Рішення № 10412623, 15.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/6415.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"

до 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Донспецпром"

2) Приватного підприємства Адвокатська Палата "Руська Правда"

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Дора-Транс"

про розірвання договору фінансового лізингу № 027-03/2008 від 31.03.2008

та стягнення збитків

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Тетарчук І.В. (дов. б/н від 14.12.2009р.),

                              Барадачов А.Г. (дов. б/н від 14.12.2010р.)

Від відповідачів 1) не з"явився

2) Колеснікова Н.С. (дов. б/н від 13.03.2010р.)

Від третьої особи не з’явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено повний текст рішення у справі з оголошеною в судовому засіданні перервою з 24.06.2010 року по 15.07.2010 року для виготовлення повного тексту рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюпо Альпе-Андріа-Лізинг" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" (далі по тексту - відповідач 1) та Приватного підприємства Адвокатська Палата "Руська Правда" (далі по тексту - відповідач 2) про: витребування з незаконного володіння відповідача-2 предметів лізингу; розірвання договору фінасового лізингу №027-03/2008 року від 31.03.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем-1; стягнення з відповідача 9259676,46 грн. упущеної вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 2 неналежним чином виконуються умови договору фінансового лізингу №027-03/2008 від 31.03.2008 року., з огляду на що та на підставі підпункту 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору у нього є право на розірвання Договору в односторонньому порядку. Позивач вказує, що неналежним чином виконання умов Договору відповідачем 1 причинило йому збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 9259676,46 грн. Також позивач зазначає, що з огляду на те, що предмет лізингу на даний час незаконно знаходиться у відповідача 2, він підлягає витребуванню з незаконного володіння.

Відповідач 2 надав письмовий відзив на позов, згідно якого заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні в частині витребування з чужого незаконного володіння Приватного підприємства «Адвокатська палата «Руська правда»предмету лізингу, так як предмет лізингу не знаходиться у нього.

Відповідач 1 не надав письмового відзиву на позов.

Третя особа письмових пояснень на позов на надала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 року порушено провадження у справі № 9/63, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.05.2010 року.

21.05.2010р. від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням по справі №40/357пд, яка розглядається Господарським судом Донецької області.

Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання, виходячи з презумпції дійсності договору.

У відповідності до ч. 2, ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, договір є дійсним, якщо його недійсність не визнана судом або не встановлена законом. Законом не встановлена недійсність Договору фінансового лізингу, а також на момент розгляду даної справи немає рішення судового органу, яке вступило в законну силу, про визнання цього Договору недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача 1 та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2010 року розгляд справи був відкладений на 04.06.2010 року, у зв'язку з неявкою відповідача 1 та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2010 року повернуто без розгляду апеляційну скаргу відповідача - 1 , подану 21.05.2010р. через канцелярію Господарського суду міста Києва на ухвалу про порушення провадження у справі з підстав, зазначених в ухвалі .

Ухвалою суду від 03.06.2010р. повернуто без розгляду на підставі п. 4, 10 ст. 63 ГПК України подану відповідачем-1 зустрічну позовну заяву про визнання договору фінансового лізингу недійсним частково.

21.05.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»про зупинення розгляду справи №9/64 до набрання чинності рішення по справі №40/357пд.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2010 року Господарським судом Донецької області було рішення по справі №40/357пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хьюпо Альпе-Андріа-Лізинг»про визнання договору фінансового лізингу №027-03/2008 недійсним, яким у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, враховуючи те, що рішенням суду відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним, а також з огляду на те, що наслідком визнання договору фінансового лізингу також буде повернення майна та він може бути визнаний недійсним лише на майбутнє, то суд приходить до висновку, що дана справа може бути розглянута до розгляду справи № 40/357пд, а тому не має неможливості розгляду даної справи та підстав для зупинення провадження у справі.Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010 року розгляд справи був відкладений на 24.06.2010 року у зв’язку з неявкою відповідача-2 та неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дора-Транс".

У судовому засіданні 24.06.2010 року оголошувалась перерва до 15.07.2010 року для виготовлення повного тексту рішення.

15.07.10р. після закнічення розгляду справи по суті, третьою особою без самостіних вимог подано до канцелярії суду позовну заву про визнання за ТОВ "Дора-транс" права на утримання технічки, переданої по договору доручення № 3.

Суд зазначає, що дана позовна заява не підлягає розглядові в рамках даного позовного провадження, виходячи з того, що розгляд справи № 9/64 по суті є закінченим, а тмоу дана позовна заява підлягає розглядові на загальних підставах в окремому провадженні. Крім того, суд зазначає, що предмет спору по даній справі, який випливає з договірних відносин фінансового лізингу не може бути пов'язаним з заявленими позовними вимогами, які грунтується на виконання ТОВ "Дора-транс" обов'язків по договору доручення, укладеного між ТОВ "Донспецпром" та ТОВ "Дора-транс".

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

03.12.2007р. відповідач 1 зробив заявку позивачу про намір придбати мобільний асфальтобетонний завод, гідравлічний швидко монтований баштовий кран та асфальтові катки на умовах зворотного лізингу на суму 3737710,00 умовних одиниць строком на 60 місяців за авансовим платежем 10%.

23 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” укладено Договір купівлі-продажу №55, відповідно до умов якого відповідач 1 зобов’язався продати, а позивач купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг відповідачеві 1 (відповідно до Договору фінансового лізингу №027-03/2008 від 31.03.2008р.): Мобільний асфальтобетонний завод моделі СПЕКО TSAP1550P, виробництва компанії SPECO (Південна Корея) надалі іменований «Виробник».

У відповідності до п. 2.1. договору купівлі-продажу №55 ціна предмету лізингу, що постачається за цим Договором, становить 7625500,00 грн.

Згідно з п. 4.3. договору купівлі-продажу №55 відповідач 1 зобов’язується передати позивачеві та й негайно прийняти в якості лізингоодержувача від нього, як ліздингодавця, предмет лізингу за Договором фінансового лізингу №027-03/2008 від 31.03.2008р., в такому ж самому стані.

Відповідно до п. 7.1. договору купівлі-продажу №55 право власності на предмет лізингу переходить від відповідача 1 до позивача з моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу на умовах, передбачених даним Договором.

31.03.2008р. між позивачем та відповідачем 1 укладено договір фінансового лізингу №027-03/2008. За умовами договору фінансового лізингу позивач прийняв на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідача 1 на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем 1.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однієї стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів –фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Стаття 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлює, що фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

30 квітня 2008р. позивач передав, а відповідач 1 прийняв предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу №027-03/2008 від 31.03.2008р., а саме: мобільний асфальтобетонний завод моделі СПЕКО TSAP1550P, виробництва компанії SPECO (Південна Корея).

Згідно цього Акта вартість майна складає 7625500,00 грн.

Пунктом 2 Акту прийому-передачі від 30.04.2008р. визначено, що відповідач 1 згодний, що майно, яке передається за цим актом, знаходиться в технічно справному стані, перевірено та протестовано ним, повністю підлягає використанню (експлуатації) в господарській діяльності відповідача 1.

Відповідно до п. 4 акту від 30.04.2008р. відповідач 1 визнає право власності позивача на предмет лізингу та підтверджує, що йому надається виключно право володіння та користування предметом лізингу відповідно до положень договору фінансового лізингу №027-03/208 від 31.03.2008р.

У відповідності до п. 3.1., п. 3.2., п. 3.4. Договору всі платежі, що здійснюються на підставі цього Договору, відповідач 1 сплачує позивачеві на умовах, вказаних в цьому Договорі та Графіку платежів, якщо інше не встановлено письмової домовленістю сторін. Відповідач 1 зобов’язується своєчасно сплачувати позивачеві всі передбачені даним Договором платежі. Відповідач 1 сплачує лізингові платежі зазначені в Графіку платежів щомісяця на підставі рахунку позивача, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача 1 або за допомогою факсимільного зв’язку. Позивач направляє відповідачеві 1 рахунки, зазначені в цьому пункті договору за 3 дні до дати платежу.

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 неналежним чином виконує зобов’язання щодо сплати платежів, передбачених договором фінансового лізингу.

Так судом встановлено, що до дня прийняття даного рішення у справі відповідачем 1 не сплачено позивачеві суму винагороди за лізингові платежі в період з 28.02.10р. по 30.07.10р. (рядки 22 по 27 включно графіку лізингових платежів) в розмірі 209854,32 грн. та суму відшкодування вартості предмету лізингу в розмірі 648167,58 грн. , всього - 858021,90 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем 1 не надано суду доказів належного виконання зобов’язання згідно Договору фінансового лізингу щодо сплати грошових коштів в розмірі 858021,90 грн.

Позивач просить стягнути цю суму грошових коштів з відповідача 1, називаючи її збитками. Однак за своєю природою сума коштів в розмірі 858021,90 грн. є заборгованістю відповідача 1 перед позивачем по сплаті платежів, передбачених договором фінансового лізингу (винагорода позивача та відшкодування вартості предмета лізингу), та підлягає до стягнення з відповідача 1 як заборгованість за договором фінансового лізингу.

У відповідності до ч. 1. ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1. ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2. ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з підпунктом 18.1.3. пункту 18.1. розділу 18 Договору фінансового лізингу сторони домовилися, що Договір може бути розірваний позивачем в односторонньому порядку, якщо є хоча б одна з нижче зазначених умов, кожна з яких вважається істотним порушенням умов Договору, зокрема, відповідач 1 у строк, що перевищує 30 календарних днів, від встановленої відповідно Договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягає до сплати за Договором (включаючи пені й штрафи).

Договором фінансового лізингу передбачена можливість одностороннього розірвання цього Договору позивачем у разі істотного порушення умов Договору, яким є несплата платежів, визначених Договором у строк, що перевищує 30 календарних днів.

В матеріалах справи немає відомостей про те, чи направлялося позивачем повідомлення відповідачеві 1 про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку.

Разом з тим, керуючись ст. 651 Цивільного кодексу України, враховуючи встановлене судом порушення відповідачем 1 умов Договору фінансового лізингу щодо сплати платежів, з огляду на те, що сторони в Договорі встановили це порушення як істотне, суд задовольняє вимоги стосовно розірвання Договору фінансового лізингу №027-03/2008 від 31.03.2008р.

У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв’язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірвання договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 суму збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 9259676,46 грн.

Вище судом встановлено, що частина заявлених позивачем до стягнення збитків є не збитками, а заборгованістю відповідача 1 перед позивачем по сплаті платежів відповідно до Договору фінансового лізингу, а саме в розмірі 858021,90 грн. Стосовно суми збитків в розмірі 8401654,56 грн. (9259676,46 грн. –858021,90 грн.) слід зазначити, що позивачем невірно зроблено розрахунок вказаної суми збитків у додатку до позовної заяви та вона підлягає перерахунку судом відповідно до графіку лізингових платежів, який є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання має відшкодувати кредиторів завдані цим збитки.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Можна стверджувати, що в разі, якби відповідач 1 належним чином виконував свої зобов’язання за Договором фінансового лізингу і право позивача на отримання платежів не було порушено, то позивач отримував би протягом всього лізингового періоду з 30.08.10р. по 30.04.2013р (рядки 28- 60 графіку лізингових платежів) винагороду в розмірі 542789,26 грн. та суми відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 3564920,89 грн., а всього: 4107710,15 грн. та є збитками у вигляді упущеної вигоди, яка стягується судом з відповідача 2 на користь позивача.

В решті позову відмовити з підстав невірного розрахунку.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України та укладеним сторонами Договором не передбачена можливість для односторонньої відмови лізингоодержувачем від договору лізингу після отримання предмету лізингу в лізинг.

Після повної сплати відповідачем 1 всіх платежів в силу положень Закону України «Про фінансовий лізинг»та умов Договору фінансово лізингу, на підставі договору купівлі-продажу, укладення якого передбачено законодавством та Договором фінансового лізингу у відповідача 1виникне право власності на передане у лізинг майно, позивач, відповідно, при цьому втратить право вимоги щодо повернення (витребування) цього майна.

Позовні вимоги в частині витребування з незаконного володіння відповідача 2 предмету лізингу не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Даний спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли майно незаконно вибуває з володіння власника. При цьому незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майно без належних правових підстав. Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення майна із чужого незаконного володіння, тобто факти, які доводять право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння, знаходження його в натурі у відповідача тощо.

З огляду на те, що в матеріали справи позивачем не надано доказів знаходження предмету лізингу у відповідача 2, позовні вимоги в цій частині судом не задовольняються.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати Договір фінансового лізингу №027-03/2008 від 31.03.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донспецпром”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донспецпром” (83087, м. Донецьк, вул. Калініна, 51, код ЄДРПОУ 30645586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (03056, м. Київ, вул. Польова, 24Д, код ЄДРПОУ 35378830) 858021,90 грн. (вісімсот п'тдесят вісі тисяч двадцять одну) грн. 90 коп. заборгованості по лізинговим платежам, 4107710,15 грн. (чотири мільйони сто сім тисяч сімсот десять) грн. 15 коп. збитків, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита; 126 (сто двадцять шість) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог, в томі числі і позовних вимогах до Приватного підприємства Адвокатська палата “Руська правда”, відмовити.

5.Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко