Рішення № 104114579, 11.04.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2022 р. Справа № 911/2350/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури, (09100, вул. Шолом-Алейхема, 38-А, м. Біла Церква, Київська область)

в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (01004, вул. Велика Васильківська, буд. 13/1, кімн. 206, м. Київ)

до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта», (09042, вул. Лісова, буд. 1, с. Шаліївка, Сквирський район, Київська область)

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, (01001, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, м. Київ)

про стягнення 203 386, 74 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Київської області в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» про стягнення 170 000, 00 грн основної заборгованості, 20 005, 91 грн інфляційних збитків, 7 680, 01 грн 3 % річних, 5 700, 82 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані заступником прокурора в інтересах позивача неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного повернення у повному обсязі наданої фінансової підтримки (допомоги) згідно з договором № 01-15 від 16.07.2015 р., укладеним між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством «Фіволта».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2021 р. відкрито провадження у справі № 911/2350/21 за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» про стягнення 203 386, 74 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору. Також даною ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

01.11.2021 р. до канцелярії суду від відповідача відзив б/н від 27.10.2021 р. на позовну заяву, у якому він просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення 170 000, 00 грн основної заборгованості у зв`язку з фактичною сплатою відповідачем заявленої до стягнення основної заборгованості та здійснити перерахунок розміру заявлених до стягнення пені, інфляційних збитків та 3 % річних.

08.11.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 05.11.2021 р., у якому він просить суд залишити без розгляду позов Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» про стягнення 203 386, 74 грн у зв`язку з відсутністю підстав для представництва, оскільки позивач не є юридичною особою та не є, зокрема, центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері виконання бюджетних програм з надання фінансової підтримки фермерським господарствам, не є виконавцем відповідних бюджетних програм, а таким органом є Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

09.11.2021 р. до канцелярії суду від Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури надійшла відповідь № 50-4923вих21 від 05.11.2021 р., що долучена судом до матеріалів справи.

17.11.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 13.11.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

Як було зазначено вище, відповідач у своєму клопотанні б/н від 05.11.2021 р. просить суд залишити без розгляду позов Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» про стягнення 203 386, 74 грн у зв`язку з відсутністю підстав для представництва.

З приводу вказаного клопотання відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під виключним випадком і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави . Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох виключних випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 р. у справі № 922/843/19.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 р. у справі № 910/261/20.

Звертаючись із позовом до суду, прокурор в позовній заяві зазначив, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств, проте останнє позбавлене можливості на звернення до суду з метою захисту економічних інтересів держави, у зв`язку з відсутністю видатків на сплату судового збору, що фактично свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.

При цьому, на Київське відділення Українського державного фонд підтримки фермерських господарств, як на відокремлений підрозділ, покладено в тому числі обов`язок забезпечення повернення до державного бюджету коштів, наданих Укрдержфондом, в якості фінансової підтримки наданої фермерським господарствам на поворотній основі.

Як вбачається із матеріалів справи сам договір № 01-15 від 16.07.2015 р. був укладений саме між Київським відділенням Укрдержфонду та СФГ «Фіволта».

З матеріалів справи вбачається, що Київському відділення Укрдержфонду було відомо про неналежне виконання відповідачем умов договору № 01-15 від 16.07.2015 р., при цьому судом встановлено, що ні Укрдержфондом, ні Київським відділення Укрдержфонду не вжито достатніх заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, оскільки кошторисом за бюджетною програмою КПК 2801310 «організація та регулювання діяльності установ в системи агропромислового комплексу» по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» виділено недостатньо коштів для сплати судового збору для звернення з відповідною позовною заявою до суду, у зв`язку з чим Київське відділення Укрдержфонду неодноразово зверталось до Керівника Білоцерківської окружної прокуратури з вимогою надати допомогу в захисті державних інтересів, що підтверджується листами № 53-04/110 від 12.05.2021 р., № 53-10/98 від 18.05.2021 р., № 53-10/125-1 від 06.07.2021 р., № 53-04/219 від 13.07.2021 р., наявними у матеріалами справи.

Відтак, необхідність звернення прокурора з позовною заявою зумовлена потребою захисту економічних інтересів держави, оскільки неповернення відповідачем коштів фінансової допомоги тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що пред`являючи зазначений позов до суду, Білоцерківською окружною прокуратурою дотримано вимоги ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд дійшов висновку, що клопотання відповідача б/н від 05.11.2021 р. про залишення позову без розгляду є таким, що не підлягає задоволенню з вищевказаних підстав.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015 р. між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством «Фіволта» було укладено договір № 01-15, згідно умов розділу 1 якого Київське відділення Укрдержфонду зобов`язується надати фінансову підтримку на поворотній основі СФГ «Фіволта» в сумі 250 000, 00 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, а СФГ «Фіволта» зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору.

Розділом 2 Договору визначено, що на підставі довідки, виданої конкурсною комісією Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від 15.07.2015 року № 105 та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, для Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 року № 1102 (із змінами), фінансова підтримка на поворотній основі надається СФГ «Фіволта» на придбання сільськогосподарчої техніки.

Пунктами 3.1.2., 3.1.3. Договору передбачено, що Київське відділення Укрдержфонду має право вимагати від СФГ «Фіволта» повернення коштів фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка; вимагати від СФГ «Фіволта» для забезпечення Договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі до його укладення підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави). Об`єкт договору застави автомобіль Mitsubishi L200 р. в. 2008, вартість застави 270 000, 00 грн.

Пунктом 3.4.2. Договору встановлено, що СФГ «Фіволта» зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком за 5 років:

-до 20 жовтня 2016 року в сумі 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч) гривень;

-до 20 жовтня 2017 року в сумі 25 000, 00 (двадцять п`ять тисяч) гривень;

-до 20 жовтня 2018 року в сумі 50 000, 00 (п`ятдесят тисяч) гривень;

-до 20 жовтня 2019 року в сумі 75 000, 00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень;

-до 16 липня 2020 року в сумі 75 000, 00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до п. 4.1. Договору фінансова підтримка надається СФГ «Фіволта» терміном на 5 років до 16 липня 2020 року.

Згідно з п. 4.2. Договору фінансова підтримка повертається СФГ «Фіволта» згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2.).

Пунктами 7.1., 7.2. Договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

На виконання умов договору № 01-15 від 16.07.2015 р. позивачем у липні 2015 р. було надано відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі на суму 250 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 16.07.2015 р. на суму 250 000, 00 грн, наявним у матеріалах справи.

За період дії договору № 01-15 від 16.07.2015 р. відповідачем було виконано свій обов`язок по поверненню наданої фінансової підтримки та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 250 000, 00 грн, у тому числі 120 000, 00 грн до звернення прокуратурою в інтересах держави в особі позивача в суд із даним позовом та 130 000, 00 грн після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 22.11.2016 р. на суму 25 000, 00 грн, платіжним дорученням № 41 від 13.12.2017 р. на суму 25 000, 00 грн, платіжним дорученням № 44 від 27.12.2018 р. на суму 30 000, 00 грн, платіжним дорученням № 35 від 22.04.2019 р. на суму 20 000, 00 грн, платіжним дорученням № 100 від 06.10.2020 р. на суму 1 500, 00 грн, платіжним дорученням № 117 від 11.11.2020 р. на суму 3 000, 00 грн, платіжним дорученням № 124 від 05.12.2020 р. на суму 1 500, 00 грн, платіжним дорученням № 22 від 19.05.2021 р. на суму 3 000, 00 грн, платіжним дорученням № 30 від 07.06.2021 р. на суму 3 000, 00 грн, платіжним дорученням № 34 від 06.07.2021 р. на суму 1 500, 00 грн, платіжним дорученням № 43 від 05.08.2021 р. на суму 2 000, 00 грн, платіжним дорученням № 63 від 22.10.2021 р. на суму 6 000, 00 грн, платіжним дорученням № 170 від 23.10.2021 р. на суму 124 000, 00 грн, платіжним дорученням № 165 від 06.04.2021 р. на суму 4 500, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем свого обов`язку щодо своєчасного повернення фінансової підтримки Київське відділення Укрдержфонду протягом 2019 2021 р. р. неодноразово зверталось до позивача з претензіями, а саме № 53/017-10 від 11.03.2019 р., № 53-10/43 від 11.08.2020 р., № 53-10/97 від 21.04.2021 р., № 53-10/100-3 від 24.05.2021 р., № 53-10/124-3 від 05.07.2021 р., у яких просило сплатити існуючу заборгованість за договором № 01-15 від 16.07.2015 р. про надання фінансової підтримки фермерському господарству, а у разі невиконання зобов`язання буде змушене звернутись до прокуратури для подання позову до Господарського суду Київської області про примусове стягнення з позивача суми заборгованості з урахуванням пені, інфляційних збитків та 3 % річних.

В подальшому Київське відділення Укрдержфонду протягом 2021 року зверталось до Керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області з листами № 53-04/110 від 12.05.2021 р., № 53-10/98 від 18.05.2021 р., № 53-10/125-1 від 06.07.2021 р., № 53-04/219 від 13.07.2021 р., у яких, зокрема, повідомляло про відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви до суду про стягнення заборгованості з СФГ «Фіволта» за договором фінансової підтримки № 01-15 від 16.07.2015 р., а також про те, що претензійно-позовна робота в Укрдержфонді покладена на регіональні відділення, в тому числі на Київське, у зв`язку з чим просило прокуратуру надати допомогу в захисті інтересів щодо стягнення такої заборгованості.

У серпні 2021 р. Білоцерківська окружна прокуратура звернулась до Київського відділення Укрдержфонду з листом № 50-2875вих-21 від 04.08.2021 р., у якому прокуратура повідомила, що за результатами вивчення стану дотримання СФГ «Фіволта» умов договору № 01-15 від 16.07.2015 р. встановлено факт порушення зобов`язань з повернення коштів фінансової підтримки на поворотній основі Українському державному фонду підтримки фермерських господарств згідно графіку і станом на 18.05.2021 р. заборгованість складає 144 000, 00 грн та враховуючи те, що уповноваженим органом Київським відділенням Укрдержфонду до цього часу не вжито заходів цивільно-правового характеру з метою стягнення вказаної заборгованості, прокуратурою в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» буде подано позовну заяву інтересах держави в особі Київського відділення Укрдержфонду про стягнення з СФГ «Фіволта» коштів поворотної фінансової підтримки.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» є його вимога про стягнення на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 170 000, 00 грн основної заборгованості по поверненню наданої фінансової підтримки згідно з договором № 01-15 від 16.07.2015 р.

З приводу вказаної позовної вимоги прокуратури в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із позикою грошових коштів здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1049 цього ж кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях,визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

2. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо).

3. За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об`єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою.

Відповідно до п. 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 р. (надалі Порядок) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), фінансова підтримка надається на конкурсних засадах:

новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після їх державної реєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років) та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, на безповоротній основі за бюджетною програмою «Фінансова підтримка фермерських господарств» і на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам»;

іншим фермерським господарствам - на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам».

Фінансова підтримка не надається фермерським господарствам, які мають заборгованість перед Фондом та його регіональними відділеннями, яких визнано банкрутами, щодо яких порушено справу про банкрутство та які перебувають у стадії ліквідації, а також у яких виявлено факти незаконного одержання та/або нецільового використання бюджетних коштів.

Пунктами 12, 13 Порядку передбачено, що фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

У разі виявлення факту незаконного одержання бюджетних коштів керівник фермерського господарства несе відповідальність згідно із законодавством, а у разі нецільового використання бюджетних коштів припиняється надання будь-якої фінансової підтримки претендентові на її одержання протягом поточного та трьох наступних бюджетних періодів.

У разі коли фермерське господарство відчужує придбаний трактор, комбайн, вантажний автомобіль, тваринницьке приміщення, за які йому надано часткову компенсацію, до закінчення трирічного строку їх експлуатації (в тому числі у зв`язку з ліквідацією фермерського господарства), отримані на безповоротній основі кошти фінансової підтримки для компенсації 30 відсотків вартості придбаної техніки, тваринницьких приміщень повертаються до державного бюджету.

13. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

У встановлений договором строк відповідач обов`язок по поверненню наданої фінансової підтримки у повному обсязі не виконав і його заборгованість станом на дату звернення прокуратурою в інтересах позивача із даним позовом до відповідача в господарський суд складала саме 130 000, 00 грн (а не 170 000, 00 грн), що підтерджується платіжним дорученням № 33 від 22.11.2016 р. на суму 25 000, 00 грн, платіжним дорученням № 41 від 13.12.2017 р. на суму 25 000, 00 грн, платіжним дорученням № 44 від 27.12.2018 р. на суму 30 000, 00 грн, платіжним дорученням № 35 від 22.04.2019 р. на суму 20 000, 00 грн, платіжним дорученням № 100 від 06.10.2020 р. на суму 1 500, 00 грн, платіжним дорученням № 117 від 11.11.2020 р. на суму 3 000, 00 грн, платіжним дорученням № 124 від 05.12.2020 р. на суму 1 500, 00 грн, платіжним дорученням № 22 від 19.05.2021 р. на суму 3 000, 00 грн, платіжним дорученням № 30 від 07.06.2021 р. на суму 3 000, 00 грн, платіжним дорученням № 34 від 06.07.2021 р. на суму 1 500, 00 грн, платіжним дорученням № 43 від 05.08.2021 р. на суму 2 000, 00 грн, платіжним дорученням № 165 від 06.04.2021 р. на суму 4 500, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

Пунктом 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Із наданих у процесі розгляду справи відповідачем документів вбачається, що після звернення прокуратурою в інтересах позивача із даним позовом до відповідача в господарський суд та станом на 23.10.2021 р. відповідач виконав свій обов`язок по поверненню наданої фінансової підтримки та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 130 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 22.10.2021 р. на суму 6 000, 00 грн та платіжним дорученням № 170 від 23.10.2021 р. на суму 124 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем була погашена основна заборгованість перед позивачем по поверненню наданої фінансової підтримки за договором № 01-15 від 16.07.2015 р.

Отже, позовна вимога Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення частини основної заборгованості на суму 40 000, 00 грн за договором № 01-15 від 16.07.2015 р. є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, оскільки станом на момент звернення прокурором в інтересах позивача з даним позовом до відповідача в господарський суд основна заборгованість за договором складала саме 130 000, 00 грн (а не 170 000, 00 грн), а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, а провадження у справі в частині позовної вимоги Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» про стягнення основної заборгованості по поверненню наданої фінансової підтримки на суму 130 000, 00 грн за договором № 01-15 від 16.07.2015 р. на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Крім того, Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури у своїй позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, просить стягнути з відповідача пеню, передбачену договором № 01-15 від 16.07.2015 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по поверненню наданої фінансової підтримки з 21.10.2018 р. по 21.04.2019 р. всього на загальну суму 5 700, 82 грн, інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по поверненню наданої фінансової підтримки з 21.10.2018 р. по 24.06.2021 р. всього на загальну суму 20 005, 91 грн та 7 680, 01 грн відповідно у відповідності до виконаного позивачем розрахунку.

З приводу вказаних позовних вимог прокуратури в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Київському відділенню Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи відповідачем станом на 23.10.2021 р. було остаточно виконано свій обов`язок по поверненню наданої фінансової підтримки за договором № 01-15 від 16.07.2015 р. та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 250 000, 00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що після звернення прокуратурою в інтересах позивача із даним позовом до відповідача в господарський суд та відкриття провадження у справі, 21.10.2021 р. між позивачем (надалі Кредитор) та відповідачем (надалі Боржник) було укладено додаткову угоду щодо остаточних розрахунків по договору № 01-15 від 16.07.2015 р. (надалі Додаткова угода).

Пунктом 1.1. Додаткової угоди передбачено, що фермерське господарство як боржник бере на себе перед Кредитором зобов`язання до 31 жовтня 2021 року погасити залишок отриманої фінансової підтримки на поворотній основі в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень по договору № 01-15 від 16.07.2015 р., а Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств як Кредитор бере на себе зобов`язання перед Боржником прийняти зазначену суму в рахунок остаточного погашення основного боргу по договору № 01-15 від 16.07.2015 р.

Відповідно до п. 1.2. Додаткової угоди сторони дійшли згоди про те, що Кредитор після отримання від Боржника всієї суми коштів в рахунок остаточного погашення свого боргу перед Кредитором не буде нараховувати Боржнику передбачені розділом V. Договору пеню та інфляційні за прострочення повернення суми отриманої фінансової допомоги.

Згідно з п. 1.3. Додаткової угоди після повернення боргу шляхом зарахування суми боргу на рахунок Кредитора, останній ніяких претензій до Боржника щодо заборгованості по договору № 01-15 від 16.07.2015 р. не буде мати, зобов`язання по Договору будуть вважатись виконані Сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, оскільки позивач і відповідач у додатковій угоді від 21.10.2021 р. до договору № 01-15 від 16.07.2015 р. встановили новий термін остаточного повернення позивачем фінансової підтримки (допомоги) до 31.10.2021 р., і така заборгованість була остаточно погашена позивачем 23.10.2021 р., тобто у межах терміну, передбаченого п. 1.1. додаткової угоди, а також враховуючи положення п. 1.2. додаткової угоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положень п. 5.2. договору № 01-15 від 16.07.2015 р. та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у спірних відносинах, і відповідно позовні вимоги прокуратури в інтересах позивача в частині стягнення з відповідача 20 005, 91 грн інфляційних збитків, 7 680, 01 грн 3 % річних, 5 700, 82 грн пені від сум основної заборгованості за договором у заявлені періоди, є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги прокуратури в інтересах позивача до відповідача про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств основної заборгованості по поверненню наданої фінансової підтримки на суму 130 000, 00 грн за договором № 01-15 від 16.07.2015 р. на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю, а позовні вимоги прокуратури в інтересах позивача до відповідача про стягнення 40 000, 00 грн, 20 005, 91 грн інфляційних збитків, 7 680, 01 грн 3 % річних, 5 700, 82 грн пені є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Фіволта» основної заборгованості на суму 130 000, 00 грн.

2.Відмовити в задоволенні позову в частині інших позовних вимог.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца