Рішення № 104124606, 16.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 2/760/1823/21

В справі 462/4762/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

16 листопада 2021 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

ІІ. Описова частина

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду міста Львова з позовними вимогами до Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

19 жовтня 2020 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 19 листопада 2020 року Солом`янським районним судом м. Києва в справі було відкрито провадження.

У своєму позові Позивач посилається на те, що10.01.2020 інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області Матківським Є.В. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень згідно з постановою серії ДПО18 №560957.

В подальшому, як зазначає Позивач, він оскаржив вказану постанову, і рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2020 його позов був задоволений, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасовано.

Позивач вказує, що протиправними діями працівника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, які полягали у незаконній зупинці у нічний час, зверхній і упередженій поведінці інспектора, ігноруванні пояснень та незаконному притягненні до відповідальності, йому було заподіяно моральну шкоду, розмір компенсації за яку Позивач визначив у сумі 5000,00 грн.

Департамент патрульної поліції (Відповідач-1) надіслав на адресу суду відзив, в якому проти позову заперечив. Вказав, що хоча спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності скасована Залізничним районним судом м. Львова, на думку Відповідача-1 це не свідчить про протиправність дій співробітників Відповідача в частині притягнення Позивача до адміністративної відповідальності. Також посилався на відсутність доказів завданої моральної шкоди позивачу. Просив у позові відмовити повністю.

Державна казначейська служба України (Відповідач-2) відзив на позовну заяву не надав.

В судове засіданні сторони не з`явилися, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд визнав за можливе розглянути справу у на підставі наявних доказів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом зі змісту позову встановлено, що 10.01.2020 інспектором Управління патрульної поліції Львівської області Департаменту патрульної служби Матківським Є.В. відносно Позивача було складено постанову серії ДПО18 №560957 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 19.02.2020 по справі №462/317/20 постанову від 10.01.2020 серії ДПО18 №560957 було скасовано та закрито справу про адміністративне правопорушення.

Отже, судовим рішенням було визнано незаконним притягнення Позивача працівниками Відповідача-1 до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.

Відповідно до пункту 23-1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Згідно із пунктом 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 14 пункту 4 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2011 року № 1280, Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені держави в цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов`язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц, провадження № 61-13907св18 та від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, провадження № 61-34251св18.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено неправомірність дій інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Матківського Є.В. суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої Позивачу такими діями моральної шкоди.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Аналізуючи зібрані докази, суд визнає факт заподіяння Позивачу моральної шкоди діями інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві, проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги Позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 гривен завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, Позивачу були спричинені моральні страждання, що стали наслідком неправомірного притягнення до юридичної відповідальності за відсутності для цього достатніх підстав.

Керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з держави моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн, що є достатньою та адекватною компенсацією.

IV. Резолютивна частина

Керуючись статтями 23, 1166, 1174, 1176 ЦК України ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Держава Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за спричинену моральну шкоду суму в розмірі 1000,00 гривень.

2. Судові витрати віднести на рахунок держави.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач 1: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3, Ідентифікаційний номер юридичної особи: 40108646;

Відповідач 2: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, Ідентифікаційний номер юридичної особи: 37567646.

Суддя: