з 01.04.2009 року по 01.09.2009 року, оскільки є рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 року по справі № 5/62, який вирішив господарський спір між позивачем та відповідачем за тим же предметом та на тих же підставах. Виконання рішення в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 10715729, 83 грн. по оплаті електроенергії, спожитої в період з 01.09.2009 по 01.12.2009 розстрочити на вересень –грудень 2010 відповідно до лімітних обсягів бюджетного фінансування на погашення кредиторської заборгованості по оплаті електроенергії, спожитої у 2009. Розмір пені зменшити до 100000, 00 грн. та відстрочити її стягнення до 01.04.2011, а врешті позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою від 08.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25.02.2010 року.

Ухвалою суду від 25.02.2010 за клопотанням відповідача залучено до участі у справі Головне управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи до 15.03.2010.

15.03.2010 розгляд справи не відбувся, у зв’язку з хворобою судді.

Ухвалою суду від 16.03.2010 розгляд справи призначено на 08.04.2010.

08.04.2010 представник відповідача у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представником 3-ої особи подано клопотання про залучення до участі в справі в якості 3-ої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Ухвалою розгляд справи відкладено на 17.05.2010.

17.05.2010 представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Ухвалою суду від 17.05.2010 залучено до участі в справі в якості 3-ої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а розгляд справи відкладено на 10.06.2010.

10.06.2010 представник 3-ої особи-2 у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 01.07.2010.

01.07.2010 представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, просив стягнути з відповідача 10715729, 83 грн. основного боргу. Заперечив проти задоволення відстрочення виконання рішення суду. Не заперечував проти стягнення з відповідача пені в розмірі 500000грн. та відстрочення виконання рішення в частині стягнення пені в розмірі 500000грн. до 01.04.2011 року.

Представник 3-ої особи-2 у судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.07.2010 р. за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 91 про постачання електричної енергії (далі - договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розділом 1 договору сторони визначили предмет договору, зокрема: постачальник продає електричну енергію споживачу згідно з умовами цього договору та додатками договору, що є його невід’ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємною частиною.

Сторони дійшли згоди, що відповідач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового (п. 5 Додатку 2Д до Договору).

Судом встановлено, що за період з 01.04.2009 по 01.12.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 22908 650,34 грн., що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків, а також звітами про використану електроенергію за спірний період, які підписані сторонами Договору (копії в матеріалах справи).

В процесі судового розгляду справи, судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору за надані йому послуги не розрахувався, однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 року по справі № 5/62 вирішено спір між позивачем та відповідачем за тим же предметом та на тих же підставах в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 12 192 920,51 грн. по оплаті електроенергії, спожитої на зовнішнє освітлення міста Києва в період з 01.04.2009 року по 01.09.2009 року, що стало підставою для уточнення позовних вимог позивачем.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за період з 01.04.2009 по 01.12.2009 р. за спожиту електроенергію становить 10715729, 83 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожитої електричної енергії та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано суду оплати заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 10715729, 83 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В договорі сторони погодили порядок розрахунків та встановили строки виконання зобов’язання.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 10715729, 83 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 513 406,23 грн. –індексу інфляції та 279 485,57 грн. –3 % річних, нарахованих позивачем за квітня 2009 та грудень 2009.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника коштів та борги споживачів (населення) і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 513 406,23 грн. –індексу інфляції та 279 485,57 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, нарахував та просить стягнути з відповідача 2049 538,85 грн. –пені та 1603605, 52 грн. –штрафу.

Чинним законодавством України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (стаття 546 Цивільного кодексу України та стаття 230 Господарського кодексу України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, визначено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.(стаття 22 Господарського кодексу України)

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, в межах скороченого строку позовної давності, та відповідно до розрахунку ціни позову становить 2049 538,85 грн.

Відповідно до вимог ст. 231 Господарського кодексу України сума штрафу становить 1603605, 52 грн. виходячи з такого розрахунку 22908 650,34*7% = 1603605, 52 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 2049 538,85 грн. –пені та 1603605, 52 грн. –штрафу є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Однак, на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд зменшує суму пені, що правомірно заявлена до стягнення з відповідача, до 500 000, 00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2010р. подав заяву про розстрочення виконання рішення суду на вересень - грудень 2010 посилаючись, посилаючись на своє скрутне фінансове становище. Крім того, відстрочити виконання рішення в частині стягнення 500000, 00 грн. пені до 01 квітня 2010.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення розстрочення виконання рішення в частині суми основного боргу, в частині відстрочення виконання рішення щодо стягнення пені не заперечував.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом спосіб. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Така позиція підтверджується, зокрема, роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання застосування ст. 121 ГПК України».

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про доцільність відстрочення виконання рішення в частині стягнення пені у розмірі 500000, 00 грн. до 01.04.2011. В решті заяви відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Київміськсвітло" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, 40, код ЄДРПОУ 03360905) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) – 10715729 (десять мільйонів сімсот п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 83 коп. –основного боргу, 513 406 (п’ятсот тринадцять тисяч чотириста шість) грн. 23 коп. –індексу інфляції, 279 485 (двісті сімдесят дев’ять тисяч чотириста вісімдесят п’ять) грн. 57 коп. –3 % річних, 1603605 (один мільйон шістсот три тисячі шістсот п’ять) грн. 52 коп. –штрафу, 500000 (п’ятсот тисяч) грн. –пені, 25 500 (дванадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Відстрочити виконання рішення в частині стягнення пені у розмірі 500000 (п’ятсот тисяч) грн. до 01.04.2011.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:12.07.2010р.