Рішення № 104114430, 07.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2021 р. Справа № 910/3905/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Харченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення 8 529 486,03 гривень

за участю представника позивача: Драгіцина Т.М. (ордер серії АМ №1008832 від 01.03.2021)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про стягнення 9 210 061,88 гривень збитків по витратах, понесених внаслідок перевезення пасажирів на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 у справі №910/3905/21 вказану вище позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.04.2021 у справі №910/3905/21 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.05.2021, а також встановлено, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву на позов - до 17.05.2021.

17.05.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області.

В обґрунтування вказаного клопотання позивачем зазначено, що передбачення у проекті місцевого бюджету коштів на відшкодування витрат залізниці, як владна управлінська функція Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, у 2019 році не було здійснено, тоді як відповідач у даній справі є структурним підрозділом Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

За результатами розгляду у судовому засіданні 17.05.2021 заяви позивача про залучення до участі у даній справі третьої особи суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Однак викладені позивачем доводи про те, що відповідач є структурним підрозділом Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, а остання бере участь у вирішенні питань відшкодування понесених позивачем витрат не свідчить про те, що рішення у даній справі безпосередньо вплине на права та обов`язки адміністрації щодо однієї із сторін в розрізі предмету та підстав заявленого позову, а тому відповідні доводи позивача не свідчать про доведеність підстав для залучення третьої особи до участі у справі у розумінні ст. 50 ГПК України.

До того ж суд звертає увагу позивача на те, що приписи ст. 50 ГПК України презюмують право учасника справи заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак не передбачають права одного з учасників при поданні відповідної заяви обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.

З огляду вказаного вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021 у справі №910/3905/21 відкладено підготовче засідання на 15.06.2021.

07.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надійшов відзив та повідомлення про місцезнаходження управління.

15.06.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2021 у справі №910/3905/21 відкладено підготовче засідання на 12.07.2021, а також зобов`язано Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надати суду належні та допустимі докази на підтвердження надіслання позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

05.07.2021 на електронну адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просить доручити Коростенському міськрайонному суду Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2021 у справі №910/3905/21 клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено провести 12.07.2021 підготовче засідання у справі №910/3905/21 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Коростенському міськрайонному суду Житомирської області.

08.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів підтвердження надіслання позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

09.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" просило суд:

- стягнути з Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про стягнення 8 529 486,03 гривень збитків у сумі витрат, понесених внаслідок перевезення пасажирів на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019;

- постановити ухвалу про повернення судового збору у сумі 10 208,64 грн.

Судом прийнято до розгляду відповідну заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2021 у справі №910/3905/21 відкладено підготовче засідання на 26.07.2021.

26.07.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області, у тому числі електронною поштою, від позивача надійшло клопотання про заміну первісного відповідача - Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

Вказане клопотання подано в порядку та з підстав ч. 2 ст. 48 ГПК України та мотивовано наявністю обставин припинення діяльності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Однак, подаючи клопотання про заміну відповідача у дані справі, позивачем не обґрунтовано та не доведено того, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тоді як зазначені позивачем обставини припинення діяльності відповідача не є підставами для вчинення відповідної процесуальної дії у розмінні ст. 48 ГПК України.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2021 у справі №910/3905/21 відкладено підготовче засідання на 30.08.2021.

30.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло клопотання залучення до участі у справі правонаступника відповідача - Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області.

Вказане клопотання обґрунтовано припиненням діяльності Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області згідно Постанови Верховної ради України від 17.07.2020 №807-ХІ "Про утворення та ліквідацію районів" та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 "Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2021 у справі №910/3905/21 відкладено підготовче засідання на 20.09.2021 та замінено відповідача його правонаступником - Управлінням соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08292, Київська обл., місто Буча(пн), вул. Енергетиків, будинок 1-А, ідентифікаційний код - 44370884) (далі - відповідач).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2021 у справі №910/3905/21 відкладено підготовче засідання на 11.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2021 у справі №910/3905/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2021.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 01.11.2021 та 22.11.2021, занесеними до протоколів судового засідання від 01.11.2021 та 22.11.2021, у справі №910/3905/21 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.11.2021 та 07.12.2021 відповідно.

У судове засідання 07.12.2021 представник відповідача не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Водночас наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України правом відповідач, як правонаступник Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, не скористався та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як про розгляд даної справи відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

У судовому засіданні 07.12.2021 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

Як слідує зі змісту викладених у позові обставин, Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" у січні-грудні 2019 року надано послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні з вокзалу станцій: Вишневе, Тарасівка, Боярка, які розташовані на території Києво-Святошинського району Київської області, на загальну суму 8 529 486,03 грн, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості складається з:

- 662 709,88 грн за січень 2019 року;

- 689 657,42 грн за лютий 2019 року;

- 754 597,19 грн за березень 2019 року;

- 756 093,44 грн за квітень 2019 року;

- 813 593,65 грн за травень 2019 року;

- 545 332,79 грн за червень 2019 року;

- 575 001,62 грн за липень 2019 року;

- 545 295,74 грн за серпень 2019 року;

- 783 713,65 грн за вересень 2019 року;

- 847 999,39 грн за жовтень 2019 року;

- 790 035,34 грн за листопад 2019 року;

- 765 452,92 грн за грудень 2019 року (далі - спірні місяці/спірний період).

За доводами позивача, протягом вказаного вище періоду, щомісячно, відповідачу було надано акти звіряння розрахунків та облікові форми щодо кожної із зазначених вище сум, необхідних до компенсації за відповідно здійснене перевезення пільгової категорії громадян позивачем.

В підтвердження вказаного вище позивачем до позовної заяви додано копії актів звіряння розрахунків та облікових форм з рахунками на оплату за спірний період, а також копії адресованих начальнику Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА супровідних листів про надання актів звіряння розрахунків, облікових форм з рахунками на оплату.

В розрізі зазначених вище обставин позивач зауважив, що перевезення пасажирів на пільгових умовах здійснено позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних приписів закону, тоді як відсутність укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат за надані послуги перевезень пільгових категорій громадян не звільняє відповідно уповноважений на те державою орган від виконання зазначеного обов`язку, який виникає безпосередньо із законів.

Поряд з тим, за доводами позивача, він звертався до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з листами №ДН-1-452/520 від 21.03.2019, №ДН-1-453/751 від 22.04.2019 та №ДН-1-453/1153 від 10.06.2019 щодо передбачення у місцевому бюджеті на 2019 рік сум компенсаційних витрат на пільгові перевезення, у відповідь на які позивачу повідомлено, що програма компенсації пільгового проїзду на 2019 рік не розроблялась. Копії вказаних листів та відповідей на них наявні в матеріалах справи.

До того ж позивач зазначив, що він звертався до Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з листом №ДН-1-453/1862 від 10.12.2018 з пропозицією укласти договір на пільгове перевезення пасажирів та про відшкодування витрат за надані послуги на 2019 рік.

Однак, як зазначено позивачем, витрати на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті не відшкодовано, а згідно листа Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №122 від 11.01.2019 пропозицію позивача про укладення договору відхилено.

Копії вказаних вище листів наявні в матеріалах справи.

Отже, позивач зазначив, що внаслідок неналежного виконання Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області обов`язку щодо відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 утворилась заборгованість у розмірі 8 529 486,03 гривень, вимогу про стягнення яких позивачем і заявлено за поданим у даній справі позовом.

В основу правових підстав відповідно заявленої вимоги позивачем покладено, зокрема, приписи ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 89, п. ґ ст. 91, ст. 102 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», пп. 2, 3, 5-8 Порядку з фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359.

Заперечуючи проти вказаних вище вимог, Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області зауважило на тому, що позивач помилково включив до суми послуг з перевезення станцію Склозаводську, яка розташована на території міста Буча, що до 2020 року вважалася містом обласного значення.

В основу заперечень на позов Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області покладено доводи про те, що плата з місцевого бюджету на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, повинна відповідати розміру затверджених субвенцій, тоді як зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних призначень не вважаються бюджетними зобов`язаннями.

В розрізі зазначених вище доводів Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області зазначило, що видатки на вказані цілі не затверджувались і не виділялись, а тому витрати залізниці по перевезенню пільгової категорії пасажирів не відшкодовувались, а в управління не виникла заборгованість по таким платежам.

До того ж, на переконання Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, складені позивачем в односторонньому порядку розрахунки видатків на відшкодування витрат та акти звірки розрахунків не містять відомостей про коло осіб, яким надавались пільги, та доказів на підтвердження наявності у таких осіб права на отримання таких послуг.

З огляду на вказане Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області вважає, що відсутність можливості встановити дійсний обсяг і вартість наданих послуг з персоніфікованою розшифровкою споживачів по кожній пільговій категорії може призвести до нецільового використання бюджетних коштів, а позивачем не надано доказів затвердження кошторисом відповідача відповідної суми коштів на компенсаційні виплати на пільговий проїзд на залізничному транспорті, що фактично понесено позивачем.

Крім того, не погодишвись із заявленими позовними вимогами, Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області:

- з посиланням на ч. 2 ст. 49 Бюджетного кодексу України та абзац 2 пункту 2, підпункту 1 пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, заначило, що позивачу потрібно укласти з відповідачем договір про порядок відшкодування коштів на відповідний рік;

- з посиланням на підпункт 17 п. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказало, що орган місцевого самоврядування, а саме: Києво-Святошинська районна рада Київської області виключно на пленарних засіданнях розглядає питання затвердження бюджету, тоді як Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області та Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не є органом місцевого самоврядування, який затверджує бюджет та вносить до нього зміни;

- повідомило про неодноразове звернення до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Києво-Святошинської районної ради Київської області, та місцевих рад з проханням про щодо затвердження цільових програм на відшкодування витрат пільгового проїзду та виділення відповідних коштів. В підтвердження вказаного відповідачем до відзиву додано копії відповідних листів.

З огляду на вказане вище відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповідь на вказані вище заперечення позивач зазначив, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання.

Аргументи Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо поданих форм звітності позивач не визнав з огляду на відповідність таких документів вимогам Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359, тоді як законодавством не передбачено будь-якого іншого документа, аніж облікова форма, для підтвердження фактичної суми пільгових перевезень з метою отримання компенсації.

До того ж позивач зауважив на тому, що він не позбавляв права Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, згідно Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, систематизувати та збирати інформацію про осіб, які мають право на пільги, з урахуванням щомісячного отримання відповідачем олікових форм та листів стосовно компенсації витрат з пільгового перевезення.

До відповіді на відзив позивачем додано копії: витягів з технологічної інструкції роботи з РРО на приміському залізничному транспорті, фіскальних чеків по продажу пільгових квитків.

Поряд з тим, правонаступником Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області - Управлінням соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області не надано суду жодних заперечень та/або письмових пояснень щодо суті спору у даній справі.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати, зокрема, транспортних послуг та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про транспорт" унормовано, що, зокрема, розрахунки із споживачами послуг транспорту загального користування проводяться на основі чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Підприємства транспорту зобов`язані забезпечувати, зокрема, права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 "Про залізничний транспорт" для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно пункту 5.1. розділу 5 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 №1196, до пільгових перевезень належить безплатний проїзд та проїзд зі знижкою вартості проїзду, що надаються відповідно до міжнародних угод, законів України, постанов Кабінету Міністрів України тощо.

Так, частинами 1, 3-5 ст. 381 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" унормовано, що транспортне обслуговування осіб з інвалідністю здійснюється на пільгових умовах.

Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт".

Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Згідно пп. 7, 17 ч. 1 ст. 12, пп. 7, 21 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5,6) надаються такі пільги:

- безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;

безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою;

Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги:

- безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи;

- особам з інвалідністю I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Приписи ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" презюмують, що надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7, 9-11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 22, підпункту ґ) пункту 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, в редакції, яка була чинною протягом періоду виникнення спірних правовідносин, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

З системного аналізу вказаних вище законодавчих приписів слідує, що визначеному законодавчо імперативному обов`язку залізничного перевізника надавати послуги з пільгового перевезення тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує обов`язок відповідного розпорядника коштів місцевого бюджету компенсувати вартість пільгових перевезень залізниці.

Приписами ст. ст. 1, 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема: бюджету, фінансів та обліку; соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Частиною 1 ст. 104 Цивільного кодексу України унормовано, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до пункту 8 розпорядження Бучанської районної державної адміністрації №3 від 01.04.2021 Управління соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації є правонаступником публічно-владних повноважень, майна, прав та обов`язків, зокрема, Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Так, обставини отримання сформованих позивачем за спірні місяці облікові форми на компенсацію вартості пільгових перевезень та рахунки на оплату відповідних коштів Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якого є відповідач у даній справі, не заперечено та не спростовано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як правнаступник відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації - розпорядника бюджетних коштів, до завдань та повноважень якого віднесено забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, зобов`язаний відповідно до вимог чинного законодавства виконати обов`язок з виплати позивачу суму компенсації вартості пільгових перевезень у січні-грудні 2019 року згідно складених та наданих позивачем облікових форм на загальну суму 8 529 486,03 грн.

З огляду на вказане вище судом визнаються неспроможними доводи Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, як правопопердника відповідача, стосовно віднесення виключно до компетенції органу місцевого самоврядування повноважень щодо затвердження бюджету, позаяк вказаними вище нормами права розпорядниками бюджетних коштів визначено, зокрема, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, до повноважень яких яких своєю чергою віднесено вирішення питань бюджету та соціального захисту.

В розрізі зазначеного вище відповідні доводи правопопердника відповідача, з посиланням на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» є суб`єктивним тлумаченням норм закону, у тому числі і щодо надання державних соціальних гарантій, яке згідно зазначених вище норм здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів.

Судом оцінюються критично посилання правопопердника відповідача на одностороннє складення позивачем розрахунків видатків на відшкодування витрат та актів звірки розрахунків та відсутність у них відомостей про коло осіб, яким надавались пільги, та доказів на підтвердження наявності у таких осіб права на отримання таких послуг, з огляду те, що судом досліджено відповідні документи, які повністю заповнені щодо кількості оформлених проїзних документів та суми недоотриманих коштів, які відповідають сумам, зазначеним у виставлених позивачем рахунках на відшкодування таких коштів за спірні місяці.

До того ж судом відхиляються посилання Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на відсутність рішень щодо встановлення пільг по безплатному користуванню приміським транспортом окремих категорій громадян і відповідно затверджених кошторисів, оскільки законодавчі приписи, якими встановлено для окремих категорій громадян пільги з перевезень на залізничному транспорті, є чинними та обов`язковими до виконання, а тому:

- перевезення пасажирів на пільгових умовах позивачем здійснено не за власною ініціативою, а на виконання відповідних імперативних законодавчих вказівок, відтак залізниця не має права відмовляти у пільговому перевезенні з підстав відсутності рішень відповідних органів щодо фінансування та подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян;

- пільги для окремих категорій громадян з перевезень на залізничному транспорті встановлено на законодавчому рівні, а реалізація громадянами права на такі пільги не ставитись в залежність від прийняття, зокрема, органами місцевого самоврядування певних рішень щодо таких пільг;

- зміни законодавства, у тому числі бюджетного, не скасовують обов`язок відповідача, як розпорядника бюджетних коштів на відповідні цілі, компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг з перевезень на пільгових умовах.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо перевезення залізничним транспортом, не передбачають жодного обмеження щодо надання таких послуг у разі відсутності коштів (бюджетних асигнувань) на зазначені цілі, а тому відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання, як і не є такими підставами відсутність укладеного між сторонами договору.

В розрізі зазначеного вище судом враховано, що відсутність укладеного між позивачем та Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області або його правонаступником договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання відповідного зобов`язання, яке виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тоді як зазначення у ч. 1 ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт" про те, що відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України, стосується широкого кола відносин між відповідними суб`єктами, до яких питання пільгового перевезення не входить, як наслідок відповідна норма права не свідчить про обов`язковість укладення між сторонами договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак доказів сплати позивачу 8 529 486,03 грн гривень витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за січень-грудень 2019 року суду не надано.

Беручи до уваги наведені вище нормативні приписи, оскільки ані Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ані відповідач покладені законом зобов`язання належним чином не виконали та не сплатили позивачу суми коштів з пільгових перевезень, які відповідають фактичним обставинам справи та є арифметично правильними, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 529 486,03 грн витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

При ухваленні рішення у даній справі судом не застосовано покладені позивачем в основу обгрунтування позову ст. ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, положення Порядку з фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, як такі, що не стосується спірних у даній справі правовідносин.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управлінням соціального захисту населення Бучанської районної державної адміністрації Київської області (08292, Київська обл., місто Буча(пн), вул.Енергетиків, будинок 1-А, ідентифікаційний код 44370884) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Лисенка, 5, м. Київ, 08500, ідентифікаційний код 40081221) 8 529 486 (вісім мільйонів п`ятсот двадцять дев`ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн 03 коп. витрат, які понесла залізниця внаслідок перевезення пасажирів на пільгових умовах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та 127 942 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок дві) грн 29 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.04.2022.

Суддя В.А. Ярема