Рішення № 104114503, 26.04.2022, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3702/21

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 911/3702/21

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик», м. Яготин Київської області

про стягнення 130 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (надалі-відповідач) про стягнення 130 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що випадок, який стався внаслідок ДТП, підпадає під дію норми пп. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху, то страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Причина вчинення ДТП, а саме невідповідність технічного стану транспортного засобу, підтверджена постановою Переяслав-Хмельницького міскрайонного суду Київської області від 10.03.2021 у справі № 373/276/21, якою притягнуто ОСОБА_1 , водія транспортного засобу, до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, звертаючись до господарського суду із позовною заявою, позивач просив суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2021 відкрито провадження у справі № 911/3702/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи в господарському суді за його участю, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення 31.12.2021 відповідачу поштового відправлення щодо ухвали суду від 22.12.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.03.2021 у справі № 373/276/21 вбачається, що 22.02.2021 об 11 год. 40 хв. на 79 кілометрі автошляху Бориспіль-Дніпро, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «DAF», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричіпом SCHMITZSKO 24L, не переконався в технічному стані транспортного засобу, внаслідок чого під час руху відпало заднє ліве колесо в тягачі та здійснило зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з чим автомобіль отримав механічні пошкодження.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 .

Пошкоджений автомобіль застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ156527.

Враховуючи наявність договору страхування, власник пошкодженого застрахованого транспортного засобу марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із повідомленням про настання страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 , 24.02.2021 було проведено його огляд, про що складено Протокол огляду транспортного засобу.

Відповідно до Звіту № А02-31 від 16.03.2021 про оцінку автомобіля марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Старинець Миколою Васильовичем, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 становить 570 977,85 грн., з урахуванням ПДВ та винятком вартості ремонтно-відновлювальних робіт. Вартість залишків застрахованого транспортного засобу марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 оцінена в 347 000,00 грн.

19.03.2021 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт у справі UA2021022200018/L03/01 на суму 261 523,97 грн.

29.03.2021 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування на користь вигодо набувача за договором страхування в сумі 261 523,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 52339 від 29.03.2021.

Цивільно-правова відповідальність під час експлуатації автомобіля «DAF», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» (код ЄДРПОУ 39174532, «страхувальник», відповідач) у ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348, «страховик», позивач), що підтверджується полісом № 201290334 (строк дії з 11.10.2020 по 10.10.2021).

В матеріалах справи наявне повідомлення № 36028 від 22.02.2021 ТОВ «Дженерал Транс Альянс Логістик» (відповідач) до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (позивач) про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком, в якій зазначено про ДТП за участю автомобіля «DAF», державний номер НОМЕР_1 за кермом якого знаходився водій ОСОБА_1 .

Враховуючи, що цивільна відповідальність під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу, винуватця ДТП, застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна», на підставі Полісу № 201290334, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» з вимогою в порядку суброгації на суму 261 523,97 грн.

20.05.2021 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок суми страхового відшкодування та 23.06.2021 страховий акт у справі № 38124/21 на суму 130 000,00 грн. (в межах ліміту відповідальності згідно з умовами полісу).

23.06.2021 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у розмірі 130 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9398 від 23.06.2021.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п.п. «г» п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, особу, яка керувала транспортним засобом марки «DAF», державний номер НОМЕР_1 , у судовому порядку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання зобов`язань за Полісом № 201290334, предметом якого є страхування відповідальності під час експлуатації транспортного засобу марки «DAF», державний номер НОМЕР_3 , було відшкодовано в сумі 130 000,00 грн.

Відповідно до пп. "г" п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 10.03.2021 у справі № 373/276/21 встановлено порушення водієм транспортного засобу марки «DAF», державний номер НОМЕР_1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та зазначено, що останній перед початком руху не перевірив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху відпало заднє ліве колесо в тягачі та здійснило зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi ASX», державний номер НОМЕР_2 .

Так, відповідно до п.п.2.3 "а" Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Отже, факт невідповідності автомобіля технічному стану встановлений у судовому порядку, при цьому відомостей про втрату чинності цією постановою суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що дорожньо-транспортна пригода 22.02.2021 сталася внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання застрахованого транспортного засобу марки «DAF», державний номер НОМЕР_1 вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування, у нього виникло право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик», як страхувальника цивільної відповідальності під час експлуатації транспортного засобу марки «DAF», державний номер НОМЕР_1 , з вини водія, якій керував транспортним засобом, у зв`язку з чим сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху.

Враховуючи вищевикладене, вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» матеріальної шкоди в розмірі 130 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дженерал Транс Альянс Логістик» (07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Філатова, 112, код ЄДРПОУ 39174532) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) матеріальної шкоди в розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 26.04.2022.

Суддя О.О. Христенко