Рішення № 104122094, 29.04.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2022Справа № 910/21249/21

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 21) про стягнення 64 000,00 грн

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.12.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" про стягнення 64 000,00 грн та була передана 23.12.2021 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що, 04.12.2021 сталося ДТП за участю автомобіля MAN д.н.з НОМЕР_1 , водій якого перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем заподіяв майнову шкоду майну, яка була відшкодована Публічним акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та клопотання представника позивача від 20.12.2021 про витребування доказів задоволено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" належно завірені копію наказу на призначення ОСОБА_1 на посаду в Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР", його посадову інструкцію, наказ на закріплення за транспортним засобом «MAN», д.р.н. НОМЕР_1 .

04.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, останній заперечував стосовно позову з тих підстав, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності шкоди (пошкодження воріт та кондиціонера) та дійсного розміру завданої шкоди, так як такими доказами може бути аварійний сертифікат, рапорт, звіт, акт чи висновок про оцінку, виконані аварійним комісаром, оцінювачем або експертом.

При цьому, відповідач зауважив, що ворота були пошкоджені, а не знищені, що свідчить про відсутність підстав у потерпілої особи придбавати нові ворота, а не робити відновлювальний ремонт пошкоджених воріт.

Окрім того просив стягнути з позивача витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

11.02.2020 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (страхувальник) укладено Поліс АО/6609932 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено страхування у період з 13.02.2020 до 12.02.2021 цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 .

У постанові Баришівського районного суду Київської області від 26.01.2021 у справі №355/1517/20, яка набрала законної сили 06.02.2021, встановлено, що 04.12.2020 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN, державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався інтервалу, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме на металеві ворота, які пошкодили кондиціонер на будівлі, що призвело до механічного пошкодження майна (металевих воріт та кондиціонеру).

У вказаній постанові суду також встановлено, що водій ( ОСОБА_1 ) перемістив транспортний засіб MAN, державний номер НОМЕР_1 , з місця події.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як вбачається з повідомлення про ДТП (вх. №49026 від 31.03.2021), з яким власник пошкодженого майна звернувся до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», водій автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_1 , не врахував радіус повороту і при заїзді на базу з вул. Чкалова здійснив зіткнення з воротами. При зіткненні ворота було знесено з направляючих, погнуто та було нанесено пошкодження кондиціонеру.

31.01.2021 потерпіла особа ( Чернілов В.А. ) звернувся до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» із заявою про страхове відшкодування №49026, в якій просив виплатити страхове відшкодування за Полісом АО/6609932.

До заяви були долучені, зокрема, наступні документи: 1) паспорт та ідентифікаційний код; 2) договір позички приміщення; 3) договір позички воріт.

Відповідно до Акту надання послуг №1 від 04.02.2021, складеного між Черніловим В.А. (потерпіла особа) та ФОП Катаном В.В. (виконавець), вартість робіт з ремонту системи кондиціювання (регенерація системи кондиціювання) становить 17000,00 грн., які були сплачені Черніловим В.А. на користь виконавця, що підтверджується розрахунковими квитанціями, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року, складеним ФОП Кришмару В.М. (виконавець) та ФОП Черніловим В.А. (замовник), вартість улаштування воріт з установленням стовпів та з виготовленням глухих полотен становить 47000,00 грн., які були сплачені Черніловим В.А. на користь виконавця, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

На підставі страхового акту №ОЦВ-21-24-49026/1 від 26.05.2021, складеного Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», позивачем 27.05.2021 було виплачено страхове відшкодування за Полісом АО/6609932 у розмірі 47000,00 грн на користь потерпілої особи (Чернілова В.А.), що підтверджується платіжним дорученням №26926 від 27.05.2021.

Також, на підставі страхового акту №ОЦВ-21-24-49020/1 від 26.05.2021, складеного Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», позивачем 27.05.2021 було виплачено страхове відшкодування за Полісом АО/6609932 у розмірі 17000,00 грн на користь потерпілої особи (Чернілова В.А.), що підтверджується платіжним дорученням №26927 від 27.05.2021.

Виплативши страхове відшкодування за Полісом АО/6609932, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу (вих. №3390-05-27/б/н від 22.06.2021) у розмірі 64000,00 грн.

Однак, відповідач листом вих №07/07/21 від 07.07.2021 відмовив позивачу у відшкодуванні понесених позивачем витрат.

Зважаючи на обставини відмови відповідача відшкодувати позивачу понесені ним витрати у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за Полісом АО/6609932 (на підставі ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу грошові кошти у розмірі 64000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності шкоди (пошкодження воріт та кондиціонера) та дійсного розміру завданої шкоди, так як такими доказами може бути аварійний сертифікат, рапорт, звіт, акт чи висновок про оцінку, виконані аварійним комісаром, оцінювачем або експертом.

При цьому, відповідач зауважив, що ворота були пошкоджені, а не знищені, що свідчить про відсутність підстав у потерпілої особи придбавати нові ворота, а не робити відновлювальний ремонт пошкоджених воріт.

Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування з порушенням процедури та на основі заяви про виплату страхового відшкодування, поданої з порушенням встановлених законом строків, а сама виплата страхового відшкодування була здійснена на користь особи, яка не мала права на її отримання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ч. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов`язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ). Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: - протиправної поведінки; - шкоди; - причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; - вини.

Наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди.

Як встановлено судом, 04.12.2020 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN, державний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався інтервалу, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме на металеві ворота, які пошкодили кондиціонер на будівлі, що призвело до механічного пошкодження майна (металевих воріт та кондиціонеру).

Відповідно до Акту надання послуг №1 від 04.02.2021, складеного між Черніловим В.А. (потерпіла особа) та ФОП Катаном В.В. (виконавець), вартість робіт з ремонту системи кондиціювання (регенерація системи кондиціювання) становить 17000,00 грн., які були сплачені Черніловим В.А. на користь виконавця, що підтверджується розрахунковими квитанціями, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року, складеним ФОП Кришмару В.М. (виконавець) та ФОП Черніловим В.А. (замовник), вартість улаштування воріт з установленням стовпів та з виготовленням глухих полотен становить 47000,00 грн., які були сплачені Черніловим В.А. на користь виконавця, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

Таким чином, реальний розмір витрат, зроблений потерпілою особою для відновлення свого порушеного права, становить 64000,00 грн.

Суд вважає необгрунтованими доводи про те, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності шкоди (пошкодження воріт та кондиціонера) та дійсного розміру завданої шкоди, так як такими доказами може бути аварійний сертифікат, рапорт, звіт, акт чи висновок про оцінку, виконані аварійним комісаром, оцінювачем або експертом.

Суд зазначає, що аварійний сертифікат, рапорт, звіт, акт чи висновок про оцінку, виконані аварійним комісаром, оцінювачем або експертом, є лише попередніми оціночними документами, які свідчать про очікуваний розмір завданої шкоди, тоді як акт виконаних робіт безпосередньо вказує на те, яку суму грошових коштів потерпіла особа витратила для відновлення свого порушеного права (ремонт або заміна речі).

Так як позивачем долучено до матеріалів справи Акт надання послуг №1 від 04.02.2021 (вартість робіт з ремонту системи кондиціювання (регенерація системи кондиціювання) становить 17000,00 грн.) та Акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року (вартість улаштування воріт з установленням стовпів та з виготовленням глухих полотен становить 47000,00 грн.), які (роботи) були у повному обсязі оплачені Черніловим В.А. , суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджується розмір збитків, завданих потерпілій особі, на суму 64000,00 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що ворота були пошкоджені, а не знищені, що свідчить про відсутність підстав у потерпілої особи придбавати нові ворота, а не робити відновлювальний ремонт пошкоджених воріт, судом оцінюються критично, оскільки відповідачем не надано суду доказів того, що пошкоджені ворота могли б бути відремонтовані, не втратили свого функціонального призначення та взагалі доказів існування доцільності проведення їх ремонту.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , водій якого скоїв ДТП, станом на дату ДТП була застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на підставі Полісу АО/6609932.

Як встановлено судом, на підставі заяви потерпілої особи та страхового акту №ОЦВ-21-24-49026/1 від 26.05.2021, складеного Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», позивачем 27.05.2021 було виплачено страхове відшкодування за Полісом АО/6609932 у розмірі 47000,00 грн на користь потерпілої особи ( Чернілова В.А. ), що підтверджується платіжним дорученням №26926 від 27.05.2021.

Також, на підставі заяви потерпілої особи та страхового акту №ОЦВ-21-24-49020/1 від 26.05.2021, складеного Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», позивачем 27.05.2021 було виплачено страхове відшкодування за Полісом АО/6609932 у розмірі 17000,00 грн на користь потерпілої особи ( Чернілова В.А. ), що підтверджується платіжним дорученням №26927 від 27.05.2021.

Таким чином, позивачем було у повному обсязі на підставі поданих потерпілою особою доказів, які підтверджували розмір завданої шкоди, відшкодовано потерпілій особі завдану водієм автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_1 , шкоду (виплачено страхове відшкодування за Полісом АО/6609932).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування з порушенням процедури та на основі заяви про виплату страхового відшкодування, поданої з порушенням встановлених законом строків, а сама виплата страхового відшкодування була здійснена на користь особи, яка не мала права на її отримання.

Вказані доводи відповідача суд вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують викладені позивачем підстави позову, оскільки процедурні питання щодо виплати страхового відшкодування за Полісом АО/6609932 не входять до предмета доказування у правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем, а існували та досліджувались страховиком при прийнятті ним рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Доводи відповідача про те, що строк дії договору позички закінчився станом на дату ДТП судом не приймаються до уваги, оскільки доказів повернення потерпілою особою майна, отриманого за договором позички, матеріали справи не містять (відповідного акту повернення), а сам по собі факт закінчення строку дії договору, зазначений у договорі, не свідчить беззаперечно про припинення користування річчю.

Як встановлено судом, постановою Баришівського районного суду Київської області від 26.01.2021 у справі №355/1517/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 , вина якого встановлена постановою Баришівського районного суду Київської області від 26.01.2021 у справі №355/1517/20, Чернілову В.А. була завдана шкода у розмірі 64000,00 грн (пошкодження воріт та кондиціонеру).

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля MAN, державний номер НОМЕР_1 , була застрахована за Полісом АО/6609932, саме страхова компанія - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» виплатило потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі завданої шкоди.

У ч. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як встановлено у постанові Баришівського районного суду Київської області від 26.01.2021 у справі №355/1517/20, яка набрала законної сили 06.02.2021, водій ( ОСОБА_1 ) перемістив транспортний засіб MAN, державний номер НОМЕР_1 , з місця події.

Вказані обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи.

Оскільки водій забезпеченого транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , який спричинив ДТП, після ДТП самовільно залишив місце пригоди, у позивача виникло право звернутися в порядку регресу до такого водія - ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на дату ДТП працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» на посаді водія автотранспортного засобу (наказ №189-к від 20.11.2020) та автомобіль MAN, державний номер НОМЕР_1 , був переданий йому у користування відповідно до Акту прийому-передачі від 23.11.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечувався факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем станом на дату ДТП та тих обставин, що шкода була завдана останнім під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Більш того, регресний позов на підставі ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» може бути поданий як до самого водія, так і до страхувальника за Полісом (відповідно до Полісу АО/6609932 страхувальником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (відповідач у справі).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» про стягнення 64000,00 грн.

Стосовно вимоги відповідач щодо стягнення з позивача витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд приходить до висновку про відмову щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 15 000,00 грн.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, місто Київ, провулок Чугуївський, будинок 21, ідентифікаційний код 31202310) на користь Публічного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ОРАНТА" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) суму страхового відшкодування у розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 29.04.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ